ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 33/458
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 03.09.2003
у справі № 33/458 Господарського суду міста Києва
за позовом Державної акціонерної холдингової компанії
“Артем”
до Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Копейчиков М.В., за довіреністю
відповідача – Кондратьєва Ю.О., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.07.03р. у справі
№ 33/4589 (суддя Лосєв А.М.) в задоволенні позову Державної
акціонерної холдингової компанії “Артем” відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
03.09.2003р. (колегія суддів С.О. Алданова, С.В.Сотніков, В.В.
Шипко) рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.03 у
справі № 33/458 скасовано; позов Державної акціонерної
холдингової компанії “Артем” до Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення – задоволено; визнано недійсним
податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції
у Шевченківському районі м. Києва № 50/23-1 від 09.01.2003р.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 03.09.2003р., та залишити в
силі рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.03р. у
справі № 33/4589.
18.03.2004р. в судовому засіданні касаційної інстанції
оголошувалася перерва до 25.03.2004р. на 10 год.00 хв.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, спірним податковим
повідомленням- рішенням до платника податків застосовані штрафні
санкції на підставі п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
. Як зазначає
податкова інспекція, посилання на п.п. 17.1.3 в податковому
повідомленні рішенні є технічною помилкою, а штрафні санкції
застосовані на підставі п.п. 17.1.9 вищевказаного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Колегія суддів зазначає, що Закон України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
був прийнятий 21.12.2000 та набув
чинності з 01.04.2001, а виявлена відповідачем недоплата податку
на репатріацію мала місце у II кварталі 1999року, тобто до
набуття чинності Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Оскільки виявлене ДПІ порушення мало місце до набуття чинності
законом, Державна податкова інспекція не має права застосувати
штрафнў санкції за Законом України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Закони
та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в
часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують
відповідальність особи.
Стаття 8 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначає, що
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші
нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції
України і повинні відповідати їй, а норми Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
є нормами прямої дії.
Пунктом 2 рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р.
щодо офіційного тлумачення частини першої ст. 58 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено, що принцип, закріплений у
ч. 1 ст. 58 Конституції України “треба розуміти так, що дія
нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання
цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто
до події, факту застосовується той закон або інший
нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або
мали місце”.
Таким чином, Конституційний суд не допускає в будь-якому випадку
зворотної дії законів, якими встановлюється відповідальність за
дії осіб, на момент вчинення яких такої відповідальності не
було.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що податковим органом безпідставно застосовані
штрафні санкції, встановлені ст. 17 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, за дії позивача, що
передують набранню чинності цим законом.
Окрім того, згідно рішення від 26.06.2002р.
№ 910/23-1/14307699 позивачу було нараховано 450300 грн.
податку на репатріацію та згідно з п. 17.1.3 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
застосовано штрафні санкції в сумі 112575грн.
Рішення було оскаржене. Рішенням ДПА України від 10.12.2002р.
рішення від 26.06.2002р. № 910/23-1/14307699 було скасоване в
частині донарахування 302010 грн. податку на репатріацію.
Як встановлено апеляційним судом, нараховане податкове
зобов'язання в сумі 148290грн. та штрафні санкції на зазначену
суму в розмірі 37072,50грн. позивач сплатив платіжним дорученням
№ 3434 та № 3435 від 18.09.2002р.
Таким чином, на момент прийняття 09.01.2003р. оскаржуваного
повідомлення рішення № 50/23-1 податкове зобов'язання та
штрафні санкції за його несвоєчасне погашення були сплачені.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає постанову
Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2003р.
законною та обґрунтованою і підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.09.2003 у справі № 33/458 Господарського суду міста Києва
залишити без змін.