ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 30/180
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. – головуючий, Бенедисюка І.М., Дерепи В.І. розглянув
касаційну скаргу ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний
комбінат” на рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 26.11.2003 р. у справі № 30/180 за позовом ТОВ ВКФ
“Укркомплект” до ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний
комбінат”, за участю представників позивача – Тишунін О.А.,
відповідача – Козаренко Є.В.,
про стягнення 2025855,91 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
26.11.2003 р. позов задоволено та стягнуто з ВАТ “Центральний
гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ТОВ ВКФ
“Укркомплект” заборгованість за договором № 9908/13-09-04/99 від
12.01.1999 р. в сумі 2 025 855,91 грн, витрати по сплаті
держмита в сумі 1700 грн. та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В апеляційному порядку зазначене судове рішення не
переглядалось.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення від
26.11.2003 р., посилаючись на те, що воно прийняте з порушенням
норм чинного законодавства та залишити позов ТОВ ВКФ
“Укркомплект” без розгляду.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2003 р.
залишити без змін, а скаргу – без задоволення.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
У серпні 2003 р. позивач звернувся до господарського суду з
позовом про стягнення з ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний
комбінат” заборгованості за договором № 9908/13-09-04/99 від
12.01.1999 р. “Про сумісну діяльність по комплектації
матеріально-технічної бази підприємства і ведення
ремонтно-поновлюваних робіт на науковій основі” в сумі 2 025
855,91 грн., 1 700 грн. державного мита, 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та просив з
метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти і
майно відповідача.
Місцевий суд повно, всебічно дослідив надані сторонами докази,
належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про
задоволення позову. При цьому суд виходив з того, що на
виконання договору № 9908/13-09-04/99 від 12.01.1999 р. в період
з 25.01.1999 р. по 23.08.2000 р. позивач на підставі
калькуляцій, погоджених між сторонами, поставив по накладним
комплектуючў та виконав ремонтно-реставраційні (поновлювальні)
роботи на суму 5 197 671,23 грн., а відповідач прийняв їх шляхом
підписання накладних. Оплата виконаних робіт і поставленої
продукції здійснювалась відповідачем шляхом заліку зустрічних
вимог, перерахування грошових коштів та видачі простого векселя
№ 65306834491637. Станом на 28.07.2003 р. заборгованість
відповідача перед позивачем складає 2 025 855,91 грн. Зазначеним
договором була передбачена альтернативна форма проведення оплати
за виконані роботи: перерахування грошових коштів (п. 5.2.),
оплата векселем, дебіторською заборгованістю, концентратом,
обкотишами (п. 5.4.), але додатковою угодою до нього № 2038 а
від 25.12.2000 р. змінено порядок здійснення розрахунків та
передбачено погашення заборгованості лише грошовими коштами.
Твердження відповідача у касаційній скарзі про те, що відповідно
до ст. 172 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
йому як боржнику, зобов'язаному
виконати одну з двох або кількох дій, належить право вибору,
спростовується матеріалами справи.
Отже, прийняте місцевим судом рішення відповідає обставинам
справи, діючому законодавству, тому підстав для задоволення
касаційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 111-9-111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
26.11.2003 р. у справі № 30/180 - залишити без змін, а касаційну
скаргу ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” – без
задоволення.