ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2004                                   Справа N 11/440-03

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                         Черногуза Ф.Ф. – головуючого,

                         Михайлюка М.В.,

                         Невдашенко Л.П.,

розглянувши у            товариства з обмеженою відповідальністю

відкритому засіданні     “Юридична фірма “Імплекс”, м. Харків

матеріали касаційної     (далі – ТОВ “Юридична фірма “Імплекс”)

скарги                   

на постанову             Харківського апеляційного господарського

                         суду від 22.01.2004

у справі                 господарського суду Харківської області

                         № 11/440-03

за позовною заявою       ТОВ “Юридична фірма “Імплекс”

до                       Будинку художньої та технічної творчості,

                         м. Харків

про   стягнення 15 608 грн. 17 коп.

про   стягнення 119549,43 грн.

представник позивача     Писаковський О.Г.

представник відповідача  

                       В С Т А Н О В И В:

У   позовній   заяві  позивач  просить  стягнути  з  відповідача

заборгованість в сумі 15608,17 грн., яка виникла через неналежне

виконання  останнім умов договору оренди № 10 від 25.11.97  щодо

розрахунків за здійснені орендарем поліпшення об’єкта оренди.

Господарський  суд Харківської області рішенням  від  30.10.2003

позов задовольнив з посиланням на те, що позов є обгрунтованим і

не спростовується відповідачем.

Глава  17  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
        , яка регулює  відносини  щодо

уступки  вимог,  не містить обмежень, при яких  не  допускається

уступка  вимоги  по  отриманню компенсації  від  орендодавця  за

здійснені орендарем покращення об’єкта оренди.

Харківський   апеляційний  господарський  суд   постановою   від

22.01.2004  скасував  рішення  господарського  суду  Харківської

області  від 30.10.2003 і в задоволенні позовних вимог  відмовив

через пропуск строку позовної давності.

Скаржник  вважає,  що  при прийнятті постанови  суд  неправильно

застосував  ст.ст. 44,49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         та  неправильно

застосував  норми матеріального права. За результатами  розгляду

касаційної скарги просить постанову скасувати.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши

матеріали  справи,  Вищий господарський суд України  вважає,  що

касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

За  договором  оренди № 10, укладеним між Будинком художньої  та

технічної  творчості  (орендодавець) та  ТОВ  “Живот”,  останній

орендував   нежитлове   приміщення   площею   265,3   кв.м    по

вул.Мельникова,6 в м. Харкові строком до 25.11.2000.

Витрати,  понесені орендарем при проведенні ремонтно-будівельних

робіт, мали враховуватися орендарем в рахунок орендної плати.

За  згодою сторін договір оренди № 10 було розірвано з 01.02.99,

а орендоване приміщення передано орендодавцю.

ТОВ  фірма  “Живот”  27.09.2001 уклало  з  ТОВ  “Юридична  фірма

“Імпекс”   договір   уступки  вимоги   на   грошові   кошти   як

заборгованість, яка виникла по договору оренди.

Позовна  давність  застосовується  судом  незалежно  від   заяви

сторін.

Початок перебігу строку позовної давності встановлено ст. 76  ЦК

України ( 435-15 ) (435-15)
        , зміна осіб у зобов’язанні не тягне за  собою

зміни строку позовної давності (ст. 77 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ).

За  висновками  апеляційної інстанції суд першої  інстанції  при

визначенні  початку перебігу строку позовної  давності  допустив

помилку. Судом встановлено, що ТОВ фірма “Живот” визнала, що  її

право   порушено  з  моменту  дострокового  розірвання  договору

оренди.

Закінчення  строку  позовної  давності  до  пред’явлення  позову

згідно  ст. 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         є підставою для  відмови  у

позові.

Відповідно  до ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         до складу  судових

витрат   входить  оплата  послуг  адвоката,  а   не   будь-якого

представника.

Харківський  апеляційний господарський  суд  на  вказані  вимоги

закону  уваги не звернув і зробив неправильний висновок про  те,

що  сума,  визначена до сплати у договорі про надання  юридичних

послуг, відноситься до складу судових витрат.

За  таких  обставин  постанова апеляційної інстанції  в  частині

стягнення  750  грн. за юридичні послуги підлягає скасуванню,  в

решті постанову залишити без змін.

Керуючись    ст.ст.   111-5,   111-9,   111-10    Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду  від

22.01.2004  в  частині стягнення 750 грн.  за  юридичні  послуги

скасувати.

В  решті постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 22.01.2004 у справі № 11/440-03 залишити без змін.

Стягнути  з Будинку художньої та технічної творчості на  користь

ТОВ  “Юридична фірма “Імпекс” 39,50 грн. судових витрат.  Видачу

наказу доручити господарському суду Харківської області.