ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 34/208а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників:
позивача присутній
відповідача присутній
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Куйбишевському районі міста
касаційну скаргу Донецька
на постанову від 23.10.2003р. Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 34/208а господарського суду
Донецької області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "М"
до Державної податкової інспекції у
Куйбишевському районі міста
Донецька
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю "М" звернулось до
господарського суду Донецької області з позовом про визнання
недійсним повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Куйбишевському районі міста Донецька № 691-23-1-30482619/11393 від
08.07.2003 року за яким зменшена сума бюджетного відшкодування на
1979000грн; податкового повідомлення-рішення
№ 692-23-1-30482619/11394 від 08.07.2003 року за яким визначено
суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 463566 грн. та
застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 417209 грн.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що державна податкова
інспекція не мала законних підстав для визначення податкових
зобов'язань за непрямими методами; для перевірки були надані усі
первинні документи; не надання податковій інспекції регістрів
бухгалтерського обліку не є підставою для застосування непрямих
методів; за наданими для перевірки документами податкова інспекція
мала можливість визначити його податкові зобов'язання.
Позивач також зауважував, що за приписами частини 2 підпункту
4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
якщо платник податків надає інші
достатні для визначення показників відсутніх документів непрямі
методи не застосовуються. Крім того податковою інспекцією, на
думку позивача, не були враховані і приписи підпункту 7.5.1 пункту
7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме права формувати податковий кредит за першою
подією - датою отримання податкової накладної. На думку позивача,
податкова інспекція неправомірно застосувала і підпункти 17.1.3 та
17.1.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2003року
позовні вимоги задоволені, визнано недійсними податкові рішення-
повідомлення податкової інспекції у Куйбишевському районі міста
Донецька № 691-23-1- 30482619/11393 та № 692-23-1-30482619/11394
від 08.07.2003 року. Рішення суду обґрунтоване правомірністю та
доведеністю позовних вимог, невідповідністю чинному законодавству
висновків акта перевірки, на підставі якого були прийняті спірні
повідомлення-рішення та відсутністю правових підстав для
застосування податковим органом непрямих методів визначення суми
податкових зобов'язань позивача.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у
Куйбишевському районі міста Донецька Донецький апеляційний
господарський суд у складі суддів переглянув рішення
господарського суду Донецької області від 11.09.2003року та
постановою від 23.10.2003р. залишив його без змін з тих же
підстав.
Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі міста
Донецька подала до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 23.10.2003р., в якій просить рішення та постанову у цій справі
скасувати, в позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами
про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме,
частини 4 статті 106 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, якою передбачено, що постанова направляється сторонам
у справі в п'ятиденний термін, а фактично постанова була
направлена сторонам лише 03.11.03 року. Крім того касатор
зауважує, що розгляд справи та прийняття судового рішення
здійснювалось у іншому складі судової колегії ніж та, яка
призначала апеляційну скаргу до розгляду.
В судовому засіданні скаржник уточнив свої вимоги і просить Вищий
господарський суд України скасувати усі судові рішення ухвалені у
цій справі та направити справу на новий розгляд.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу в якому заперечує
доводи державної податкової інспекції наведені у касаційній скарзі
та просить залишити постанову апеляційного господарського суду без
змін.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено місцевим судом під час розгляду справи та
підтверджено апеляційним господарським судом при здійсненні
апеляційного провадження, державна податкова інспекція у
Куйбишевському районі міста Донецька здійснила перевірку
дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою
відповідальністю "Торговий дім "М".
За результатами перевірки були прийняті податкові
рішення-повідомлення № № 691-23-1-30482619/11393 від 08.07.2003
року яким зменшена сума бюджетного відшкодування на 1979000грн та
№ 692-23-1-30482619/11394 від 08.07.2003 року яким визначено суму
податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 463566 грн. та застосовані
штрафні (фінансові) санкції у розмірі 417209 грн.
Для визначення зазначених сум податкових зобов'язань державною
податковою інспекцією був застосований непрямий метод. При цьому
податкова інспекція посилалась на підпункт 4.3.1 пункту 4.3 статті
4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
За приписами наведеної норми, якщо контролюючий орган не може
самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника
податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті
4 цього ж Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у зв'язку з не встановленням
фактичного місця знаходження підприємства чи його відокремлених
підрозділів, місця знаходження фізичної особи або ухилення
платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей,
передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму
податкових зобов'язань у зв'язку з не веденням платником податків
податкового обліку або відсутністю визначених законодавством
первинних документів, сума податкових зобов'язань платника
податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може
застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але
під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим
органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у
декларації, наявними документами обліку у порядку передбаченому
законодавством.
Оскільки в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні податкова
інспекція конкретно не зазначила підставу для застосування
непрямого методу визначення податкового зобов'язання, місцевий та
апеляційний господарські суди дослідивши кожну з наведених в
підпункті 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
підстав та дійшли
висновку про їх відсутність.
Суди першої та апеляційної інстанції також встановили, що
Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі не вірно
був застосований метод розрахунку грошових надходжень при
перевірці питання щодо правомірності відображення в податковій
декларації відшкодування з ПДВ за березень 2003 року, оскільки
податковою інспекцією не була врахована наявність у платника
податків рахунків у різних банківських установах (В акті перевірки
зазначено, що державною податковою інспекцією використовувалась
інформація про надходження грошових коштів на рахунок платника
податків, який знаходиться в Головному управлінні ПІБ).
Виходячи із встановлених обставин справи місцевий та апеляційний
господарські суди вірно застосували приписи чинного законодавства
та дійшли вірного висновку щодо неправомірного прийняття
податковою інспекцією рішень про застосування до позивача непрямих
методів визначення податкових зобов'язань.
Вищий господарський суд України не може взяти до уваги посилання
скаржника на порушення Донецьким апеляційним господарським судом
приписів частини 2 статті 4-6 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Апеляційна скарга державної
податкової інспекції була прийнята та призначена до розгляду
колегією судді у складі. Розпорядженням першого заступника голови
Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2003 року
склад колегії був змінений. Апеляційна скарга була розглянута
судом у складі головуючого судді, суддів, як і було визначено
розпорядженням від 21.10.2003 року. Прийнята апеляційним судом у
цій справі постанова підписана тим же складом суду, який
здійснював розгляд апеляційної скарги.
З огляду на зазначене касаційна інстанція не вбачає підстав для
скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду
від 23.10.2003 року.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2003 року
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
23.10.2003 року у справі № 34/208а залишити без змін, а касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі
міста Донецька без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх у
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції, а саме.
02.10.2002р. начальником ДПІ у м. Івано-Франківську прийнято
рішення № 4/23-1 про застосування непрямих методів для розрахунку
податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень
2001р. та з податку на прибуток за ІІІ квартал 2001р. на підставі
підпункту 4.3.1 пункту 4.3. статті 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у зв'язку з тим, що ВАТ
"Прикарпаттяобленерго" не підтверджено розрахунків, наведених у
деклараціях, наявними документами обліку у порядку, визначеному
законодавством.
18.11.2002р. ДПІ у м. Івано-Франківську були прийняти податкові
повідомлення - рішення № 0008102312/0 про визначення податкового
зобов'язання з податку на прибуток: основний платіж - 448800грн.,
штрафні санкції - 224400грн. та № 0008112312/0 про визначення
податкового зобов'язання з податку на додану вартість: основний
платіж - 683670грн., фінансові санкції - 341835грн. ВАТ
"Прикарпаттяобленерго". Загальна сума податкового зобов'язання,
визначена у вказаних податкових повідомленнях - рішеннях на
підставі акта документальної перевірки від 18.11.2002р. № 874/23-1
за непрямим методом - методом економічного аналізу, в якому
зазначено, що "основною причиною необхідності застосування
непрямих методів перевіряючими, є непідтверджена дебіторська
заборгованість за спожиту електроенергію по категорії споживачів
"населення" за "0" ставкою даних звіту по реалізації із даними
первинних документів", що призвело до завищення валових витрат та
заниження оподатковуваного прибутку і податку на прибуток, а також
до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість
та завищення податкового кредиту.
ВАТ "Прикарпаттяобленерго" відмовилося узгодити податкове
зобов'язання, оскарживши згадані податкові повідомлення - рішення
в адміністративному порядку.
Порядок застосування непрямих методів органами державної
податкової служби регулюється нормами Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Вказаний Закон чітко обмежує випадки, коли застосування таких
непрямих методів допускається.
Відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 цього Закону
сума податкових зобов'язань може бути визначена за непрямим
методом, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму
податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а"
підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (неподання
платником податків у встановлені строки декларації) у зв'язку з не
встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його
відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або
ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання
відомостей, передбачених законодавством, а також, якщо неможливо
визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням
платником податків податкового обліку або відсутністю визначених
законодавством первинних документів. Цей метод може
застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але
під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим
органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у
декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому
законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та
апеляційної інстанції, що наданий до матеріалів справи акт
перевірки не містить фактів стосовно того, які конкретно
розрахунки, наведені у поданих до ДПІ декларації з податку на
прибуток за ІІІ квартал 2001р. та декларації з податку на додану
вартість за липень 2001р. позивач не підтвердив наявними
документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. Крім
того, вказаний акт не містить і переліку документів обліку,
відсутність яких стала підставою для застосування контролюючим
органом визначення суми податкового зобов'язання за непрямим
методом.
В даному випадку причиною необхідності застосування непрямих
методів перевіряючими, є непідтверджена дебіторська заборгованість
за спожиту електроенергію по категорії споживачів "населення" за
"0" ставкою даних звіту по реалізації із даними первинних
документів.
Вказаний висновок перевіряючими був зроблений на підставі наданих
позивачем даних, а саме машинограм з аналітичними даними в розрізі
кожного абонента (споживача електроенергії), матеріалів зустрічних
перевірок, данних роздруківок заборгованості по особових рахунках,
актів - протоколів за порушення правил користування
електроенергії, картки особових рахунків абонентів, що в даному
випадку спростовує доводи відповідача на право визначення ним
податкового зобов'язання за непрямими методами на підставі
підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Крім того, приписами підпункту 4.3.2 вказаного Закону встановлено,
що якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність
окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися
виключно для визначення об'єкту оподаткування або його елементів,
пов'язаних із такими документами, а не для визначення дебіторської
заборгованості, як в даному випадку.
У підпункті 4.3.4 пункту 4.3 статті 4 цього Закону зазначено, що
застосування непрямого методу для визначення податкових
зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим
пунктом, не дозволяється.
Беручи до уваги встановлені судом першої та апеляційної інстанції
обставини справи щодо відсутності випадків, визначених у пункті
4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
для визначення суми податкового зобов'язання
за непрямими методами, судова колегія вважає, що судові рішення у
даній справі прийняті відповідно до вимог вказаного Закону, є
обґрунтованими та законними.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Івано - Франківської області від
19.02.2003р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 25.06.2003р. у справі № 4-8/41 господарського суду
Івано-Франківської області залишити без змін, а касаційну скаргу
ДПІ у м. Івано - Франківську без задоволення.