ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2004 Справа N 21/625
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Печерському районі м. Києва
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 17.12.2003 р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом Дочірнього підприємства “Рекламне
агентство “Самміт”
до Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін:
- позивача: Чайковський К.В. – дов. від 20.03.2004 р.;
- відповідача: Пікула В.В. – дов. від 30.12.2003 р.
№ 12104/9/10-008/2;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.09.2003 р. у справі
№ 21/625 позов Дочірнього підприємства “Рекламне агентство
“Самміт” до Державної податкової інспекції у Печерському районі
м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
від 30.01.2003 р. № 38/26-062/0 та № 39/26-062/0 про визначення
податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 18574
грн. та по податку на додану вартість у сумі 12863 грн.
задоволено частково. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення від 30.01.2003 р., яким визначено суму
податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 14859
грн. та застосовано штрафні санкції з податку на прибуток 3715
грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
17.12.2003р. рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2003
р. залишено без змін.
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати
в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
від 30.01.2003 р. № 38/26-062/0, та прийняти нове рішення про
відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх
вимог скаржник посилається на неправильне застосування судами
п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2, п. п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та ст.ст. 2. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні” ( 996-14 ) (996-14)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Печерському
районі м. Києва на підставі акту перевірки дотримання ДП
“Рекламне агентство “Самміт” вимог податкового законодавства від
27.01.2003 р. № 12/20/26-20/2/24940386 прийнято податкові
повідомлення-рішення від 30.01.2003 р. № 38/26-062/0,
№ 39/26-062/0, якими позивачу визначені податкові зобов’язання
по податку на прибуток у сумі 18574 грн. та по податку на додану
вартість у сумі 12363 грн.
Донарахування пов’язані з неприйняттям відповідачем при
проведенні перевірки документів, пов’язаних з господарськими
операціями позивача та ПП “Віа-Контур” та ПП “Ундіна”, оскільки
первинні документи вказаних підприємств визнані недійсними: ПП
“Віа-Контур” - рішенням Шевченківського районного суду від
25.09.2002 р., ПП “Ундіна” – рішенням Святошинського районного
суду від 13.08.2002 р., а тому не можуть бути доказом валових
витрат позивача та податкового кредиту за липень та листопад
2001 р.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та обігу
(далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку
у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних
як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат включаються суми
будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною
праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії
(включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених
пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що не
належать до складу валових витрат будь-які витрати, не
підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими
документами, обов'язковість ведення і зберігання яких
передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з п.п. 11.2. ст. 11 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою збільшення
валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає
на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з
подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських
рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в
разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника
податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а
для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку
результатів робіт (послуг).
Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору № 013/п
від 09.06.2001 р. ДП РА “Самміт” отримав від ПП “Віа-Контур”
товар (конверти) на загальну суму 31532 грн. Останнім надано
рахунки-фактури. Згідно з виписками АБ “Укргазбанку” за
20.07.2001 р. ДП РА “Самміт” було перераховано на поточний
рахунок ПП “Віа-Контур” на загальну суму 31532,50 грн.
Позивачем укладено з ПП “Ундіна” усні договори на виготовлення
рекламно-інформаційних листівок, буклетів, конвертів. Про
виконання робіт між ДП РА “Самміт” та ПП “Ундіна” складено акт
від 30.11.2001 р. Загальна вартість робіт по акту складає
3036,60 грн. Позивач отримав від ПП “Ундіна” рахунки та
податкові накладні. Згідно з виписками АБ “Укргазбанку” ДП РА
“Самміт” було перераховано на поточний рахунок ПП “Ундіна”
грошові кошти в повному обсязі.
Вищезазначені договори у встановленому порядку визнані не були.
Таким чином, оскільки факт сплати коштів за поставлений товар,
придбаний у ПП “Віа-Контур” та ПП “Ундіна” судами встановлено,
то висновок суду про правомірне включення позивачем до складу
валових витрат коштів по факту оплати вартості поставленого
товару та виконаних робіт ПП “Віа-Контур” та ПП “Ундіна”, є
законним і обґрунтованим.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та
об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве
значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального
та процесуального права, доводи касаційної скарги не
спростовують висновків суду, у зв’язку з чим підстав для їх
скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.12.2003 р. та рішення господарського суду м. Києва від
19.09.2003 р. у справі № 21/625 залишити без змін.