ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
24.03.2004 Справа N 692/5
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.,
суддів Бур'янова С.С., Ткаченко Н.Г.,
розглянувши
касаційну скаргу АТЗТ "XXX"
на ухвалу від 21.11.2003 року Житомирського
апеляційного господарського суду
у справі № 692/5
за позовом АТЗТ "XXX"
до ВАТ "YYY"
про визнання недійсною мирової угоди від
24.12.2001 року,
За участю представників сторін
від позивача А.А.А. довір. від 17.12.2003р. № 149,
від відповідача Б.Б.Б. довір. від 23.03.2004р. № 32/338
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.10.2003 року
відмовлено АТЗТ "XXX" в задоволенні заяви про визнання недійсною
мирової угоди, укладеній в ході провадження справи про банкрутство
ВАТ "YYY".
Житомирський апеляційний господарський суд ухвалою від 21.11.2003
року відмовив скаржнику у прийнятті апеляційної скарги на
зазначену ухвалу місцевого суду, посилаючись на статтю 106 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та статтю 39 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу апеляційної
інстанції, а справу направити на розгляд по суті до Житомирського
апеляційного господарського суду у іншому складі.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування господарськими судами
при прийнятті судових рішень норм матеріального і процесуального
права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана в апеляційному
порядку ухвала господарського суду Вінницької області від
02.10.2003 р. була прийнята за наслідками розгляду судом заяви
кредитора - АТЗТ "XXX" про визнання мирової угоди недійсною, у
зв'язку з укладанням мирової угоди з порушенням чинного
законодавства.
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення
апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім
випадків, встановлених законом.
Зокрема, такий випадок встановлений частиною першою статті 106
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до положень якої ухвали місцевого господарського суду
можуть бути оскаржені у апеляційному порядку у випадках,
передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Крім того, колегія суддів зазначає, що можливість оскарження
судового рішення випливає зі змісту правової норми та кола
правовідносин, яке охоплює винесений процесуальний акт.
Судовий акт, що суттєво зачіпає права і законні інтереси учасників
справи про банкрутство та має істотні правові наслідки для сторін,
підлягає оскарженню.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) мирова угода за заявою будь-кого із
кредиторів може бути визнана господарським судом недійсною.
З аналізу статей 35 - 39 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
вбачається, що як
укладання мирової угоди, так і визнання її недійсною тягне для
учасників справи про банкрутство чисельні правові наслідки.
Зокрема, визнання мирової угоди недійсною є підставою для
поновлення провадження у справі про банкрутство (ч. 2 ст. 39
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
). Так, у разі визнання мирової угоди недійсною
вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та (або)
розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються
в повному розмірі у незадоволеній частині (ч. 7 ст. 39 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
), а вимоги конкурсних кредиторів, по яких зроблено
розрахунки згідно з умовами мирової угоди, вважаються погашеними
(ч. 3 ст. 39 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
).
Отже, відмова у задоволення заяви про визнання мирової угоди
недійсною суттєво зачіпає права сторони у справі та відповідно
може бути оскаржена.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала
Житомирського апеляційного господарського суду від 21.11.2003р. у
справі № 692/5 не відповідає положенням чинного законодавства та
підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Ухвалу від 21.11.2003 року Житомирського апеляційного
господарського суду скасувати.
Справу № 692/5 направити до Житомирського апеляційного
господарського суду для здійснення апеляційного провадження.
Головуючий Поляков Б.М.
Судді Бур'янова С.С.
Суддя Ткаченко Н.Г.