ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 07/2475
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
розглянула у відкритому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському
районі (надалі ДПІ у Черкаському районі)
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 06.11.03
у справі № 07/2475
господарського Черкаської області
суду
за позовом відкритого акціонерного товариства “Ч”
(надалі Товариство)
до ДПІ у Черкаському районі
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 25.03.04 було оголошено вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням від 20.08.03 господарського суду Черкаської області
позов задоволено частково.
Визнано повністю недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у
Черкаському районі від 29.05.03 № 0000272301/0/2755 і від
24.06.2003 року № 0000272301/1/3180 повністю; від 29.05.2003р.
№ 0000302301/0/2756 і від 24.06.2003р. № 0000302301/1/3181 в
частині стягнення 45626грн. податку на додану вартість та
14311грн. штрафних санкцій по цьому податку і від 29.05.2003р.
№ 0000312301/0/2757 і від 24.06.2003р. № 0000312301/1/3182 в
частині стягнення 1658802грн. штрафу. В решті позову відмовлено.
Постановою від 06.11.03 Київського апеляційного господарського
суду рішення господарського суду Черкаської області залишено без
змін.
Не погоджуючись з рішенням та постановою попередніх судових
інстанцій, ДПІ у м. Черкаському районі звернулася з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати наведені судові акти як
прийняті, на її думку, при неправильному застосуванні норм
матеріального права.
Зокрема, скаржник посилається на те, що судом не було враховано
положення ст. 4 Закону України “Про інвестиційну діяльність”
( 1560-12 ) (1560-12)
.
Розглянувши матеріали судової справи, касаційну скаргу та
уточнення до неї, заслухавши пояснення представників сторін,
суддю - доповідача по справі, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За результатами комплексної планової документальної перевірки
Товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01. 04.2002р. по 31.03.2003р було
складено акт від 27.05.2003р. № 44/23-019.
В акті перевірки вказано, що Товариством порушено вимоги:
- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки в четвертому
кварталі 2002р. Товариством не включено до валового доходу
одержану від ТОВ „Е" інвестицію, яка не є прямою в розумінні
цього Закону, в сумі 1941000грн., як доходи з інших джерел;
- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З та пп. 7.3.1 п. 7.1 ст. 7 Закону
України „Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки
Товариство не включило до податкового зобов'язання податок на
додану вартість з операцій продажу бензину та дизельного палива
з використанням як засобу платежу талонів на пальне в сумі
45626грн., у т.ч. 3900 грн. у квітні 2002р., 4720 грн. у травні
2002р., 2637 грн. у червні 2002р., 4005 грн. у липні 2002р.,
4368 грн. у серпні 2002р., 6551грн. у вересні 2002р., 5632 грн.
у жовтні 2002р., 3570 грн. у листопаді 2002р., 2880 грн. у
грудні 2002р.,1669 грн. у січні 2003р., 2585 грн. у лютому 2003
р. і 3109 грн. у березні 2003 р.;
- в порушення п. 4.1.7.27 Інструкції „Про порядок приймання,
транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та
нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України"
( z0685-99 ) (z0685-99)
, затвердженої Наказом Держнафтогазпрому,
Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту,
Держкомстату України від 02.04.1998р. № 81/38/101/235/122,
Товариство використовувало на АЗС як засіб розрахунків за бензин
та дизельне паливо талони на пальне і в порушення п. 1 ст. 3
Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (
265/95-ВР ) не провело через зареєстровані, опломбовані у
встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи
реєстратори розрахункових операцій операції з розрахунків за
відпущені бензин та дизельне пальне із застосуванням талонів на
пальне та платіжних карток на загальну суму 345984грн.
Встановлені перевіркою порушення Товариством законодавства, які
не були ним оспорені, стали підставою для донарахування йому
387500грн. податку на прибуток та 48557грн. податку на додану
вартість.
На підставі акту від 27.05.2003р. № 44/23-019 ДПІ у Черкаському
районі 29.05.2003р. прийнято податкові повідомлення-рішення
№ 0000272301/0/2755, № 0000302301/0/2756, № 0000312301/0/2757, а
24.06.2003р. - податкові повідомлення-рішення 0000272301/1/3180,
№ 0000302301/1/3181 і № 0000312301/1/3182, які в частині
зазначених за ними податкових зобов'язань відповідають першим
трьом податковим повідомленням-рішенням від 29.05.2003р., але
останні при цьому ДПІ у Черкаському районі не відкликалися.
Матеріалами справи підтверджено, що повторні податкові
повідомлення-рішення від 24.06.2003р. 000272301/1/3180,
№ 0000302301/1/3181 і № 0000312301/1/3182 були прийняті ДПІ у
Черкаському районі після розгляду скарги Товариства на податкові
повідомлення-рішення від 29.05.2003р. у відповідності з вимогами
„Порядку направлення органами державної податкової служби
України податкових повідомлень платникам податків" ( z0567-01 ) (z0567-01)
,
затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. з наступними
змінами і доповненнями.
З матеріалів справи також вбачається, що за податковими
повідомленнями-рішеннями від 29.05.2003р. 00272301/0/2755 і від
24.06.2003р. № 0000272301/1/3180 ДПІ у Черкаському районі
визначено Товариству податкове зобов'язання з податку на
прибуток в сумі 658750грн., у т.ч. 387500грн. донарахованого за
результатами перевірки податку на прибуток та 271250грн.
штрафних (фінансових) санкцій по цьому податку, передбачених
пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
За податковими повідомленнями-рішеннями від 29.05.2003р.
№ 0000302301/0/2756 і від 24.06.2003р. № 0000302301/1/3181 ДПІ у
Черкаському районі визначено Товариству податкове зобов'язання з
податку на додану вартість в сумі 66596грн., у т.ч. 48557грн.
донарахованого за результатами перевірки податку на додану
вартість та 18039грн. штрафних (фінансових) санкцій по цьому
податку, передбачених пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України
„Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
За податковими повідомленнями-рішеннями від 29.05.2003р.
№ 0000312301/0/2757 і від 24.06.2003р. № 0000312301/1/3182 ДПІ у
Черкаському районі визначено Товариству податкове зобов'язання в
сумі 1729920грн., що становить фінансову санкцію у п'ятикратному
розмірі вартості бензину та дизельного палива, проданого
позивачем із застосуванням талонів на пальне та платіжних карток
без проведення цих операцій через реєстратори розрахункових
операцій операції, передбачені п. 1 ст. 17 Закону України „Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Судовими інстанціями було встановлено, що кошти у сумі
1941000грн. Товариство одержало від ТОВ „Е" на підставі
укладеної між ними інвестиційної угоди від 12.04.2002р. № 1/123
та додаткової угоди від 17.12.2003р., як поворотну інвестицію
для розширення Товариством власної мережі АЗС на п'ять сучасних
АЗС. При цьому Товариство взяло на себе зобов'язання повернути
ТОВ „Е" вказану суму коштів в строк не раніше одного року та не
пізніше п'яти років з дня укладення додаткової угоди від
17.12.2003р.
Господарськими судами попередніх інстанцій було підставно
враховано, що вказані умови, на яких Товариство отримало від ТОВ
„Е" кошти у сумі 1941000грн., не містять ознак інвестицій,
зазначених у п. 1.28 ст. 1 Закону України „Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, і відповідно зроблено
правомірний висновок про те, що ці кошти для Товариства не є
інвестицією у розумінні цього Закону.
Дослідивши зміст прав і обов'язків, які виникли у Товариства і
ТОВ „Е" із укладених ними угоди від 12.04.2002р. № 1/123 та
додаткової угоди від 17.12.2003р., суди першої та апеляційної
інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що одержані Товариством
кошти у сумі 1941000грн. є для нього поворотною фінансовою
допомогою у розумінні Закону України „Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. При цьому не має значення, що ці
кошти надавалися позивачу з цільовим призначенням, оскільки це
не забороняється чинним законодавством.
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України
приймає до уваги, що ст. 4 Закону України „Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не зобов'язує платників
податку включати поворотну фінансову допомогу до валового
доходу, а тому висновок ДПІ у Черкаському районі про те, що
Товариство, не включивши в четвертому кварталі 2002р. до
валового доходу одержані від ТОВ „Е" кошти у сумі 1941000грн.,
порушило пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, є
безпідставним.
З виключенням з валового доходу Товариства за четвертий квартал
2002р. 1941000грн., включених туди ДПІ у Черкаському районі
згідно з актом перевірки, відпадають підстави для донарахування
Товариству 387500грн. податку на прибуток.
Матеріалами справи також підтверджено, що пластикові талони на
пальне, за якими Товариство відпускало бензин та дизельне
паливо, були запроваджені ним на підставі укладеної з ТОВ „Т"
угоди від 15.11.2001р. для підтвердження порядку розрахунків за
придбані покупцями нафтопродукти.
При цьому судовими інстанціями враховано, що пластикові талони
Товариство видало на суму вже отриманих від покупців
нафтопродуктів коштів. Податок на додану вартість з цих коштів
Товариство включило повністю до податкового зобов'язання за
датою зарахування на свій банківський рахунок коштів від
покупців нафтопродуктів, оскільки відпуск бензину та дизельного
палива за талонами на пальне відбувався пізніше. Податок на
додану вартість з вартості бензину і дизельного палива, яке
відпущено Товариством на підставі пластикових талонів на пальне,
які були видані покупцям нафтопродуктів та іншим особам,
визначалася як різниця між сплаченою Товариством за
нафтопродукти суми коштів, на яку були видані талони на пальне,
і вартістю наданого пального, відпущеного за такими талонами.
Товариством включалося до податкового зобов'язання отриманої
суми за датою відпуску бензину та дизельного палива.
Судами встановлено, що господарські угоди по придбанню пального
укладались між Товариством та покупцями, і в даному випадку
пальне при його оплаті покупцю не видавалось, а видавались
талони, на підставі яких споживачі його отримували.
Отже, підставним вбачається висновок господарських судів
попередніх інстанцій, що у даному випадку мало місце
господарська операція з продажу нафтопродуктів за грошові кошти,
сплата яких підтверджується матеріалами справи.
Так, згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону України „Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, на який посилається Закон
України „Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в п. 1.11
ст. 1, товаром є матеріальні та нематеріальні активи, а також
цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких
операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
активи - це ресурси,
контрольовані підприємством у результаті минулих подій,
використання яких, як очікується, призведе до отримання
економічних вигод у майбутньому.
За таких обставин обґрунтованим є висновок господарських судів,
які приймали рішення у даній справі, що ДПІ у Черкаському районі
безпідставно збільшила податкове зобов'язання Товариства на
45626грн. податку на додану вартість, у т.ч. на 3900грн. у
квітні 2002р., на 4720грн. у травні 2002р., на 2637грн. у червні
2002р., на 4005грн. у липні 2002р., 4368грн. на у серпні 2002р.,
на 6551грн. у вересні 2002р., на 5632грн. у жовтні 2002р., на
3570грн. у листопаді 2002р., на 2880грн. у грудні 2002р., на
1669грн. у січні 2003р., на 2585грн. у лютому 2003р. і на
3109грн. у березні 2003р., та нарахувала позивачу з вказаних сум
податку на додану вартість 14311грн. штрафних санкцій.
Матеріалами справи підтверджено, що у період діяльності з
01.04.2002р. по 31.03.2003р. Товариство здійснювало розрахункові
операції із застосуванням торговельних терміналів, призначених
для роботи з платіжними картками та електронних
контрольно-касових апаратів, внесених до Державного реєстру
електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем
станом на 31.12.2000р., тобто до набрання чинності Закону
України від 01.06.2000р. № 1776-111 „Про внесення змін до Закону
України „Про і застосування електронних контрольно-касових
апаратів і товарних касових книг при розрахунках із споживачами
у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 1776-14 ) (1776-14)
з урахуванням внесених до нього наступних змін і доповнень.
При цьому судом підставно взято до уваги, що до 01.01.2000р.
суб'єкти підприємницької діяльності згідно із Законом України
“Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і
товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 227/96-ВР ) (227/96-ВР)
зобов'язані були застосовувати електронні контрольно-касові
апарати при розрахунках у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг лише за готівку.
Зобов'язання суб'єктів підприємницької діяльності застосовувати
реєстратори розрахункових операцій при здійсненні операцій з
розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із
застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо)
при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг було введено з 01.01.2000р.
уже згадуваним вище Законом України від 01.06.2000р. № 1776-111
( 1776-14 ) (1776-14)
, згідно з яким Закон України „Про застосування
електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг
при розрахунках споживачами у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 227/96-ВР ) (227/96-ВР)
був викладений у новій
редакції і отримав назву „Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
( 1776-14 ) (1776-14)
.
З огляду на викладене, господарськими судами попередніх
інстанцій підставно зроблено висновок, що термін “розрахункова
операція" це прийняття від покупців готівкових коштів, платіжних
карток, платіжних чеків, жетонів тощо товари (послуги). При
такій операції продаються, ще не оплачені послуги, які будуть
оплаченими саме завдяки отриманим їх від покупців готівкових
коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо, як
засобів платежу.
Судами також враховано, що у вказаних правовідносинах Товариство
приймало талони на пальне від покупців нафтопродуктів за уже
оплачені грошима у безготівковій формі бензин та дизельне
паливо. Фактично, талон на пальне виконував роль не засобу
платежу, а підтвердження уже проведених розрахунків покупцем
нафтопродуктів, які відпускалися за цими талонами.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
висновки ДПІ у Черкаському районі про те, що операції з відпуску
Товариством бензину та дизельного палива за талонами на пальне
на загальну суму 331760грн.40коп. є розрахунковими операціями у
розумінні Закону України „Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та, що Товариство зобов'язане було
застосовувати при цьому реєстратори розрахункових операцій, є
безпідставними, а застосування до нього з цього приводу за
податковими повідомленнями-рішеннями від 29.05.2003р.
№ 0000312301/0/2757 і від 24.06.2003р. № 0000312301/1/3182
штрафу в сумі 1658802грн. є безпідставним, оскільки матеріалами
справи цей висновок не підтверджено.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає також
підставним висновок судів, що при здійсненні Товариством
операцій з розрахунків у безготівковій формі із застосуванням
банківських платіжних карток Товариство згідно із Законом
України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
зобов'язано було застосовувати реєстратори розрахункових
операцій.
Судовими інстанціями правомірно взято до уваги, вимоги ст. 11
Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та постанові Кабінету Міністрів України від
07.02.2001р. № 121 ( 121-2001-п ) (121-2001-п)
із змінами і доповненнями,
внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р.
№ 151, якою визначено терміни переведення суб'єктів
підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у
готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів
розрахункових операцій, а не терміни переведення на застосування
самих реєстраторів розрахункових операцій, а тому посилання
Товариства на зазначені норми як на такі, що передбачали
застосування позивачем реєстраторів розрахункових операцій у
роздрібній торгівлі нафтопродуктами не раніше 01.04.2003р. є
безпідставним. Отже, при здійсненні операцій з розрахунків в
безготівковій формі із застосуванням банківських платіжних
карток Товариство, згідно із Законом України „Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, зобов'язане
було застосовувати реєстратори розрахункових операцій.
Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли
правомірного висновку щодо правомірності застосування ДПІ у
Черкаському районі до Товариства за податковими
повідомленнями-рішеннями від 29.05.2003р. № 0000312301/0/2757 і
від 24.06.2003р. № 0000312301/1/3182 передбаченого п. 1ст. 17
Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
штрафу у сумі 7111-8грн. за здійснення позивачем
розрахункових операцій із застосуванням платіжних карток без
проведення цих операцій через реєстратори розрахункових операцій
операції.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з висновком місцевого та апеляційного
господарських судів щодо невідповідності вимогам законодавства і
обґрунтованості визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень ДПІ у Черкаському районі: від 29.05.2003р.
№ 0000272301/0/2755 і від 24.06.2003р. № 0000272301/1/3180
повністю; від 29.05.2003р. № 0000302301/0/2756 і від
24.06.2003р. № 0000302301/1/3181 в частині стягнення 45626грн.
податку на додану вартість та 14311грн. штрафних санкцій по
цьому податку і від 29.05.2003р. № 0000312301/0/2757 і від
24.06.2003р. № 0000312301/1/3182 в частині стягнення 1658802грн.
штрафу.
В той же час колегія суддів Вищого господарського суду України
при прийнятті постанови у даній справі приймає до уваги, що в
касаційній скарзі ДПІ у Черкаському районі в основному робиться
посилання на певні норми законодавства та намагання скаржника їх
роз’яснити чи витлумачити. Також скаржник, в порушення вимог ч.
2 ст. 111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, посилається на недоведеність
обставин справи. Крім того, ДПІ у Черкаському районі ставить
питання про необхідність підтвердження або встановлення окремих
обставин справи та про визначення щодо переваги одних доказів
над іншими чи додаткову перевірку доказів, що, відповідно до
ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, виходить за межі
касаційного оскарження.
За таких обставин, постанову Запорізького апеляційного
господарського суду прийнято обґрунтовано при правильному
застосуванні норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському
районі залишити без задоволення.
Постанову від 06.11.03 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 07/2475 господарського суду Черкаської області
залишити без змін.