ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2004                                        Справа N 13/12

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ДП “У”

скаргу

на постанову                 Київського апеляційного

                             господарського суду від 02.12.2003

                             року

у справі за позовом          ДП “УО”

до                           Виробничого об’єднання “О”

про   стягнення 16684, 51грн.

                       В С Т А Н О В И В:

Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від

2.12.2003   залишено   без  змін  ухвалу   господарського   суду

Черкаської  області від 4.09.2003, якою повернено  без  розгляду

позовну  заяву  ДП “У” про стягнення з об’єднання  “О”  16684,51

грн.  заборгованості за надані послуги на підставі п. 3  ст.  63

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

У  касаційній  скарзі  позивач  посилається  на  неправомірність

повернення  позову без розгляду і просить постановлені  з  цього

приводу судові рішення скасувати, а справу направити до суду для

розгляду по суті заявлених вимог.

Заслухавши  суддю-доповідача,  перевіривши  матеріали  справи  і

обговоривши  доводи  скарги  судова колегія  вважає,  що  скарга

підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Повертаючи  позовну  заяву  без розгляду  суд  першої  інстанції

послався  на  те, що позивач не подав обгрунтованого  розрахунку

стягуваної  суми та не зазначив період часу, за який  утворилась

ця заборгованість.

Проте з наведеними мотивами, на які послався і апеляційний  суд,

залишаючи ухвалу місцевого суду без змін, погодитись не можна.

Зі  змісту  позовної  заяви вбачається, що  предметом  заявлених

вимог  є  заборгованість  за  надані послуги  згідно  укладеного

сторонами  договору від 4.01.1999, розмір якої сторони узгодили,

підписавши   01.09.2000  акт  звірення  розрахунків,   але   від

погашення якої відповідач ухиляється.

На  підтвердження своїх вимог позивач надав договір та  акт  від

01.09.2000,  у  якому зазначено розмір боргу за  видами  наданих

послуг та загальна сума заборгованості.

Наведене позивачем є предметом судового спору, який суд  вирішує

на підставі наданих сторонами доказів або зібраних ним з власної

ініціативи  і  не  позбавлений  можливості,  у  разі   наявності

сумнівів  щодо  правильності розрахунків  витребувати  додаткові

матеріали  і  дати їм оцінку у сукупності з іншими  доказами,  а

тому  відмову  у  праві на судовий розгляд з  мотивів  неповноти

наданих матеріалів не можна визнати правильною, а постановлені з

цього приводу судові рішення законними.

Враховуючи    наведене,   керуючись   ст.ст.    111-9,    111-11

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий

господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задоволити.

Ухвалу  господарського  суду Черкаської області  від  4.09.2003,

постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від

2.12.2003  скасувати, а справу направити до суду  для  вирішення

питання про порушення провадження у справі.