Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 2-23/11589-2003
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні в м. у м. Сімферополі
Києві
касаційну скаргу
На постанову від 29 жовтня 2003р.
Севастопольського Господарського суду
апеляційного
за позовом Державної податкової інспекції
у м. Сімферополі
до Кримської державної
республіканської фірми "М"
Приватного підприємства "УТС"
про визнання недійсною угоди
в судове засідання представники сторін не з'явилися, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги.
Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі у липні 2003р.
заявлений позов про визнання недійсною угоди, як укладеної між
Кримською державною республіканською фірмою "М" та Приватним
підприємством "УТС", з метою, що суперечить інтересам держави на
підставі статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
застосування наслідків у вигляді стягнення з Кримської державної
республіканської фірми "М" на користь держави 195020,04 грн.
вартості товару, отриманого за оспорюваною угодою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП "УТС" з часу реєстрації
звітності до податкових органів не надає, за юридичною адресою не
знаходиться, рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька
від 29.07.2002р. визнані недійсними установчі документи ПП "УТС" з
моменту їх реєстрації, а свідоцтво платника ПДВ - з моменту
видачі, через те, що реєстрація вказаного підприємства була
здійсненна на підставну особу. Наведене дало підстави податковій
службі вважати угоду, укладену з боку ПП "УТС" з метою, що
завідомо суперечить інтересам держави.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 4
вересня 2003р., ухваленим суддею, відмовлено у задоволенні
позовних вимог про визнання недійсним договору поставки від
20.07.2002р., укладеного між Кримською державною республіканською
фірмою "М" та Приватним підприємством "УТС". Рішення
господарського суду мотивоване тим, що позивачем не доведено
належними доказами в чому саме полягала завідомо суперечна
інтересам держави і суспільства мета укладання угоди, а також є
недоведеною наявність в діях відповідачів умислу. У рішенні суду
зазначено про те, що рішення Куйбишевського районного суду м.
Донецька про визнання недійсними установчих документів ПП "УТС" не
є належним доказом, оскільки не набрало законної сили.
Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 29
жовтня 2003р. залишив перевірене рішення Господарського суду
Автономної Республіки Крим без змін з тих же підстав, а апеляційну
скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі залишив без
задоволення. У постанові зазначено про те, що рішення
Куйбишевського районного суду м. Донецька про визнання недійсними
установчих документів ПП "УТС" не доводить факт укладання
оспорюваної угоди з метою порушення податкового законодавства в
частині сплати податків.
Державна податкова інспекція у м. Сімферополі, звернулась з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим та
постанову апеляційного суду скасувати як такі, що прийняті з
порушенням норм матеріального та процесуального права, а позовні
вимоги задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги,
викладені в касаційні скарзі, ДПІ посилається на неправильне
незастосування господарськими судами до спірних договорів статті
49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, приписами якої
передбачено, що для визнання угоди укладеної з метою завідомо
суперечною інтересам держави і суспільства недійсною, достатньо
довести наявність умислу лише у однієї з сторін.
Кримською державною республіканською фірмою "М" та Приватним
підприємством "УТС", відзиви на касаційну скаргу не надіслано.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді
переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги,
відзначає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, є недійсною. Як зазначено в Постанові Пленуму
Верховного суду України "Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми
поширюється на угоди, які порушують основні принципи існуючого
суспільного ладу, до них, зокрема, належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування
доходів. Суди першої і апеляційної інстанції припустилися
невірного застосування приписів матеріального і процесуального
права зазначивши, що рішення місцевого суду Куйбишевського району
міста Донецька, яке долучене до матеріалів у ксерокопії, не набуло
законної сили, оскільки позивачем не надано доказів про не
оскарження цього рішення в апеляційному порядку. Поперше через те,
що у справі відсутні матеріали, які б свідчили про сумніви з цього
питання, а по- друге через те, що законодавством не обмежене коло
доказів, якими можна доводити невідповідність умов договору
чинному законодавству.
Проте, відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства, при наявності умислу лише у
однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто
другій стороні, а одержане останньою або належне їй на
відшкодування виконаного стягується в доход держави. Зі змісту
наведеної норми вбачається, що застосування передбачених нею
наслідків не ставиться в залежність від будь-яких фактичних
обставин, і, таким чином, передбачає необхідність їх застосування
судом. Разом з тим застосування наслідків, передбачених статтею 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
можливе лише за умови
достеменного встановлення розміру одержаного сторонами за такою
угодою. При цьому стягнення коштів, про що і заявлено у позовній
заяві можливо лише у разі відсутності майна, отриманого за угодою.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційної інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-12, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 4
вересня 2003 та постанову від 29 жовтня 2003 Севастопольського
апеляційного господарського суду у справі № 2-23/11589 скасувати,
справу направити на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті
Сімферополі задовольнити частково.