ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 справа N 9/101-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Немирівському районі
відкритому Вінницької області
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 19.11.2003
у справі № 9/101-03
господарського суду Вінницької області
за позовом ДПІ у Немирівському районі
Вінницької області
до ВАТ "СЦЗ",
АКБ "М" в особі Вінницької філії
про визнання недійсними договорів
застави від 20.11.2001 та від
18.12.2001
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній.
від відповідача 1: не з'явився.
від відповідача 2: присутні.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.04.2003 у
справі № 9/101-03, залишеним без змін постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 19.11.2003 відмовлено у
задоволенні позову про визнання недійсними договорів застави від
20.11.2001 та від 18.12.2001, укладених між ВАТ "СЦЗ" та АКБ "М" в
особі Неміривського ТВБВ Вінницької філії, з мотивів неподання
позивачем доказів знаходження спірного майна ВАТ "СЦЗ" у
податковій заставі.
У касаційній скарзі ДПІ у Немирівському районі Вінницької області
просить скасувати постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 19.11.2003 та рішення господарського суду
Вінницької області від 24.04.2003 у справі № 9/101-03, позов
задовольнити, посилаючись на неправильне застосування апеляційним
господарським судом норм ст. 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000
№ 2181-ІІІ та ст. 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідач-1 не скористався своїм процесуальним правом на участь
свого представника в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2,
перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарським судом
апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
03.11.2000 АКБ "М" в особі Неміривського ТВБВ Вінницької філії
відповідно до кредитного договору було відкрито ВАТ "СЦЗ" кредитну
лінію у сумі 968 000 грн.
З метою забезпечення повернення кредиту між вказаними сторонами
було укладено договори застави від 20.11.2001 та від 18.12.2001,
згідно з якими ВАТ "СЦЗ" передало у заставу АКБ "М" в особі
Неміривського ТВБВ Вінницької філії майно у сумі 469 700 грн. і 1
466 300 грн. відповідно.
ДПІ у Немирівському районі Вінницької області звернулася з позовом
про визнання недійсними договорів застави від 20.11.2001 та від
18.12.2001 на підставі ст. 48 Цивільного кодексу України ( 435-15
) у зв'язку з порушенням відповідачем п.п. 8.6.3 п. 8.6 ст. 8
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, оскільки на момент
укладання оспорюваних договорів застави все майно ВАТ "СЦЗ"
перебувало у податковій заставі.
Відмовляючи у позові про визнання недійсними договорів застави від
20.11.2001 та від 18.12.2001 господарські суди першої та
апеляційної інстанцій виходили з того, що все майно і майнові
права відповідача - 1 не перебували у податковій заставі,
оскільки: по-перше, момент виникнення права на податкову заставу
визначаться органами ДПІ у першій податковій вимозі; по-друге,
податкова застава майна, яке є предметом спірних договорів, не
була зареєстрована в Державному реєстрі застав рухомого чи
нерухомого майна, у зв'язку з чим податкова застава на зазначене
майно не поширилася.
Однак, вищезазначені висновки господарськими судами попередніх
інстанцій зроблено без всебічного, повного і об'єктивного розгляду
в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду
на наступне.
Податкову заставу як спосіб забезпечення погашення платником
податків податкової заборгованості запроваджено Указом Президента
України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки
з бюджетами та державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
від
04.03.1998 № 167/98. Статтею 2 вказаного Указу встановлено, що з
дня виникнення податкової заборгованості все майно і майнові права
платника податків перебувають у податковій заставі, крім майна і
майнових прав, що відповідно до закону не можуть бути предметом
застави, та основних фондів підприємства, визнаного у
встановленому порядку казенним підприємством. За правилами цієї
статті податкова застава не потребувала письмового оформлення; у
триденний строк від дня виникнення податкової застави орган
державної податкової служби повинен був письмово повідомити
платника податків про податкову заставу належного йому майна та
майнових прав. Статтею 3 цього ж Указу ( 167/98 ) (167/98)
передбачено, що
з 1 липня 1998 р. податкова застава рухомого майна підлягає
реєстрації в Державному реєстрі застав рухомого майна.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під
час дії Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення
відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 167/98 ) (167/98)
від 04.03.1998 № 167/98 на адресу ВАТ "СЦЗ"
були направлені повідомлення від 19.08.1998 № 1959, від 21.09.2001
№ 1052 про перебування всього майна і майнових прав у податковій
заставі до повного погашення податкової заборгованості.
Відповідно до п. 5 Указу Президента України "Про заходи щодо
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
від 04.03.1998 № 167/98
відчуження майна та майнових прав, які перебувають у податковій
заставі, може здійснюватися лише за письмовою згодою органів
державної податкової служби за місцезнаходженням платника
податків, крім товарів в обороті, якщо такі товари реалізуються за
цінами не нижче звичайних.
Згідно з п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
надання майна, що перебуває у
податковій заставі, у наступну заставу або його використання для
забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не
дозволяється. У разі здійснення операцій, зазначених у підпунктах
8.6.1 - 8.6.3 цього пункту, без отримання попередньої згоди
податкового органу, посадова особа такого платника податків чи
фізична особа, яка прийняла зазначене рішення, несуть
відповідальність, встановлену законодавством України за умисне
ухилення від оподаткування.
Факт укладання спірних договорів застави після набрання чинності
ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
без згоди органів державної податкової служби
встановлено господарськими судами і відповідачами не
заперечується.
Що стосується висновків господарських судів щодо непоширення
податкової застави на майно ВАТ "СЦЗ", що є предметом спірних
договорів, у зв'язку з невнесенням останнього до Державного
реєстру застав нерухомого майна, то слід зазначити, що вони
спростовуються нормами ст. 8 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Зі змісту зазначеної норми Закону
випливає, що: по-перше, право податкової застави виникає з дня,
наступного за останнім днем строку сплати, встановленого цим
Законом, самостійно визначеної платником податку суми податкового
зобов'язання; або несплати у строки, встановлені цим Законом, суми
податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з
дня, наступного за останнім днем граничного строку такого
погашення, визначеного в податковому повідомленні; по-друге,
реєстрація податкової застави в державному реєстрі застав
нерухомого майна відбувається вже під час дії податкової застави,
оскільки згідно з п. 8.3 ст. 8 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову
заставу в державному реєстрі застав нерухомого майна за умови
строку дії такої податкової застави більш як десять календарних
днів.
Однак, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не
було досліджено питання виникнення податкової застави майна ВАТ
"СЦЗ", в т.ч. чи виникла податкова застава на підставі Указу
Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за
розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
від 04.03.1998 № 167/98 чи на підставі Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
; питання списання
податкового боргу згідно з рішенням ДПІ у Немирівському районі
Вінницької області від 26.02.2001 № 2 тощо.
При цьому, господарським судам слід взяти до уваги, що у зв'язку з
набранням чинності з 01.10.2001 ст. 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
законодавство не містить
вказівок, які б давали підстави для висновку про звільнення
активів платника податків з податкової застави, що виникла до 1
жовтня 2001 р. на підставі Указу Президента України "Про заходи
щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
від 04.03.1998 № 167/98
(з набранням чинності зазначеної норми Закону припинилася дія
Указу Президента України № 167/98 у частині правового регулювання
податкової застави).
Невстановлення вищезазначених обставин справи призвело до
помилкового висновку господарських судів щодо моменту виникнення
права на податкову заставу (рішення господарського суду першої
інстанції а.с. 136) і непоширення права податкової застави на все
майно і майнові права відповідача-1.
Вищенаведене свідчить про те, що місцевим та апеляційним
господарськими судами зроблено висновки при неповно встановлених
обставинах справи.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими
інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. При новому розгляді справи суду
необхідно всебічно і повно перевірити всі обставини справи,
доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін,
проаналізувати їх та інші докази, що містяться у матеріалах
справи, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір
відповідно до вимог закону.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального та процесуального законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Немирівському районі Вінницької області
задовольнити частково.
Скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 19.11.2003 та рішення господарського суду Вінницької області
від 24.04.2003 у справі № 9/101-03, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Вінницької області.