ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 1/247
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів : Дерепи В.І., Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 24 грудня 2003 р.
у справі № 1/247
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"
про стягнення 6307,66 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача не з'явився
відповідача не з'явився
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2003 р. звернувся в господарський суд з позовом до
відповідача про стягнення вартості неповернутих відповідачем
нафтопродуктів на суму 6307,66 грн. за договором оренди обладнання
від 24.12.2002 р.
Рішенням господарського суду Луганської області від 17.10.2003 р.
(суддя Зюбанова Н.М.) в задоволенні позову відмовлено з тих
підстав, що між сторонами відсутні договірні відносини, тобто
договір оренди обладнання є неукладеним.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
24.12.2003 р. (головуючий - Дзюба О.М., судді - Акулова Н.В.,
М'ясищев А.М.) у зв'язку з неправильним застосуванням норм
матеріального права вказане рішення скасовано та постановлено
нове, яким також у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з
недоведеністю позовних вимог ТОВ "XXX".
В касаційній скарзі ТОВ "XXX", посилаючись на порушення судом норм
процесуального права і неправильне застосування норм матеріального
права, просить постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 24.12.2003 р. скасувати, а справу направити на новий
розгляд.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 5 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив
справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 24.12.2002
р. між сторонами було укладено договір оренди обладнання, згідно
якого відповідач здав позивачу в оренду вільні об'єми місткостей
для зберігання нафтопродуктів та надання технічних послуг,
пов'язаних з їх прийманням та відпуском (а.с.6-7).
За актами приймання-передачі № 4 від 01.03.2003 р. та від
05.03.2003 р. № 5 відповідачу було передано, відповідно, 48608 кг
бензину А-92 та 44900 кг бензину А-76 (а.с.8-9), про надходження
цих нафтопродуктів відповідач підтвердив у відзиві на позов
(а.с.22).
Обгрунтовано скасувавши рішення суду першої інстанції у зв'язку з
неправильним застосуванням норм матеріального права, суд
апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову з підстав
його недоведеності, в порушення ст.ст.32-34, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не дав належної юридичної оцінки тим доказам, які, на
його думку, спростовують доводи позивача.
Зокрема, зазначаючи про те, що надані позивачем бухгалтерські
документи про рух і розміри наявних залишків нафтопродуктів
спростовуються змінним звітом оператора АЗС № 24, згідно якого
залишок бензину А -92 станом на 06.06.2003 р. становив 635 кг, з
яких 548 кг було відпущено за зміну (а.с.36), суд не з'ясував,
складався цей звіт лише по нафтопродуктам, що належали позивачу,
чи по всіх нафтопродуктах, які знаходились на АЗС.
Вважаючи, що вивіз цього бензину саме позивачем підтверджується
подорожнім листом та талоном замовника на перевезення (а.с.72,
73), суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що подорожній
лист виписаний відповідачем, а на талоні замовника відсутній
підпис та штамп замовника, не з'ясував причину відсутності цих
реквізитів на талоні замовника та не навів мотивів, з яких він за
таких обставин відхилив доводи позивача про його непричетність до
оформлення вказаних документів.
Крім того, суд нічим не мотивував свій висновок про відсутність
залишку бензину А - 76 у кількості 1647 кг, не вказав чим
спростовуються доводи позивача в цій частині.
Оскільки як судом першої інстанції, так і апеляційної інстанції, в
порушення вимог ст.ст.32-34, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним
чином не з'ясовано дійсні обставини справи, що вплинуло на їх
правильну юридичну оцінку, застосування норм матеріального і
процесуального права, то постановлені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід звернути увагу на наведене,
з'ясувати дійсні обставини справи, обгрунтованість вимог позивача
і заперечень відповідача та в залежності від встановленого і
відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5 , 111-7 , 111-9 -
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24
грудня 2003 р. та рішення господарського суду Луганської області
від 17 жовтня 2003 р. у справі за № 1/247 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі
суду.
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді В.І. Дерепа
Л.В. Стратієнко