ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 24.03.2004                                       Справа N 38/318

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

              Перепічая В.С.(головуючого),

              Вовка І.В.,

              Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні  в м.Києві

касаційну скаргу         Закритого акціонерного товариства "XXX"

на  ухвалу               господарського суду Донецької області від

                         02.12.2003 року

у справі за позовом      Закритого акціонерного товариства "XXX"

до                       Відкритого акціонерного товариства "YYY"

про                      стягнення  суми,

                            УСТАНОВИВ :

У червні  2003  року боржник ВАТ "YYY" звернувся до господарського

суду Донецької області із заявою про розстрочку виконання  рішення

господарського   суду   Донецької  області  від  22.07.2002  року,

посилаючись на те,  що на цей  час  залишок  несплаченої  суми  за

рішенням суду складає 413965,88 грн., а за урядовою постановою він

віднесений до підприємств стратегічного значення для економіки, та

щодо  нього  порушене  виконавче  провадження за великою кількістю

виконавчих документів,  і  це  порушить  його  життєдіяльність  та

негативно відобразиться на обороноздатності держави.

Ухвалою господарського  суду Донецької області від 02.12.2003 року

заява задоволена та розстрочено виконання судового  рішення  на  6

місяців, рівними долями щомісячно.

В апеляційному  порядку  зазначена ухвала суду першої інстанції не

переглядалась.

У касаційній скарзі  стягувач  вважає,  що  судом  порушено  норми

процесуального   права,   і   тому  прийняту  ним  ухвалу  просить

скасувати.

Відзив на касаційну скаргу від боржника до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників  стягувача,  дослідивши  доводи

касаційної  скарги,  перевіривши  матеріали  справи  та  оскаржену

судову  ухвалу,  суд  вважає,   що   касаційна   скарга   підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається  із матеріалів справи,  рішенням господарського суду

Донецької області від  22.07.2002  року  стягнуто  з  боржника  на

користь стягувача основний борг у сумі 898429,85 грн., пеню в сумі

52775,94 грн.  та судові витрати,  і одночасно його виконання було

розстрочено.

Ухвалою господарського  суду Донецької області від 28.11.2002 року

за  заявою  боржника  виконання  зазначеного  рішення  суду   було

відстрочено до 28.07.2003 року.

Предметом даного судового розгляду є заява боржника про розстрочку

виконання судового рішення у  зв'язку  з  наявністю  обставин,  що

ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим.

Відповідно до вимог ст.  121 Господарського процесуального кодексу

України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          при  наявності  обставин,  що  ускладнюють

виконання  рішення або роблять його неможливим,  за заявою сторони

господарський суд,  який видав виконавчий документ, у десятиденний

cтрок  розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін

і  у  виняткових  випадках,  залежно  від  обставин  справи,  може

відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

За змістом   наведеної   норми   процесуального   права  суд  може

відстрочити  або  розстрочити  виконання   судового   рішення   за

наявністю  обставин,  що  ускладнюють  його  виконання або роблять

неможливим у виняткових випадках, залежно від обставин справи.

При цьому,  вирішуючи  питання  про  відстрочку   або   розстрочку

виконання  рішення,  суд  повинен враховувати матеріальні інтереси

сторін,  їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні

спору,  наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші

обставини справи.

Проте, суд,  розстрочивши виконання судового рішення  в  порушення

ст.  42 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

не з'ясував фінансового становища стягувача та  не  врахував  його

матеріальні інтереси.

До того   ж,  судом  не  було  враховано  того,  що  боржнику  вже

надавалась розстрочка та відстрочка виконання судового рішення,  і

ненаведено цим обставинам належної оцінки.

Разом з цим,  суду слід було звернути увагу на те, що за обставин,

на які посилався боржник у заяві про розстрочку виконання  рішення

ухвалою  господарського суду Донецької області від 28.11.2002 року

надавалась відстрочка його виконання.

У той же час,  суду належало навести  обґрунтування  висновку  про

наявність  обставин,  що ускладнюють виконання рішення або роблять

його неможливим,  і вказати,  в чому ж  полягає  винятковість  цих

обставин відповідно до вимог ст.  43 Господарського процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

За таких обставин,  ухвалу місцевого господарського суду не  можна

визнати законною й обґрунтованою,  і тому вона підлягає скасуванню

з передачею справи на новий розгляд суду першої інстанції.

З огляду наведеного та керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9  -

111-13  Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу   Закритого   акціонерного    товариства    "XXX"

задовольнити.

Ухвалу господарського  суду  Донецької області від 02.12.2003 року

скасувати,  і справу № 38/318 передати на новий  розгляд  до  суду

першої інстанції.

Головуючий В. Перепічай

Судді      І. Вовк

           П. Гончарук