ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2004                                        Справа N 8/565

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ВАТ “П”

скаргу

на постанову                 Харківського апеляційного

                             господарського суду від 22.12.2003

                             року

у справі за позовом          ВАТ “П”

до                           Полтавського обласного державного

                             комунального підприємства

                             водопроводно – каналізаційного

                             господарства “Полтававодоканал”

про   стягнення 10 629 642,39 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

Постановою  Харківського  апеляційного господарського  суду  від

22.12.2003   залишено   без  змін  ухвалу  господарського   суду

Полтавської  області  від 04.09.2003, якою  позивачу  відмовлено

змінити спосіб виконання рішення господарського суду Полтавської

області від 27.08.2002 та звернути стягнення на майно боржника.

У  касаційній  скарзі  позивач  посилається  на  неправомірність

відмови  у  зміні  способу виконання рішення суду,  помилковість

зроблених  судами  висновків  ї  просить  постановлені  з  цього

приводу  судові рішення скасувати та постановити про задоволення

його заяви.

Заслухавши  суддю-доповідача, пояснення представників  позивача,

перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, судова

колегія  не  вбачає  підстав  для  її  задоволення,  виходячи  з

наступного.

Рішенням  господарського суду полтавської області від 27.08.2002

задоволено   позов   ВАТ  “П”  про  стягнення   з   підприємства

“Полтававодокагал”  10629642,39 грн. заборгованості  за  спожиту

електроенергію.

Згідно  ст.  115  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          рішення,  ухвали,

постанови  господарського  суду, що  набрали  законної  сили,  є

обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку,

встановленому  цим  Кодексом та Законом України  “Про  виконавче

провадження” ( 606-14 ) (606-14)
        .

Статтею 50 Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
        

передбачено,  що  стягнення за виконавчими документами  в  першу

чергу  звертається  на  кошти боржника в  гривнях  та  іноземній

валюті, інші цінності, а у разі відсутності у боржника коштів та

цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача,  стягнення

звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна,

на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Визначений цією та іншими нормами Закону України “Про  виконавче

провадження”  ( 606-14 ) (606-14)
         порядок звернення стягнення  на  майно

боржника  забезпечується державною виконавчою службою і окремого

дозволу  суду  на  вчинення тих чи інших  дій  у  межах  наданих

виконавцю  повноважень  не вимагається,  а  тому  з  урахуванням

наведеного  та  виходячи  з відсутності  перепон  для  виконання

рішення   суду,   місцевий  господарський  і  апеляційний   суди

обгрунтовано  відмовили у задоволенні заяви  про  зміну  способу

виконання рішення суду і підстав для скасування постановлених по

справі  судових  рішень з наведених у касаційній скарзі  мотивів

судова колегія не вбачає.

Враховуючи  наведене, керуючись ст.ст. 111-9,111-11 ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   залишити  без  задоволення,   а   постанову

Харкўвського  апеляційного господарського суду від 22.12.2003  –

без змін.