ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2004 Справа N 27/8
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першиков Є.В.
суддів Савенко Г.В. Ходаківська І.П.
розглянувши касаційну скаргу Південної міжрайонної державної
податкової інспекції у м. Кривому Розі
на постанову від 05.04.2004 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі N 27/8 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив"
до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у
м. Кривому Розі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача - Богослов М.С., за довіреністю
Стригунова Г.І., за довіреністю
відповідача - Горянська О.В., за довіреністю
Шрамко І.В., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
12.02.04 р. у справі N 27/8 відмовлено в задоволенні позовних
вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Південної міжрайонної державної податкової інспекції у
м. Кривому Розі від 19.11.2003 року N 0000782600/0.
Постановою від 05.04.2004 р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Актив" задоволено; скасовано рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2004 р. у
справі N 27/8; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
Південної міжрайонної державної податкової інспекції у
м. Кривому Розі N 0000782600/0 від 19.11.2003 року на суму
758762,64 грн. Стягнуто з Південної міжрайонної державної
податкової інспекції м. Кривого Рогу на користь товариства з
обмеженою відповідальністю "Актив" 127,50 грн. державного мита та
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції,
відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову від 05.04.2004 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду та залишити в силі Рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.04 р. у
справі N 27/8.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 19.11.2003 року південною
міжрайонною державною податковою інспекцією в м. Кривому Розі було
прийнято податкове повідомлення-рішення N 0000782600/0, яким
товариству з обмеженою відповідальністю "Актив" було визначено
податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 758762 грн., з
яких 505841,76 грн. - основний платіж та 252920,88 грн. - штрафні
санкції.
Підставою прийняття зазначеного податкового
повідомлення-рішення став акт від 19.11.2003 р. N 007318 про
результати документальної перевірки правильності обчислення,
повноти і своєчасності утримання та перерахування податку на
прибуток від здійснення операцій у сфері грального бізнесу з
джерелом виплат від сум виплат виграшів фізичних осіб Криворізької
філії ТОВ "Актив" за період з 01.10.2002 р. по 30.06.2003 р. За
результатами проведеної перевірки встановлено порушення
товариством пп. 10.2.1 п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, в результаті
чого занижено податок на прибуток від виграшів фізичних осіб за
період з 01.10.2002 р. по 30.06.2003 р. у сумі 505841,76 грн.,
у тому числі по періодам: 4 квартал 2002 р. - 183560,37 грн.;
1 квартал 2003 р. - 191836,45 грн.; 2 квартал 2003 р. -
130444,94 грн.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 10.2.1
зазначеного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
платник податку, який здійснює
виплату виграшів у лотерею або інші види ігор чи розиграшів, які
передбачають придбання особою права на участь у таких іграх чи
розиграшах до їх проведення, зобов'язаний утримувати та вносити до
бюджету 30 відсотків від суми таких виграшів.
З наведеної норми закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
вбачається, що умовою
застосування даного підпункту є придбання особою права на участь у
іграх чи розиграшах.
Згідно абз. 5 п. 1.3 Інструкції про умови і правила
провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) зі
створення та утримання гральних закладів, організації азартних
ігор та контроль за їх дотриманням, затвердженої наказом
Ліцензійної палати України від 11 вересня 1998 р. N 86
( z0610-98 ) (z0610-98)
та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
29.09.1998 р. N 610/3050, ігри в букмекерських конторах, як
різновид тоталізаторів, належать до азартних ігор, результат яких
визначається заснованими частково або повністю на випадку діями,
коли гравець робить ставку на результат спортивного змагання й
організатор гри зобов'язаний виплатити гравцям, що виграли, суму
виграшу, розмір якої залежить від загальної суми внесених ставок.
Вказаний припис кореспондується з визначенням азартних ігор,
наданих у Порядку проведення внутрішнього фінансового моніторингу
суб'єктами господарювання, що провадять господарську діяльність з
організації та утримання казино, інших гральних закладів, і
ломбардами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від
20.11.2003 р. N 1800 ( 1800-2003-п ) (1800-2003-п)
.
Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що з
даних норм чинного законодавства убачається, що ігри в
букмекерських конторах не передбачають придбання особою права на
участь у таких іграх, оскільки в останніх гравцями робляться
ставки на результат спортивного змагання.
На гральні заклади, у яких робляться ставки, поширюється дія
пп. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, відповідно до якого незалежно
від положень підпункту 10.2.1 цього пункту будь-яка особа, яка
здійснює виплату особі у зв'язку із виграшем у казино, бінго, інші
ігри у гральних місцях (домах), зобов'язана утримувати та вносити
до бюджету 30 відсотків від суми прибутку такої особи, який
визначається як різниця між її доходами, отриманими у вигляді
виграшів за відповідний робочий день, та витратами, понесеними
такою фізичною особою протягом такого робочого дня, пов'язаними з
таким виграшем, але не більше суми такого виграшу.
Колегія суддів зазначає, що специфіка організації діяльності
букмекерських контор (тоталізаторів) полягає в тому, що особами
робляться ставки на спортивні змагання (тобто, особа несе
витрати), при цьому сума виграшу залежить від суми ставки, тому
оподаткуванню підлягає лише різниця між понесеними витратами
(ставками) та отриманим виграшем.
Правомірність застосування п. 10.2.1 ст. 10 Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
щодо підприємницької діяльності позивача
відповідачем не доведена. В силу п. 1.29 ст. 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" податок на виплату виграшів є
видом податку на прибуток; прибутком при цьому слід вважати суму
на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати (Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові
результати" ( z0397-99 ) (z0397-99)
.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для
скасування постанови від 05.04.2004 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду, а вимоги касаційної скарги
вважає такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Кривому Розі залишити без задоволення.
Постанову від 05.04.2004 р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі N 27/8 господарського суду
Дніпропетровської області залишити без змін.