ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 31/103a
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому СДПІ по роботі з великими платниками
судовому засіданні податків у м. Донецьку
касаційну скаргу
на постанову від 05.11.2003 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 31
господарського суду Донецької області
за позовом Державного виробничого підприємства
по зовнішньому централізованому
водопостачанню "УПВЧ", м. Донецьк
до Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими
платниками податків у м. Донецьку
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача присутній
від відповідачів присутні
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.07.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 05.11.2003р., по справі № 31 позов
задоволене; визнане недійсним податкове повідомлення-рішення
№ 0002300823/0-874-08-41-2-00191678-3365/10 від 19.12.2002 року у
повному обсязі; стягнуте з відповідача на користь позивача витрати
по сплаті державного мита у сумі 85 грн. та на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118
грн.
В касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків
у м. Донецьку просить скасувати постановлені по справі судові акти
повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних
вимог позивачу відмовити, посилаючись на порушення норм
матеріального права, а саме пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 4.1.4 п.
4.1 ст. 4, пп. 17.1.7 ст. 17 Закону України "Про зобов'язання
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон-2181).
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в касаційній скарзі доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників
відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 Закону-2181
( 2181-14 ) (2181-14)
податкові декларації подаються за базовий податковий
(звітний) період. В тому разі, коли базовий податковий (звітний}
період, у даному випадку, дорівнює календарному місяцю - протягом
20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем
звітного (податкового) місяця.
Судами встановлено, що сума податкових зобов'язань з податку на
додану вартість, нарахована за грудень 2001 року була
задекларована позивачем в податковій декларації від 21.01.2002
року і склала 1798377,00 грн. Узгоджена сума частково була
сплачена 30.01.2002 року у розмірі 940115,68 грн., а інша частина
у розмірі 858261,32 грн. - 31.01.2002 року.
У відповідності із строками подачі податкової декларації,
вказаними у підпункті 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 Закону-2181
( 2181-14 ) (2181-14)
позивач повинен був надати податкову декларацію до
20.01.2002 року, але цей день був вихідним днем.
Підпунктом 4.1.5 пункту 4.1. статті 4 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що коли останній день строку подання податкової
декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім
днем строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий
день. Таким чином, останнім днем граничного строку подачі
декларації було 21.01.2002 року.
Джерелом часткової сплати узгодженого податкового зобов'язання з
податку на додану вартість, нарахованого за грудень 2001р, було
бюджетне відшкодування, яке належало дебітору позивача - ТОВ "А".
ТОВ "А" листом від 28.01.2002р звернулось до податкового органу із
заявою про проведення бюджетного відшкодування за листопад,
грудень 2001р, яке підтверджено актом тематичної перевірки.
Відповідно до "Порядку проведення розрахунків щодо відшкодування
сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню
на поточний рахунок платника податку", затвердженого Постановою
КМУ від 26.09.2001р № 1270 ( 1270-2001-п ) (1270-2001-п)
передбачено, що у разі
відшкодування сум податку в рахунок погашення заборгованості
кредитора (кредиторів) платника податку з платежів до державного
бюджету розрахунки здійснюються між податковим органом за місцем
реєстрації платника податку, якому проводиться відшкодування з
бюджету податку на додану вартість, та кредитором (кредиторами)
платника, у якого на дату проведення відшкодування є
заборгованість перед державним бюджетом. Відшкодування платнику
податку сум податку проводиться одночасно з погашенням його
кредитору (кредиторам) заборгованості з платежів до державного
бюджету.
З урахуванням вище викладених обставин, податковий орган повинен
був провести бюджетне відшкодування ТОВ "А" і відповідно погасити
податкові зобов'язання позивача до 30.012003р.
Відповідач фактично самостійно визначив строк виконання
зобов'язань по сплаті податку на додану вартість позивача за
грудень 2001р - 31.01.2002р, оскільки відповідно до протоколу від
31.01.2002р № 71 та "Порядку проведення розрахунків щодо
відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що
належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку"
( 1270-2001-п ) (1270-2001-п)
шляхом одноденного кредиту було проведено бюджетне
відшкодування ТОВ "А" у сумі 900000 грн. і одночасно погашення
податкових зобов'язань ДВП "УПВЧ" за грудень 2001р у сумі
85826132грн.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону-2181
( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму
податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій
декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за
останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого
підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
для
подання податкової декларації.
Отже, оскільки граничним строком подачі податкової декларації у
даному випадку було 21.01.2002р, то строком сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання з податку на додану вартість в даному
випадку вважається 31.01.2002р.
За таких обставин правомірним є висновок попередніх судових
інстанцій про те, що відповідачем не доведений факт порушення
позивачем строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання
з податку на додану вартість, оскільки сума узгодженого
податкового зобов'язання була повністю сплачена в бюджет протягом
10 днів після подання податкової декларації .
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в х
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Донецьку від 05.12.2003 року № 37209/10/08-10 на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 05.11.2003 року у
справі № 31 залишити без задоволення, а постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 05.11.2003 року у справі № 31
- без змін.