ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 7/148
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Жовтневому районі м. Маріуполя
касаційну скаргу
на постанову від 12.11.2003 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 71
господарського суду Донецької області
за позовом ТзОВ "ВС", м. Маріуполь
до - Державної податкової інспекції у
Жовтневому районі м. Маріуполя;
- Відділення державного казначейства у
м. Маріуполі
про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ
в сумі 58951,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.07.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 12.11.2003р., по справі № 71 позовні
вимоги задоволене частково; стягнуте з Державного бюджету України
на користь позивача бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 38844,00
грн.; стягнуте з відповідача-1 на користь позивача витрати з
держмита в сумі 388,44 грн. та на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу у сумі 77,88 грн.
В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя просить
постановлені по справі судові акти скасувати частково та прийняти
нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в сумі 7500 грн.
відмовити, посилаючись на порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Сторони не скористалися процесуальним правом на участь в засіданні
суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Згідно з підпунктами 7.7.1, 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами та
доповненнями) у разі, коли за результатами звітного періоду сума,
визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань,
що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг)
протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного
періоду має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету України.
Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом зазначеного в цій
нормі строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку
має право у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутись до господарського суду з позовом про
стягнення коштів з бюджету.
Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджено
наказом Державної податкової адміністрації України та Головного
управління Державного казначейства України від 02.07.1997 року
№ 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(у редакції наказу Державної податкової
адміністрації України та Державного казначейства України від
21.05.2001 року № 200/86).
Судами встановлено, що за результатами господарської діяльності у
червні 2002 року, позивач мав від'ємне значення суми податку на
додану вартість у сумі 58951 грн., залишок якої після погашення
податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних
періодів, підлягав перерахуванню на рахунок позивача в установі
банку, що зазначено у графі 25 (25.2) його декларації з ПДВ за
відповідний звітний період.
Декларація з ПДВ за червень 2002р, з необхідними документами, були
вчасно подані позивачем до податкового органу, який повинен був, у
тому числі, вирішити питання про прийняття та направлення
відділенню Державного казначейства висновку про необхідність
проведення позивачу бюджетного відшкодування.
Строки проведення відшкодування на час подачі позову настали.
Зокрема, строк бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 58951
грн., яка за бажанням позивача підлягала перерахуванню на рахунок
банку, скінчився у жовтні 2002 року. Вся належна до відшкодування
сума не була перерахована позивачу.
Відшкодування суми ПДВ у декларації за червень 2002 року позивач
вказав здійснити шляхом погашення його податкових зобов'язань
протягом трьох наступних звітних періодів, тобто, протягом серпня
- жовтня 2002 року. Такі дії позивача узгоджуються з приписами
підпункту 7.7.3 пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
ДПІ були надані наступні декларації позивача з ПДВ, з яких
вбачається наявність податкових зобов'язань. Такі зобов'язання
були погашені частково заявленою до відшкодування сумою ПДВ.
Зокрема, сума бюджетного відшкодування була погашена сумами
податкових зобов'язань позивача за декларацією за вересень 2002
року у сумі 1046 грн., за декларацією за жовтень 2002 року - 366
грн., за уточненою декларацією за жовтень 2002 року - 220 грн., за
декларацією за квітень 2003 року - 741 грн., за декларацією за
травень 2003 року - 17738 грн. Таким чином вбачається, що були
погашені зобов'язання з ПДВ на суму 20107 грн.
Залишок невідшкодованої суми бюджетного відшкодування складає
38884 грн.
Наявність заборгованості перед позивачем на вказану суму,
податковий орган підтвердив актом звірки розрахунків з ПДВ станом
на 04.07.2003 року та довідкою від 21.07.03р. № 15781/10/10.
Статтею 4 Указу Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
(далі Указ № 857/98) визначено, що у
разі коли сума від'ємного значення податку не погашається сумами
податкових зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних
звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного
бюджету України на умовах, визначених законодавством, протягом
місяця, що настає після подання декларації за третій звітний
період після виникнення від'ємного значення податку.
Враховуючи рішення позивача у податковій декларації про
відшкодування частки ПДВ шляхом зменшення податкового зобов'язання
лише у наступних трьох звітних періодах, а також приписи Указу
№ 857/98 ( 857/98 ) (857/98)
перший відповідач, після закінчення трьох
звітних періодів, які настали після подачі декларації, повинен був
провести відшкодування у місячний термін, способом визначеним у
декларації за червень 2002 року та у Законі Укра ни "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, тобто шляхом перерахування
належної суми на поточний рахунок позивача.
Колегія суду не бере до уваги посилання в касаційній скарзі на те,
що факт надміру сплаченої суми податку встановлюється лише за
умови підтвердження зустрічною перевіркою постачальника факту
внесення суми ПДВ, зазначеної в виписаних позивачу податкових
накладних, в податкову декларацію по ПДВ та факту сплати
постачальником податку в бюджет, з огляду на таке. Порядок сплати
ПДВ, порядок віднесення сплаченого ПДВ до податкового кредиту,
порядок повернення ПДВ та інші питання, що стосуються ПДВ, чітко
урегульовані Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не пов'язує виникнення права покупця на віднесення
до податкового кредиту сум, сплачених в ціні придбання, з
обставиною підтвердження його контрагентом факту сплати податку на
додану вартість до бюджету.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Маріуполя від 09.12.2003 року № 28918/10-013-2 на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
12.11.2003 року у справі № 71 залишити без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
12.11.2003 року у справі № 71 - без змін.