Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 13/165-03
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Чугуївської об'єднаної
судовому засіданні в м. державної податкової інспекції
Києві Харківської області
касаційну скаргу
На постанову від 5 листопада 2003р.
Харківського апеляційного Господарського суду
за позовом Чугуївської об'єднаної
державної податкової інспекції
Харківської області
до Приватного підприємства "У"
Будівельно-виробничого
комерційного товариства-3
про визнання недійсним договору підряду
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача,
від відповідачів: не з'явилися, належно повідомлені.
Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської
області у червні 2003р. заявлений позов про визнання недійсною на
підставі статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, угоди,
укладеної Будівельно-виробничим комерційним товариством-3 та
Приватним підприємством "У", з метою, що суперечить інтересам
держави та стягнення з Будівельновиробничого комерційного
товариства-3 на користь держави 8506,22 грн. податку на додану
вартість, віднесених товариством до відшкодування. Позовні вимоги
обґрунтовані тим, що рішенням Ворошиловського районного суду м.
Донецька від 26.03.2002р. визнані недійсними установчі документи
ПП "У" з моменту їх реєстрації, через те, що реєстрація вказаного
підприємства була здійсненна на підставну особу. За таких
обставин, оспорюваний договір підряду від 15.09.2001р. № 16-а
укладений з порушенням встановленого порядку, оскільки не
відповідає вимогам статті 26 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, як укладений з боку ПП "У" особою, що не мала
цивільної правоздатності. Рішенням господарського суду Харківської
області від 28 серпня 2003р., що ухвалене суддею, відмовлено у
задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору
підряду, укладеного між Будівельно-виробничим комерційним
товариством-3 та Приватним підприємством "У". Рішення
господарського суду мотивоване тим, що позивачем не доведено
належними доказами в чому саме полягала завідомо суперечна
інтересам держави і суспільства мета укладання угоди, а також є
недоведеною наявність в діях відповідачів умислу. У рішенні суду
також зазначено про те, що на момент укладання та виконання
оспорюваного договору рішення Ворошиловського районного суду м.
Донецька про визнання недійсними установчих документів ПП "У" не
було прийняте.
Харківський апеляційний господарський суд постановою від 5
листопада 2003р. залишив перевірене рішення Господарського суду
Харківської області від 28.08.2003р. без змін з тих же підстав, а
апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової
інспекції Харківської області залишив без задоволення. У постанові
зазначено про те, що рішенням Ворошиловського районного суду м.
Донецька були визнані недійсними установчі документи ПП "У",
однак, правоздатність юридичної особи не припинилась, оскільки не
надано доказів виключення ПП "У" з Єдиного державного реєстру
підприємств або його ліквідації.
Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція Харківської
області, звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського
суду України, в якій просить рішення господарського суду
Харківської області та постанову апеляційного суду скасувати як
такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та
процесуального права, а позовні вимоги задовольнити в повному
обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги, викладені в касаційні скарзі,
ДПІ посилається на неправильне незастосування господарськими
судами до спірного договору статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, приписами якої передбачено, що для визнання угоди
укладеної з метою завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства недійсною, достатньо довести наявність умислу лише у
однієї з сторін. Зауважує на тому, що у разі визнання у
встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта
підприємницької діяльності або скасування його державної
реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на
підставі загубленого документа, що посвідчує особу, або на
підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності,
угоди мають визнаватися недійсними за ознаками статті 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
незалежно від часу їх
укладання.
Будівельно-виробничим комерційним товариством-3 надісланий відзив
на касаційну скаргу, у якому товариство просить залишити без змін
оскаржувані судові акти з мотивів, у них викладених.
Приватним підприємством "У" відзив на касаційну скаргу не
надіслано.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді
пояснення представника позивача, який підтримав доводи касаційної
скарги, переглянувши матеріали справи відзначає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, є недійсною. Як зазначено в Постанові Пленуму
Верховного суду України "Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми
поширюється на угоди, які порушують основні принципи існуючого
суспільного ладу, до них, зокрема, належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування
доходів.
Рішенням Ворошиловського місцевого суду міста Донецька від 21
лютого 2002 року вже встановлені факти не здійснення підприємством
"У" підприємницької діяльності та реєстрації цього приватного
підприємства на прохання сторонньої особи за винагороду. Згідно
приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з цивільної справи, що набрало законної
сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які
встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Як
зазначено в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову
практику в справах про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми поширюється на угоди, які порушують основні
принципи існуючого суспільного ладу, до них, зокрема, належать
угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами
від оподаткування доходів. Проте, відповідно до статті 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
якщо угода укладена з метою,
завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, при наявності
умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно
бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй
на відшкодування виконаного стягується в доход держави. Зі змісту
наведеної норми вбачається, що застосування передбачених нею
наслідків не ставиться в залежність від будь-яких фактичних
обставин, і, таким чином, передбачає необхідність їх застосування
судом. Разом з тим застосування наслідків, передбачених статтею 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
можливе лише за умови
достеменного встановлення розміру одержаного сторонами за такою
угодою. При цьому стягнення коштів, про що і заявлено у позовній
заяві можливо лише у разі відсутності майна, отриманого за угодою.
Судами ці приписи не були враховані. Окрім того залишена поза
увагою суду вимога позивача про стягнення суми податку віднесеної
товариством на відшкодування з бюджету. Оцінка цій вимозі не
надана і з точки зору процесуального законодавства.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
необґрунтованих рішення та постанови.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційної інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Харківської області від 28 серпня 2003
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 5
листопада 2003 у справі № 13/165-03 скасувати, справу направити на
новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Касаційну скаргу Чугуївської державної податкової інспекції у
Харківській області задовольнити частково.