ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 10.03.2004                                        Справа N 4/274

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

        Перепічая В.С. (головуючого)

        Вовка І.В.

        Гончарука П.А.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м.Києві

касаційну скаргу     Селянського (фермерського) господарства "XXX"

на постанову         Донецького  апеляційного  господарського суду

                     від 13.11.2003 року

у справі за позовом  Сільськогосподарського товариства з обмеженою

                     відповідальністю "YYY"

до                   Селянського (фермерського) господарства "XXX"

про                  визнання    недійсним   договору   позики   і

                     зобов'язання повернути отримане за  договором

                     насіння  пшениці або стягнення його вартості,

                            УСТАНОВИВ:

У липні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського   суду

Донецької  області  з  позовною заявою до відповідача про визнання

недійсним договору позики та зобов'язання  повернути  отримане  за

договором насіння озимої пшениці або відшкодувати його вартість на

підставі ст.ст.48,  374 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , посилаючись на те, що

зазначений договір не відповідає вимогам Закону.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.08.2003 року

позов задоволено частково,  і стягнуто з  відповідача  на  користь

позивача  вартість  насіння озимої пшениці в сумі 14592 грн.,  а у

вимогах про визнання договору позики недійсним відмовлено.

Доповідач-Вовк І.В.

Постановою Донецького   апеляційного   господарського   суду   від

13.11.2003  року  зазначене рішення суду першої інстанції залишене

без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає,  що  судом  порушено  норми

матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним

рішення скасувати та справу передати  на  новий  розгляд  до  суду

першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення  представника відповідача,  дослідивши доводи

касаційної скарги,  перевіривши матеріали справи і прийняті в  ній

судові   рішення,   суд   вважає,  що  касаційна  скарга  підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи,  між сторонами  було  укладено

договір від 04.09.2001 року, за умовами якого позивач зобов'язався

передати у власність насіння озимої пшениці в кількості 24  тонни,

а  відповідач  зобов'язався  повернути його в кількості 30 тонн до

збирання врожаю в 2002 році.

У подальшому після отримання відповідачем  позики  сторонами  було

укладено угоду від 09.07.2003 року, якою змінено умови зазначеного

договору  позики  та  передбачено,  що  кількість  насіння  озимої

пшениці,  яка  підлягає поверненню відповідачем,  складає 24 тонни

вартістю 14592 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недійсним

договору   позики   та  застосування  реституційних  наслідків  на

підставі ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        .

Проте, суд на зазначене уваги не звернув і,  відмовивши в позовних

вимогах   про   визнання  недійсним  договору  позики,  стягнув  з

відповідача на підставі  ст.161  ЦК  УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
          вартість

предмету   позики,   не  з'ясувавши  при  цьому  правових  підстав

заявлених вимог,  і тим самим,  вийшов за межі  позову,  порушивши

конституційний  принцип  диспозитивності сторін у судовому процесі

закріпленому ст.129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .

Отже, суду слід було з'ясувати з яких же правових підстав заявлені

вимоги   та   які  зобов'язання  виникають  у  сторін  за  спірним

договором,  і в  залежності  від  установленого  вирішити  спір  з

дотриманням вимог ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

За таких  обставин,  оскаржені  судові  рішення  не  можна визнати

законними й обгрунтованими,  і тому вони підлягають  скасуванню  з

передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час  нового  розгляду  справи  суду  слід врахувати наведене і

вирішити  спір  відповідно  до   вимог   норм   матеріального   та

процесуального права.

З огляду  викладеного та керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9 -

111-12 Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  Селянського  (фермерського)  господарства  "XXX"

задовольнити.

Постанову Донецького   апеляційного   господарського   суду    від

13.11.2003  та  рішення  господарського суду Донецької області від

27.08.2003 року скасувати і  справу  №  4/274  передати  на  новий

розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий В. Перепічай

С у д д і: І. Вовк

           П.Гончарук