ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2004 Справа N 20/53в
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.(головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
в особі постійного представництва в Україні
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 19.11.2003 року
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
в особі постійного представництва в Україні
до Управління зовнішніх відносин і
зовнішньоекономічної діяльності Донецької
обласної державної адміністрації і
Комунального підприємства "YYY"
про спонукання виконати дії,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Донецької області з позовною заявою до відповідачів про спонукання
виконати дії, передбачені Інструкцією про порядок ведення трудових
книжок працівників ( z0110-93 ) (z0110-93)
щодо внесення записів у трудові
книжки його працівників, посилаючись на те, що таке зобов'язання
виникає з підстав, встановлених законодавством.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив
заявлені вимоги і просив зобов'язати Управління зовнішніх зносин
та зовнішньоекономічної діяльності Донецької обласної державної
адміністрації внести записи у трудові книжки працівників про
прийняття та звільнення з роботи.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.04.2003 року
в позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
19.11.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено і
виключено з його мотивувальної частини висновки про термін
"іноземні представництва та про право позивача самостійно вести
трудові книжки працівників".
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом порушено
норми процесуального права та неправильно застосовано норми
матеріального права, і тому просить прийняту ним постанову
скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач КП "YYY" Донецької
обласної держадміністрації вважає, що постанова апеляційного суду
відповідає законодавству і просить залишити її без змін.
Відзив на касаційну скаргу від іншого відповідача до суду не
надходив.
У судовому засіданні оголошувалась перерва на 24.03.2004 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про зобов'язання
відповідачів здійснити записи до трудової книжки працівника
іноземного представництва, який є громадянином України.
Заявлені вимоги обгрунтовані п.2.20 Інструкції про порядок ведення
трудових книжок працівників ( z0110-93 ) (z0110-93)
, затвердженої наказом
Міністерства праці України, Міністерства юстиції України,
Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993
№ 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 17.08.1993 № 110 (із
змінами в редакції, чинній на час виникнення спірних
правовідносин), яким передбачено, що трудові книжки громадян, які
працюють за трудовим договором в іноземних представництвах, у
іноземних кореспондентів, співпрацівників міжнародних організацій
та інших прирівняних до них іноземців на території України
зберігаються: в м. Києві - в Генеральній дирекції Київської
державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв,
у Республіці Крим та областях - у департаментах зовнішніх зв'язків
обласних державних адміністрацій, у м. Севастополі - в міській
державній адміністрації.
Ці організації роблять відмітки у трудових книжках про прийняття
на роботу і про звільнення з роботи відповідно до трудових
договорів і довідок наймачів.
Вирішуючи спір, суду слід було, виходячи з вимог ст. ст. 1, 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
з'ясувати предмет і характер спірних правовідносин та чи є ці
правовідносини господарськими, і яке право чи охоронювані законом
інтереси позивача було порушено.
У той же час, судом не було з'ясовано питання про те, чи не
стосується вирішення даного спору прав і обов'язків працівника,
щодо якого заявлені вимоги про внесення записів до трудової
книжки, а звідси, до підвідомчості якого суду відноситься цей
спір.
Отже, судами попередніх інстанцій зроблені висновки, що
грунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи в порушення
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, прийняті у даній справі судові рішення не можна
визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" в
особі постійного представництва в Україні задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
19.11.2003 року та рішення господарського суду Донецької області
від 09.04.2003 року скасувати, і справу № 20/53в передати на новий
розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
С у д д і: І. Вовк
П. Гончарук