ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2004 Справа N 15/35
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському
районі Миколаївської області
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 6 серпня 2004 р.
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Югцемент"
до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі
Миколаївської області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у
Миколаївському районі Миколаївської області від 05.02.2004
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Ігнатовський С.Ю. дов. від 22.07.04 N 22/07-04;
від відповідача:
Барашковська Є.П. дов. від 02.03.05 N 1433/Б/10-113,
Бахмач С.О. дов. від 02.03.05 N 1431/Б/10-113,
Коноваленко Ю.В. дов. від 14.11.02 N 9292,
Маліченко Л.Т. дов. від 02.03.05 N 1434/Б/10-113.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.03.05 до
24.03.05
Відкритим акціонерним товариством "Югцемент" у лютому 2004 р.
заявлений позов про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської
області від 05.02.2004:
- N 0000122301/0/00293031/602, N 0000892601/0/00293031/598,
якими до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі
7264750 грн. та 3113464,85 грн. за порушення норм з регулювання
обігу готівки;
- N 0000082301/0/00293031/600 про донарахування податку на
прибуток в сумі 315200 грн. та 945360 грн. штрафних санкцій з
цього податку;
- N 0000092301/0/00293031/601 про донарахування податку на
додану вартість в сумі 24444 грн. та 12222 грн. штрафних санкцій
за несплату цього податку;
- N 0000102301/0/00293031/599, яким зменшена сума до
відшкодування податку на додану вартість у картці платника податку
на 8612 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю прийняття ДПІ
оспорюваних податкових повідомлень-рішень з мотивів відсутності
порушень з боку позивача вимог податкового законодавства, за які
до нього застосовані фінансові санкції.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
13 квітня 2004 р., що ухвалене суддею Середа О.Ф., позовні вимоги
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у
Миколаївському районі Миколаївської області від 05.02.2004
задоволені повністю. Рішення суду вмотивоване невідповідністю
прийнятих оспорюваних податкових повідомлень-рішень встановленим
судом фактичним обставинам справи та чинному законодавству.
Одеський апеляційний господарський суд у складі: головуючого
Жекова В.І., суддів Картере В.І., Пироговського В.Т. постановою
від 6 серпня 2004 р. перевірене рішення господарського суду
Миколаївської області залишив без змін. При цьому суд виходив з
того, що двома податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими за
приписами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, застосовані санкції за порушення Указу
Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
, а ці порушення не
пов'язані з приписами названого Закону, оскільки не є податковими.
Апеляційну скаргу ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської
області залишив без задоволення, з тих же підстав, якими
вмотивоване рішення суду.
ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області вважає, що
постанова Одеського апеляційного господарського суду прийнята з
порушенням норм матеріального права. Просить Вищий господарський
суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному
порядку, скасувати рішення та постанову у справі, а справу
скерувати на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції. Податкова служба, обґрунтовує касаційну скаргу
помилковим застосуванням судом апеляційної інстанції приписів
статті 6, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 статті 4, підпунктів 5.2.1,
5.3.9, пункту 5.9 статті 5, підпунктів 8.1.2, 8.1.4, 8.2.2
статті 8, підпункту 11.3.1 статті 11, підпункту 12.3.1 статті 11
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Заявник вважає хибним висновок суду про
неправомірність винесення податкового повідомлення-рішення
NN 0000082301/0/00293031/600, з огляду на встановлення під час
перевірки факту заниження позивачем податку на прибуток. Податкова
інспекція посилається на помилкове застосування у постанові
апеляційної інстанції приписів підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пункту 12 Порядку заповнення податкової
накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 N 165
( z0233-97 ) (z0233-97)
. При цьому заявник зауважує на тому, що податкові
накладні не надають позивачеві права віднести відповідні суми
податку на додану вартість до складу податкового кредиту, оскільки
не містять всіх необхідних даних.
Від Відкритого акціонерного товариства "Югцемент" надійшов
відзив на касаційну скаргу про залишення постанови у справі без
змін.
Переглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки, Вищий господарський суд України відзначає наступне.
Господарським судом першої інстанції встановлено та
підтверджено під час здійснення апеляційного провадження, що
Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі
Миколаївської області, на підставі акта перевірки від
03.02.2004 року N 1/23-19/00293031 за період з 01.01.02 до
30.09.03, прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.02.2004:
- N 0000122301/0/00293031/602 про застосування до позивача
штрафної (фінансової санкції) у розмірі 7264750 грн. та
N 0000892601/0/00293031/598 - у розмірі 3113464,85 грн. за
порушення пунктів 2.10, 4.2 Положення "Про ведення касових
операцій в національній валюті в Україні", затвердженого
правлінням НБУ від 19.02.2001 р. N 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
, на підставі
абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
.
- N 0000082301/0/00293031/600, яким за порушення вимог Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
на
підставі підпункту "б" підпункту 4.2.2 статті 4, підпункту 17.1.3
статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, пункту 20.2 статті 20 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" товариству донараховано
податок на прибуток в сумі 315200 грн. та 945360 грн. штрафних
санкцій з цього податку.
- N 0000092301/0/00293031/601, яким за порушення вимог
статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на підставі підпункту "б" підпункту 4.2.2 статті 4,
пункту 17.1.3 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
- донараховано податку на додану
вартість в сумі 24444 грн. та 12222 грн. штрафних санкцій за
несплату цього податку;
- N 0000102301/0/00293031/599, яким за порушення вимог
статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на підставі підпункту "б" підпункту 4.2.2 статті 4,
підпункту 17.1.3 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
зменшена сума до відшкодування
податку на додану вартість у картці платника податку на 8612 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень від 05.02.2004
N 0000122301/0/00293031/602 про застосування штрафної (фінансової
санкції) у розмірі 7264750 грн. та N 0000892601/0/00293031/598 - у
розмірі 3113464,85 грн. суд першої інстанції виходив з того, що
оскільки факт порушення позивачем приписів Положення "Про ведення
касових операцій в національній валюті в Україні" ( z0237-01 ) (z0237-01)
відсутній, то застосування до нього штрафних санкцій, передбачених
Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
, визнав
неправомірним. Такий висновок господарського суду є передчасним з
огляду на те, що суд, ухвалюючи рішення, не вірно застосував
визначення "оприбуткування готівки", оскільки не з'ясував де
знаходиться каса підприємства, і де і ким ведеться касова книга.
Суд апеляційної інстанції обмежився посиланням на те, що фінансові
санкції за порушення норм з обігу готівки не є податковим
зобов'язанням у розумінні приписів Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
і відповідно,
застосування податковою службою механізму виписування податкових
повідомлень-рішень щодо фінансових санкцій за порушення норм з
обігу готівки визнав неправомірним. Тобто, господарському суду
необхідно достеменно з'ясувати чи мав місце факт порушення
позивачем вимог касової дисципліни, за які до нього застосовані
фінансові санкції, передбачені приписами Указу Президента України
"Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки".
Визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення
N 0000082301/0/00293031/600, яким донараховано податок на прибуток
в сумі 315200 грн. та 945360 грн. штрафних санкцій з цього податку
за порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
суди попередніх інстанцій обмежилися
лише приписами пункту 5.1 статті 5 та підпункту 15.3.1 пункту 15.3
статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, не визначивши при цьому суми податків,
конкретні податкові періоди та податкові декларації якими це
підтверджено. Тобто не встановленими залишилися обставини, з
наявністю яких пов'язане застосування наведених приписів.
Судами попередніх інстанцій визнані недійсними податкові
повідомлення-рішення N 0000092301/0/00293031/601 про донарахування
позивачеві податку на додану вартість в сумі 24444 грн.
та 12222 грн. штрафних санкцій за несплату цього податку; та
N 0000102301/0/00293031/599, яким зменшена сума до відшкодування
податку на додану вартість у картці платника податку на 8612 грн.
В основу такого донарахування покладений висновок про
відповідність податкових накладних, що підтверджують право
позивача на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ,
вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Такий висновок є передчасним. Вимоги до
змісту податкової накладної визначені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2
статті 7 Закону, відповідно до якого вона має містити: порядковий
номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної;
назву юридичної особи або прізвище, ім'я, по-батькові фізичної
особи, зареєстрованої, як платник податку на додану вартість;
податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце
розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної
особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис
(номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг,
об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування
податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому
значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням
податку. Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" у разі порушення
продавцем порядку виписування податкової накладної, Товариство
повинно було звернутись до кінця поточного податкового періоду з
відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм
місцезнаходженням, додавши копії товарних чеків або інших
розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт,
послуг); своєчасно подана заява була б підставою для включення до
податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Проте суди не
з'ясували, чи звертався позивач до органу державної податкової
служби з такою заявою. Окрім того, судами не взято до уваги
приписи підпункту 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, яким обов'язок
доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим
органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є
помилковим, покладається на платника податків.
Без з'ясування наведених обставин неможливо дійти висновку
про відповідність оскаржених актів приписам податкового
законодавства. Оскільки передбачені процесуальним законодавством
межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд
до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду
справи Господарському суду Миколаївської області необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі
фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають
юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті. В
залежності від встановленого, слід правильно визначити норми
матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий Господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Миколаївської області від
13 квітня 2004 р. та постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 06 серпня 2004 р. у справі N 15/35
скасувати.
Справу скерувати для нового розгляду до Господарського суду
Миколаївської області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Миколаївському районі Миколаївської області задовольнити.