ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.05.2004 Справа N 21/237-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "XXX"
на рішення господарського суду Харківської області від
04.12.2003 року
у справі
за позовом Відкритого акціонерного товариства "XXX"
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"YYY"
про стягнення суми
та зустрічним позовом Товариства з обмеженю відповідальністю
"YYY"
до Відкритого акціонерного товариства "XXX"
про стягнення суми,
УСТАНОВИВ :
У грудні 2001 року ВАТ "XXX" звернулося до господарського суду
Харківської області з позовною заявою до ТзОВ "YYY"
про стягнення заборгованості в сумі 138512,60 грн. з урахуванням
інфляційних сум і 3% річних,
посилаючись на те, що останній неналежним чином
виконав договірні зобов'язання з оплати за поставлену продукцію.
У подальшому позивач за первісним позовом неодноразово уточнював
заявлені вимоги і просив стягнути з відповідача заборгованість в
сумі 136283,57 грн. та збитки в сумі 7427,84 грн.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ТзОВ "YYY"
звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до ВАТ "XXX" про
стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних сум і 3% річних
у сумі 404506,36 грн., посилаючись на те, що останній не виконав
зобов'язань з оплати за поставлену продукцію.
Позивач за зустрічним позовом уточнював заявлені вимоги і просив
стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням інфляційних
сум за договорами № 924д/2000 від 03.10.2000 року і № 5/3 від
30.03.2000 року в сумі 255350,28 грн., заборгованість в сумі
3037,18 грн. за поставлену продукцію поза договором та 3% річних
за договорами № 924 д/2000 від 03.10.2000 року в сумі 146,80 грн.
і № 5/3 від 30.03.2000 року в сумі 2635,78 грн.
На час вирішення спору в суді першої інстанції позивач з первісним
позовом заявив клопотання про визнання недійсним договору № 10/12
від 05.12.2000 року, укладеного між ним і ТзОВ "YYY" та МП "ZZZ"
на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
відповідно до вимог ст. 83
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.12.2003
року у первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено
частково і стягнуто з ВАТ "XXX" на користь ТзОВ "YYY" основний
борг у сумі 175238,86 грн., інфляційні суми 41981,24 грн. і 3%
річних у сумі 2635,78 грн., зустрічні вимоги в частині стягнення
41167,36 грн. залишено без розгляду, і в решті зустрічного позову
відмовлено.
В апеляційному порядку зазначене рішення суду першої інстанції не
переглядалось.
У касаційній скарзі позивач за первісним позовом вважає, що судом
порушено норми матеріального та процесуального права, і тому
просить прийняте ним рішення скасувати та первісний позов
задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач за первісним позовом
вважає, що судове рішення відповідає вимогам законодавства і
просить залишити його без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняте в ній судове рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що між ВАТ "XXX" і ТОВ "YYY"
було укладено договір № 923 д/200 від 03.10.2000 року, за умовами
якого позивач за первісним позовом зобов'язався поставити
керамічну продукцію, а відповідач зобов'язався її оплатити.
Крім цього, між зазначеними сторонами були укладені договори №
924д/2000 від 03.10.2000 року та № 5/3 від 30.03. 2000 року, за
умовами яких ТзОВ "YYY" зобов'язалося поставити борну кислоту, а
ВАТ "XXX" оплатити поставлену продукцію.
Водночас між ВАТ "XXX", ТзОВ "YYY" та МП "ZZZ" було укладено
договір № 10/12 від 05.12.2000 року, за умовами якого, в разі
невиконання зобов'язань з поставки керамічної продукції з боку МП
"ZZZ" позивач за первісним позовом зобов'язався здійснити
зазначену поставку продукції.
Вирішуючи спір, суд встановив, що сторонами за укладеними
договорами були здійснені взаємні поставки продукції.
Відповідно до ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у мотивувальній
частині рішення вказуються обставини справи, встановлені
господарським судом, доводи, за якими господарський суд відхилив
клопотання і докази сторін, законодавство, яким суд керувався,
приймаючи рішення.
Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(із
змінами) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини
справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Проте, суд приймаючи рішення не з'ясував обґрунтування розміру
заявлених вимог, як за первісним, так і за зустрічним позовом, та
не навів належного обґрунтування відхилення первісного позову і
задоволення зустрічного позову.
Так, судом не було належним чином з'ясовано, якими ж договорами і
правовими підставами обґрунтовані первісний та зустрічний позови,
і не досліджено обставин, пов'язаних із здійсненням зарахування
зустрічних однорідних вимог, та чи були дотримані при цьому вимоги
глави 19 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
До того ж, суд, пославшись у прийнятому рішенні на висновок
судово-економічної експертизи № 5825 від 03.10.2002 року (т.2 а.с.
76-79), належним чином його не дослідив, та правового
обґрунтування застосування зазначеної судової експертизи до
вирішення спору не навів.
У той же час, відхиливши клопотання позивача за первісним позовом
про визнання недійсним договору № 10/12 від 05.12.2000 року, суд
не звернув уваги на те, що зазначений договір укладений між ВАТ
"XXX", ТзОВ "YYY" і МП "ZZZ" та не залучив останнього до участі в
справі, а звідси, зробив висновок, що ґрунтується на неповно
з'ясованих обставинах справи, та стосується прав і обов'язків
особи, яка не була залучена до участі в справі.
Разом з цим, судом не було з'ясовано питання про те, яке правове
значення має зазначений договір для вирішення спору, і якщо має,
то яке зобов'язання за ним виникає у відповідача за зустрічним
позовом.
Крім цього, суд залишивши частково без розгляду зустрічний позов з
посиланням на неподання доказів надіслання вимоги в порядку ст.
165 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, не навів такому висновку
належного правового обґрунтування, та не вказав, які ж підстави
передбачені ст. 81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
ним застосовані.
Отже, судом зроблені висновки, які в порушення вимог ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах
справи, і допущені порушення норм процесуального права, що
вплинуло на правильність застосування норм матеріального права.
За таких обставин, оскаржене судове рішення не можна визнати
законним й обґрунтованим, і тому воно підлягає скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду викладеного та керуючись та керуючись ст.ст. 111-5,
111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "XXX"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2003
року скасувати, і справу № 21/237-03 передати на новий розгляд до
суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук