ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 3-23/86-03-2856
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому Приморському районі м. Одеси
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 04.11.2003 року Одеського
апеляційного господарського суду
у справі № 32
господарського суду Одеської області
за позовом ДП "СК"
до Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси ;
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача присутній
від відповідача присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2003 року
по справі № 32 у позові відмовлене.
Висновки суду ґрунтуються на тому, що оскільки пп. 7.9.1 п. 7.9
ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі Закон) не передбачено виключення зі складу
валових доходів підприємствапозичальника коштів, залучених у
позику, то такі кошти включаються до валового доходу згідно пп.
4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, як доходи від
позареалізаційних операцій. Здійснене ДПІ зменшення валових витрат
позивача за II кв. 2001р. на суму 361,56 грн. та збільшення
валових витрат за І кв. 2002р. на суму 49800 грн. та за II кв.
2002р. на 311,76 грн. відповідає вимогам п. 5.1 ст. 5 та п. 17.2
ст. 17 Закону України "Про зобов'язання платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон
№ 2181), оскільки позивач не надав до початку перевірки до ДПІ
уточнені декларації про прибуток підприємства за І і II кв. 2002р.
з виправленими показниками, до початку перевірки не нарахував та
не сплатив суму податку на прибуток та штрафні санкції у розмірі
10% від суми такої недоплати.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
04.11.2003р. рішення Господарського суду Одеської області від
21.08.2003 р. у справі № 3-23/86-03-2586 скасоване, позов
задоволене, визнане недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Приморському районі м. Одеси від 28.03.03р.
№ 0000522602-25-26-31309784/3781. Постанова у справі мотивовані
тим, що позика не є доходом підприємства, а, отже, не підлягає
оподаткуванню.
В касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси просить
скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від
04.11.2003р., рішення Господарського суду Одеської області від
21.08.2003 р. залишити в силі, посилаючись на порушення норм
матеріального права, а саме: пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, абзаців
другого і третього пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п.
5.1 ст. 5, п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
рішення господарського суду першої інстанції та постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено, що перевіркою правильності
обчислення валового доходу підприємства були виявлені розбіжності
між даними, наведеними в Декларації про прибуток, надано до ДПІ,
та даними перевірки. Розбіжності виникли, як вважає ДПІ, у зв'язку
з тим, що підприємством до складу валового доходу не враховані
грошові кошти, отримані на розрахунковий рахунок у вигляді
додаткового капіталу (тимчасової зворотної фінансової допомоги) за
договором б/н від 01.03.2003р., укладеним з ТОВ "СК", № 78 від
03.09.2001р., укладеним з ДП "Торгівельний Дім "ПБ", № 04/ф09 від
04.09.2001р., укладеним з ТОВ "СК", № 1109 від 11.09.2001р.,
укладеним з ТОВ "СК", № 20/11/2001 від 20.11.2001р., укладеним з
ТОВ "СК", № 19/12/2001 від 19.12.2001р., укладеним з ТОВ "СК",
№ РП-03-01 від 03.01.2002р., укладеним з ТОВ "СК", б/н від
01.01.2002р., укладеним з ТОВ "СК", № 18/04 від 18.04.2002р.,
укладеним з ТОВ "СК", № РП -11/06 від 11.06.2002р., укладеним з
ТОВ "СК", № РП-13/11 від 13.11.2002р., укладеним з ТОВ "СК".
Податкове повідомлення-рішення, яким підприємству донараховане
податок на прибуток та застосовано до нього фінансові санкції,
прийнято на підставі акту перевірки дотримання підприємством вимог
податкового законодавства, відповідно до якого підприємством на
порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
включено до складу валового доходу кошти, отримані від інших
юридичних осіб за договорами позики, у зв'язку з чим занижено
об'єкт оподаткування.
За висновками ДПІ, підтриманими господарським судом першої
інстанції, кошти, що надаються іншими особами, ніж тими, що
кваліфіковані, як банківська установа або мають статус
небанківської фінансової установи, фінансовим кредитом не
вважаються. Кошти або майно, що передається від одного суб'єкта
правовідносин іншому, а після закінчення строку дії договору
підлягають поверненню, мають наслідком за вищезазначеними
договорами виникнення боргових зобов'язань, операції які з метою
оподаткування відносяться до операцій особливого виду, а саме -
операції з борговими вимогами та зобов'язаннями, оподаткування
яких регулюється п. 7.9 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Оскільки пп.
7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не передбачено виключення
зі складу валових доходів підприємства-позичальника коштів,
залучених у позику, то такі кошти включаються до валового доходу
згідно зі ст. 4 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, (пп. 4.1.6 - як доходи від
позареалізаційних операцій), а при поверненні фінансової позики
відповідні суми виключаються з валових доходів.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла правомірного висновку, що
в даному випадку ДПІ і місцевим господарським судом помилково
визначено отримання грошових коштів по договорам позики як
отримання доходу з огляду на таке.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
об'єктом
оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми
скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових
витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.
Посилання заявника на те, що кошти, отримані у позику повинні
включатися до валового доходу платника податків згідно пп. 4.1.6
п. 4.1 ст. 4 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
як доходи від позареалізаційних
операцій (діяльність підприємства, що без посередньо не пов'язана
з реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншого майна) є
безпідставним.
Згідно з п. 4.1 ст. 4 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий доход -
це загальна сума доходу платника податку від усіх видів
діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в
грошовій, матеріальній або нематеріальних формах.
Визначення терміну "доходи" містить п. 3 Положення (стандарту)
бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати"
( z0397-99 ) (z0397-99)
, затвердженого наказом Міністерства фінансів України
від 31.03.1999 № 87, відповідного до якого доходами є збільшення
економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення
зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу /крім
зростання капіталу за рахунок внесків власників/. Власним
капіталом згідно з названим Положенням є частина в активах
підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.
Відповідно до ст. 374 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором позики одна
сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у
власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені
родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути
позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж
роду і якості.
Отже, сам факт отримання грошових коштів за договором позики не
може свідчити про отримання доходу, оскільки таке джерело
надходжень коштів має своїм наслідком виникнення боргових
зобов'язань.
Підпункт 4.1.6 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначає доходи, які
включаються до валового доходу, однак відсутній наслідок
виникнення боргових зобов'язань, що виключає можливість включення
позичкових коштів до валового доходу за цією нормою.
Також перевіркою ДПІ правильності віднесення витрат у грошовій,
матеріальній або нематеріальних формах до валових витрат
виробництва, обігу було встановлено, що підприємством зроблені
виправні проводки згідно актів взаєморозрахунків по договору про
надання послуг по веденню бухгалтерського та податкового обліку,
укладеного ДП "СК" з ПП П-к Н.О. в І та II кв. 2002р., однак до
початку перевірки підприємство до ДПІ не надало нові (уточнені)
декларації про прибуток підприємства за І та II квартали, що
містять виправлені показники, не нарахувало та не сплатило суму
податку та штрафні санкції в розмірі 10% від суми такої недоплати.
Колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про помилковість
висновку суду першої інстанції про правомірність здійснення ДПІ
зменшення валових витрат позивача за II квартал 2001р. на 361,5
тис. грн. та збільшення валових витрат позивача за І квартал
2002р. на 49800 грн. та за II квартал 2002р. - на 311,7 тис. грн.
згідно вимогам п. 5.1 ст. 5 та п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
.
31.03.2002р. і 01.02.2002р. між ДП "СК" і ПП П-к И.О. були
підписані акти взаєморозрахунків по договору про надання послуг
б/н від 01.02.2001р., при подачі декларації про прибуток
підприємства за І і II квартали 2002р. ДП "СК" включило суми
перерахунку валових витрат згідно підписаних актів
взаєморозрахунків.
Відповідно до п. 4.3 Положення про документальне забезпечення
записів у бухгалтерському обліку ( z0168-95 ) (z0168-95)
, затвердженого
Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N
88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995
р. за N 168/704 помилки в облікових регістрах за минулий звітний
період виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає
складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума,
кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою
кулькових ручок тощо або із знаком "мінус", а правильний запис
(сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою
кулькових ручок тощо темного кольору. Внесенням цих даних до
облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку,
ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і
кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку відбулося не
виправлення помилки за минулий звітний період у зв'язку з
отриманням (виявленням) інформації про визначення певних
показників, пов'язаних з умовами, що існували на дату подання
декларації, а зроблено перерахунок у зв'язку із змінами у
фінансовій звітності на фоні укладення сторонами угоди про
припинення зобов'язання взаємною домовленістю щодо звільнення від
боргу (ст. 220 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 п. 5.10 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у разі коли після
продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми
компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках
повернення проданих товарів чи права власності на такі товари
(результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець
та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок
валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних
фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми
компенсації.
Те, що внаслідок перерахунку бухгалтерські проводки зроблені
методом сторно, не доводить правомірність висновку акту перевірки
про те, що підприємством фактично виправлялась помилка, а не
зроблено перерахунок.
Отже, підстави вважати порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5, п.
17.2 ст. 17 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, а саме - не надання до
початку перевірки уточнених декларацій про прибуток за І і II
квартали 2002р. з виправленими показниками, ненарахування і
несплату суми податку на прибуток та штрафних санкцій у розмірі
10% від суми такої недоплати, відсутні.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Одеського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси від 04.12.2003 року № 26600/9/10-0117 на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 04.11.2003 року у
справі № 32 залишити без задоволення, а постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 04.11.2003 року у справі № 32
- без змін.