ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 2-23/11589-2003
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Дроботової Т.Б., Гоголь Т.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Р-ську
На постанову від 29 жовтня 2003 р.
Севастопольського апеляційного Господарського суду
за позовом Державної податкової інспекції у м. Р-ську
до Ч-ської державної республіканської фірми "XXX"
Приватного підприємства "YYY"
про визнання недійсною угоди
в судове засідання представники сторін не з'явилися, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги.
Державною податковою інспекцією у м. Р-ську у липні 2003 р.
заявлений позов про визнання недійсною угоди, як укладеної між
Ч-ською державною республіканською фірмою "XXX" та Приватним
підприємством "YYY", з метою, що суперечить інтересам держави на
підставі статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
та
застосування наслідків у вигляді стягнення з Ч-ської державної
республіканської фірми "XXX" на користь держави 195020,04 грн.
вартості товару, отриманого за оспорюваною угодою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП "YYY" з часу реєстрації
звітності до податкових органів не надає, за юридичною адресою не
знаходиться, рішенням H-ського районного суду м. Донецька від
29.07.2002р. визнані недійсними установчі документи ПП "YYY" з
моменту їх реєстрації, а свідоцтво платника ПДВ - з моменту
видачі, через те, що реєстрація вказаного підприємства була
здійсненна на підставну особу. Наведене дало підстави податковій
службі вважати угоду, укладену з боку ПП "YYY" з метою, що
завідомо суперечить інтересам держави.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 4
вересня 2003р., ухваленим суддею Іщенко Г.М., відмовлено у
задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору
поставки від 20.07.2002р., укладеного між Ч-ською державною
республіканською фірмою "XXX" та Приватним підприємством "YYY".
Рішення господарського суду мотивоване тим, що позивачем не
доведено належними доказами в чому саме полягала завідомо
суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди, а
також є недоведеною наявність в діях відповідачів умислу. У
рішенні суду зазначено про те, що рішення H-ського районного суду
м. Донецька про визнання недійсними установчих документів ПП "YYY"
не є належним доказом, оскільки не набрало законної сили.
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі: Фенько
Т.П. (головуючого) та суддів Голика В.С і Градової О.Г. постановою
від 29 жовтня 2003р. залишив перевірене рішення Господарського
суду Автономної Республіки Крим без змін з тих же підстав, а
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Р-ську
залишив без задоволення. У постанові зазначено про те, що рішення
H-ського районного суду м. Донецька про визнання недійсними
установчих документів ПП "YYY" не доводить факт укладання
оспорюваної угоди з метою порушення податкового законодавства в
частині сплати податків.
Державна податкова інспекція у м. Р-ську, звернулась з касаційною
скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим та
постанову апеляційного суду скасувати як такі, що прийняті з
порушенням норм матеріального та процесуального права, а позовні
вимоги задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги,
викладені в касаційні скарзі, ДПІ посилається на неправильне
незастосування господарськими судами до спірних договорів статті
49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, приписами якої
передбачено, що для визнання угоди укладеної з метою завідомо
суперечною інтересам держави і суспільства недійсною, достатньо
довести наявність умислу лише у однієї з сторін.
Ч-ською державною республіканською фірмою "XXX" та Приватним
підприємством "YYY", відзиви на касаційну скаргу не надіслано.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В. переглянувши матеріали справи та доводи
касаційної скарги, відзначає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, є недійсною. Як зазначено в Постанові Пленуму
Верховного суду України "Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми
поширюється на угоди, які порушують основні принципи існуючого
суспільного ладу, до них, зокрема, належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування
доходів. Суди першої і апеляційної інстанції припустилися
невірного застосування приписів матеріального і процесуального
права зазначивши, що рішення місцевого суду H-ського району міста
Донецька, яке долучене до матеріалів у ксерокопії, не набуло
законної сили, оскільки позивачем не надано доказів про не
оскарження цього рішення в апеляційному порядку. По- перше через
те, що у справі відсутні матеріали, які б свідчили про сумніви з
цього питання, а по- друге через те, що законодавством не обмежене
коло доказів, якими можна доводити невідповідність умов договору
чинному законодавству.
Проте, відповідно до статті 49 Цивільного Кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства, при наявності умислу лише у
однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто
другій стороні, а одержане останньою або належне їй на
відшкодування виконаного стягується в доход держави. Зі змісту
наведеної норми вбачається, що застосування передбачених нею
наслідків не ставиться в залежність від будь-яких фактичних
обставин, і, таким чином, передбачає необхідність їх застосування
судом. Разом з тим застосування наслідків, передбачених статтею 49
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
можливе лише за умови
достеменного встановлення розміру одержаного сторонами за такою
угодою. При цьому стягнення коштів, про що і заявлено у позовній
заяві можливо лише у разі відсутності майна, отриманого за угодою.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційної інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-12, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 4
вересня 2003 та постанову від 29 жовтня 2003 Севастопольського
апеляційного господарського суду у справі № 2-23/11589 скасувати,
справу направити на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Р-ську
задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
С у д д і Т. Дроботова
Т. Гоголь.