ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 02/36-38
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну скаргу Маневицької міжрайонної державної податкової
інспекції Волинської області
на постанову від 06.11.2003р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 02/36-38 Господарського суду Волинської
області
за позовом Маневицького державного лісогосподарського
підприємства
до Маневицької міжрайонної державної податкової
інспекції Волинської області
про визнання частково недійсним податкового
повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Ковальчук Г.І., за довіреністю
відповідача – Вишневська Л.А., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Волинської, області від 14.08.2003
року у справі № 02/36-38 (суддя С.В.Мельничук) за позовом
Маневицького державного лісогосподарського підприємства,
смт.Маневичі до Маневицької МДПІ Волинської області про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000242301/0 від
12.03.2003р. в частині нарахованої пені в сумі 13206,14грн. за
порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 06.11.2003р. Львівського апеляційного
господарського суду (колегія суддів Юрченко Я.О., Процик Т.С.,
Орищин Г.В.) скасовано рішення Господарського суду Волинської,
області від 14.08.2003 року у справі № 02/36-38. Визнано
недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000242301/0 від
12.03.2003р. в частині нарахованої пені в сумі 13206,14грн. за
порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності.
Маневицька міжрайонна державна податкова інспекція Волинської
області звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від
06.11.2003р. Львівського апеляційного господарського суду, та
залишити в силі рішення Господарського суду Волинської, області
від 14.08.2003 року у справі № 02/36-38.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Маневицьким держлісгоспом
здійснювалося відвантаження лісопродукції згідно з укладеними
контрактами № 1/МН-ІНВ від 23.01.2002р. фірмі “Еразон
Вудпроцесінг” (Ірландія) та № Е-48 від 09.01.2002р. фірмі
“Євро-Тімбер” (Словакія).
Пунктом 6.1 контракту № 1/МН-ІНВ від 23.01.2002р. передбачено,
що покупець здійснює попередню оплату на валютний рахунок
постачальника. Кінцевий розрахунок здійснюється за фактично
отриманий товар, що підтверджується сертифікатами незалежної
контрольної організації “Мертконтроль” (Угорщина). Пунктом 7.1
цього ж контракту передбачено, що визначення кількості та якості
проводиться вищезгаданою організацією.
Відповідно до доповнення № 1 від 09.01.2002р. до контракту
№ Е-48 від 09.01.2002р., приймання товару здійснюється шляхом
електронного обміру по кількості та якості на заводі
вантажоотримувача. З кожного вагона продавець отримує протокол
прийому з поштучним обміром, який є обов’язковим для обох
сторін. Тільки прийняті кількість та якість оплачуються
продавцю. Покупець для підтвердження направляє сертифікат
контролю незалежної міжнародної контрольної організації
“Інспекта”. Повноваження на здійснення технічного контролю
товарів та лісопродукції фірми “Інспекта” підтверджені довідкою
від 03.10.02., а фірми “Мертконтроль” - атестатом № 003034
Держстандарту Росії.
При застосуванні штрафних санкцій податковою інспекцією не
враховано, що контрактами передбачено зміну вартості
поставленого товару у разі зміни його кількості та сортності, та
не враховано надані позивачем сертифікати незалежних контрольних
організацій, в який йдеться про нестачі товару, експортованого
підприємством, в результаті чого не була сплачена визначена, у
вантажних митних деклараціях сума вартості товару в іноземній
валюті.
Статтею 7 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”
( 959-12 ) (959-12)
визначено, що регулювання зовнішньоекономічної
діяльності здійснюється за допомогою законів України, угод, що
укладаються між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків
в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, виручка резидентів в
іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки у
терміни виплати заборгованостей, але не пізніше 90 календарних
днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажно-митної
декларації) продукції, що експортується. Ця норма регулює, лише
ті відносини, за яких зарахування валютної, виручки повинно бути
проведено, виходячи із взаємних зобов'язань сторін, що склалися.
Як вбачається з матеріалів справи, контрагентами позивача
оплачено поставлену лісопродукцію за її фактичною вартістю
відповідно до укладених контрактів.
Відповідно до укладених Контрактів № 1/МН-ІНВ від 23.01.2002р.
та № Е-48 від 09.01.2002р. валютною виручкою слід вважати оплату
за фактично поставлену продукцію, відповідно різниця в сумах між
задекларованим та фактично поставленим товаром, яка виникла
внаслідок порушення позивачем умов поставки лісопродукції,
передбачених контрактами не може вважатися валютною виручкою, а
тому нарахування пені, відповідачем на цю різницю є
безпідставним.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає постанову від
06.11.2003р. Львівського апеляційного господарського суду
законною та обґрунтованою, і підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Маневицької міжрайонної державної податкової
інспекції Волинської області залишити без задоволення.
Постанову від 06.11.2003р. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 02/36-38 Господарського суду
Волинської області залишити без змін.