ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 6/366
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
за участю повноважних представників:
від позивача
від відповідачів
розглянувши у НАК "НУ" Дочірня компанія "УГВ"
відкритому засіданні Газопромислове управління "ПГВ"
касаційну скаргу
на постанову від 19 листопада 2003 року
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі за позовом НАК "НУ" Дочірня компанія "УГВ"
Газопромислове управління "ПГВ"
до ТзОВ "БК"
про стягнення 22722,16 грн.
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення
22722, 16 грн. заборгованості.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28
серпня 2003 року в позові про стягнення 22722, 16 грн. відмовлено,
за пропуском позивачем трирічного строку позовної дпвності.
Провадження у справі по накладній № 127 від 26.01.2000 року на
суму 91621, 20 грн. припинено у зв'язку з відсутністю предмету
спору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
19 листопада 2003 року рішення господарського суду змінено.
Скасовано в частині припинення провадження у справі по накладній
№ 127 від 26.01.2000 року на суму 91621, 20 грн., у зв'язку з
відсутністю предмету спору. Решту рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить вказану постанову скасувати,
як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального
права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування господарським судом при
прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, суд
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 6 жовтня 1999 року між
сторонами було укладено договір № 1432, за умовами якого позивач
зобов'язався поставити відповідачу нафтопродукти-бензин стабільний
в кількості 268, 26 тн, а останній - отримати і оплатити продукцію
на умовах договору.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, представник
відповідача по довіреностям отримала від позивача нафтопродукти на
загальну суму 212145, 48 грн.
Позивач свої зобов'язання згідно договору виконав частково,
розрахувавшись за отримані нафтопродукти, шляхом перерахування
грошових коштів в сумі 149 057, 04 грн., згідно пред'явлених
рахунків, а також по накладним поставив в рахунок оплати за
нафтопродукти дизельне пальне на суму 40 364, 28 грн. Крім того,
відповідно до п. 5 договору оплата за нафтопродукти здійснюється
шляхом оплати на підставі рахунків-фактур. Строк оплати договором
не встановлений.
З матеріалів справи також видно, що згідно акту звірки взаємних
рахунків за період з 01.01.1999 року по 01.04.2000 року, який
підписаний сторонами, заборгованість за відповідачем на 12.04.2000
року не значиться.
Крім того, відповідач разом з відзивом на позов надав
господарському суду акт звірки розрахунків станом на 01.07.2002
pnjs (а.с. 37, 38), який також підписаний сторонами, з якого
вбачається, що сальдо на користь позивача складає 4524, 85 грн.
Суд апеляційної інстанції вірно встановив, що в матеріалах справи
відсутні докази направлення позивачем відповідачу рахунків-фактур
за поставлені нафтопродукти, а також визнав безпідставними
твердження позивача, що відповідач не провів розрахунки по
спірному договору в рахунок погашення податкового боргу, оскільки
такий розрахунок між сторонами договором № 1432 не передбачений.
Обгрунтовано, також, апеляційним господарським судом визнані
такими, що не відповідають матеріалам справи посилання позивача на
те, що йому після відповіді ДПІ від 4 грудня 2002 року стало
відомо про те, що відповідачем не проведені розрахунки за
поставлені по договору № 1432 нафтопродукти на суму 22 722, 16
грн. У зазначеному листі ДПІ повідомляє про надходження коштів в
сумі 14228, 15 грн. в рахунок погашення податкової заборгованості,
відповідно до додаткової угоди № 1542 до договору від 05.05.1999
року, укладеної між ГПУ "ПГВ" та ТОВ "БК", а відносно надходження
коштів від ТОВ "БК" на розподільчий рахунок ВДК у м.Полтаві в
рахунок погашення податкового боргу ГПУ "ПГВ" в 2000 році дані
відсутні, тому позивач безпідставно послався на цей лист ДПІ у м.
Полтава, як на факт, що підтверджує заборгованість відповідача
перед позивачем.
За таких обставин, суд вважає, що апеляційна інстанція, правильно
прийшла до висновку, що позовні вимоги позивача не підтверджені
матеріалами справи і тому в позові слід відмовити.
Також, правильно судом апеляційної інстанції скасовано рішення
місцевого суду в частині припинення провадження по накладній № 127
від 26.01.2000 року і в позові відмовлено повністю
Інші доводи касаційної скарги суд вважає необґрунтованими,
оскільки вони спростовуються матеріалами справи та не відповідають
вимогам закону.
Постанова апеляційної інстанції відповідає обставинам справи та
вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини,
тому її необхідно залишити без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
19 листопада 2003 року залишити без змін, а касаційну скаргу НАК
"НУ" Дочірня компанія "УГВ" Газопромислове управління "ПГВ" - без
задоволення.