Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 11/28"на"
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Житомирської об'єднаної
судовому засіданні державної податкової інспекції
касаційну скаргу
на постанову апеляційного Господарського суду
№ 11/28 "на"
від 16 жовтня 2003 року
за позовом Приватного підприємця А-ця В.О.
до Житомирської об'єднаної
державної податкової інспекції
про Визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача не з'явились
Приватний підприємець А-ць В.О. звернувся до господарського суду
Житомирської області з позовом про визнання недійсним
повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової
інспекції від 21.11.2002р. № 41616/А/2861/23-2 яким до позивача на
підставі акту перевірки № 222/23-225/2 від 12.05.2002р.
застосовано штрафну санкцію в розмірі 1000грн. відповідно до
пункту 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
. Позовні вимоги вмотивовані тим, що
позивач був двічі притягнутий до відповідальності за одне й те
саме порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, оскільки на підставі акта перевірки
№ 222/23-225/2 від 12.05.2002р. до позивача рішенням Житомирської
об'єднаної державної податкової інспекції від 17.05.2002р.
№ А/86/1063/23-2 вже були застосовані штрафні санкції.
Рішенням господарського суду Житомирської області від
13.05.2003р. позов задоволено, визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової
інспекції від 21.11.2002р. № 41616/А/2861/23-2, з посиланням на
те, що зазначеним податковим повідомленням-рішенням до позивача
було застосовано фінансову санкцію в сумі 1000грн., що є фактичним
донарахуванням до суми фінансової санкції за правопорушення, яке
передбачено пунктом 13 статті 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, за яке позивача вже на
підставі статті 22 зазначеного Закону було притягнуто до
відповідальності у вигляді застосування фінансової санкції у
п'ятикратному розмірі суми невідповідності - 222,5грн. В рішенні
зазначено, що податковим органом не представлено доказів того, що
підставою для прийняття спірного рішення було допущення податковим
органом арифметичної помилки при прийнятті рішення від
17.05.2003р. про застосування штрафної санкції в сумі 263грн. та
скасування цього рішення.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
16.10.2003р. рішення господарського суду Житомирської області від
13.05.2003р. залишено без змін, апеляційна скарга Житомирської
об'єднаної державної податкової інспекції без задоволення.
Житомирська об'єднана державна податкова інспекція вважає, що
рішення і постанова апеляційного господарського суду прийняті з
порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд
України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному
порядку, скасувати рішення і постанову у справі і відмовити
позивачеві у задоволенні його позовних вимог.
При цьому Державна податкова інспекція обґрунтовує касаційну
скаргу тим, що судом при прийнятті спірного рішення порушено пункт
4.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в
Україні ( z0237-01 ) (z0237-01)
, затвердженого постановою Правління НБУ від
19.02.2001р, відповідно до якого зберігання в касі готівки та
інших цінностей, що не належать цьому підприємству забороняється.
Скаржник посилається на те, що порядок застосування штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби
Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією порушений
не був.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надіслав.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді,
переглянув матеріали справи і касаційну скаргу у присутності
представника позивача, який заперечував доводи касаційної скарги,
та відзначає наступне.
12.05.2002 року Житомирською об'єднаною державною податковою
інспекцією здійснено нарахування з питань дотримання Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
при здійсненні торгівлі з автопричепа, який знаходився в місті
Житомирі та належить приватному підприємцю А-цю В.О.
В ході перевірки були виявлені порушення вимог пункту 13 статті 3
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, а саме, не забезпечено відповідність суми
готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів,
яка зазначена в денному звіті. Невідповідність склала 249 грн.
Результати перевірки оформлені актом перевірки № 222/23-225-2 від
12.05.2002 року.
На підставі зазначеного акта перевірки податковою інспекцією було
прийняте податкове рішення-повідомлення від 17.05.2002 року
№ 13978/А/86/1063/23-2, яким до приватного підприємця застосовано
штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 263 гривні. Це
рішення є чинним і не оскаржувалось позивачем.
21.11.2002 року Житомирська об'єднана податкова інспекція прийняла
та направила податкове повідомлення-рішення № 41616/А/2861/23-2
яким застосувала штрафні (фінансові ) санкції вже в сумі 1000 грн.
з посиланням на акт перевірки № 222/23-225- 2 від 12.05.2002 року.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 21.11.2002
№ 41616/А/2861/23-2, яким позивачеві, зокрема, визначено суму
штрафних санкцій за порушення норм Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, прийняте на
підставі приписів підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181, в редакції чинній на момент
виникнення спірних правовідносин, цей закон є спеціальним законом
з питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних чи фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків, зборів, обов'язкових
платежів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності.Саме цим Законом і запроваджене поняття податкового
повідомлення, як письмового повідомлення контролюючого органу про
обов'язок платника податків сплатити суму визначену контролюючим
органом. Виходячи зі змісту зазначених норм, можна дійти висновку,
що законодавець не розповсюдив сферу дії цього Закону на
правовідносини що врегульовані Законом України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, а відтак у податкової
інспекції відсутні правові підстави, щодо прийняття податкового
рішення-повідомлення на підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті
4 Закону України "України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, застосування податкової застави та порядку
стягнення щодо нарахованих спірним повідомленням-рішенням санкцій
за процедурою, яка передбачена Законом Закон України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181.
Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
органи державної
податкової служби мають право застосовувати до підприємств,
установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та
розмірах, встановлених законом. Тобто встановивши порушення,
податкові органи повинні прийняти рішення про застосування
санкцій, у порядку та розмірах, встановлених законом які регулює
спірні правовідносини. Судами залишено без уваги відсутність
повноважень ДПІ на застосування порядку погашення зобов'язань,
передбаченої Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у випадку виявлення порушень, щодо проведення
розрахунків платниками податків через реєстратори розрахункових
операцій.
Приписи Інструкції про порядок застосування та стягнення сум
штрафних/фінансових/санкцій органами державної податкової служби
( z0268-01 ) (z0268-01)
, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23
березня 2001 року за № 268/5459, не можуть розширювати коло
правовідносин на які поширюється названий Закон.
З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для
висновку про відповідність оскарженого податкового повідомлення
приписам підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Оскільки мотиви, наведені в рішенні місцевого суду та постанові
апеляційного суду не призвели до прийняття неправильних судових
рішень у цій справі, ці рішення слід залишити без змін, а
касаційну скаргу Житомирської ОДПІ без задоволення з мотивів,
наведених у постанові касаційної інстанції.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Житомирської області від 13 травня
2003 року та постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 16 жовтня 2003року у справі № 11/28 "на" господарського
суду Житомирської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Житомирської ОДПІ без задоволення.