ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2004 Справа N 10/97
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. - головуючого
Удовиченка О.С.
Ткаченко Н.Г.
розглянувши матеріали
касаційної скарги АЕК "XXX"
на ухвалу господарського суду м. Києва від 10.11.2003 р.
у справі № 10/97 господарського суду м. Києва
за заявою ЗАТ "YYY"
до ВАТ "ZZZ"
про банкрутство
в судовому засіданні взяли участь представники:
АЕК "XXX": А.А.А. - дов. № Д07/9636 від 23.12.2003 р.
ВАТ "ZZZ": Б.Б.Б. - дов. № 33 від 21.01.2004 р.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.02.01р. порушено
провадження у справі № 10/97 про визнання банкрутом ВАТ "ZZZ".
Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.11.2003 р. (суддя:
Демидова А.М.) затверджено мирову угоду від 24.04.2003 р. укладену
між боржником ВАТ "ZZZ" в особі керуючого санацією В.В.В. та
кредиторами в особі Голови комітету кредиторів - Г.Г.Г.,
провадження по справі № 10/97 припинено. Ухвалу господарського
суду м. Києва про порушення провадження у справі № 10/97 від
16.02.2001 р. визнано такою, що втратила чинність.
Не погодившись з ухвалою господарського суду м. Києва від
10.11.2003 р., АЕК "XXX" звернулось до Вищого господарського суду
з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати,
посилаючись на порушення судом першої інстанції норм
процесуального та матеріального права, справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції. Порушення норм процесуального
права на погляд скаржника полягає в тому, що судом порушено
принципи: законності, рівності усіх учасників судового процесу
перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні
ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх
переконливості, гласності судового процесу, забезпечення
апеляційного оскарження рішення суду, закріплених у ст. 13, 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
; судом порушено порядок прийняття судових
рішень і вирішення питань щодо розгляду справи, встановлених ст.
4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, порушено вимоги ст. 87 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
в частині порядку підготовки ухвали суду та порядку її
розсилання. Ці порушення, на думку скаржника полягають в тому, що
його як кредитора не було повідомлено про призначення судового
засідання, на якому розглядалася мирова угода, укладена боржником
з комітетом кредиторів і, таким чином, позбавлено права на судовий
захист його інтересів.
Порушення норм матеріального права, на думку скаржника полягає у
тому, що судом при затвердженні мирової угоди неправильно
застосовані ст.ст. 38, 39 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
у частині визначення обсягу вимог кредиторів щодо яких
було укладено мирову угоду, упущено умову відновлення у повному
розмірі прощення списаних боргів та міститься умова повної оплати
вимог фізичної особи Д.Д.Д., які віднесені до п'ятої черги вимог
кредиторів.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Удовиченка О.С.,
пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши
застосування судом першої інстанції норм матеріального та
процесуального права дійшла висновку, про відсутність правових
підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до статті 35 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) рішення про укладення мирової угоди від
імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю
голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за
умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна
боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.
Як встановлено судом першої інстанції, рішення про укладення
мирової угоди прийнято на засіданні комітету кредиторів
одноголосно.
Відповідно до ст. 38 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
про дату розгляду мирової
угоди господарський суд повідомляє сторони мирової угоди -
боржника та комітет кредиторів. Господарський суд зобов'язаний
заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, у якого
виникли заперечення щодо укладення мирової угоди, навіть якщо на
засіданні комітету кредиторів він голосував за укладення мирової
угоди.
Як вбачається з матеріалів справи, для розгляду та затвердження
даної мирової угоди господарський суд м. Києва ухвалою від
21.10.2003 р., призначив судове засідання. Копія зазначеної ухвали
була надіслана сторонам, членам комітету кредиторів та кредиторам
по справі № 10/97, про що свідчить відмітка на зворотному боці
зазначеної ухвали (а.с. 44 оборот), що вважається належним
повідомленням про дату та час судового засідання.
За таких обставин проведення засідання суду без участі кредитора
АЕК "XXX" не може вважатись порушенням права на судовий захист,
закріпленого в Конституції України та процесуальних норм,
закріплених в ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на які посилається АЕК
"XXX" у своїй скарзі.
При розгляді питання про укладення мирової угоди лише один
кредитор - ВАТ "QQQ" звернувся з запереченням щодо укладення
мирової угоди по справі № 10/97 про банкрутство ВАТ "ZZZ".
Всі зауваження ВАТ "QQQ" були розглянуті в судовому засіданні, що
знайшло своє відображення в ухвалі господарського суду м. Києва
від 10.11.2003 р.
Інших заперечень кредиторів з питань укладення мирової угоди не
надходило.
Доводи касаційної скарги щодо порушення принципу забезпечення
апеляційного оскарження судового рішення, закріпленого ст. 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 87 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, які на думку скаржника полягають в тому, що копію
ухвали про затвердження мирової угоди та припинення провадження по
справі йому було направлено через 19 днів після її винесення, не
відповідають положенням ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою
передбачена можливість відновлення пропущеного з поважних причин
строку подання апеляційної скарги. Таким чином, АЕК "XXX" міг
скористатися своїм правом на апеляційне оскарження зазначеної
ухвали.
Доводи скаржника стосовно порушень норм матеріального права при
затвердженні мирової угоди судом не приймаються до уваги, оскільки
наслідки визнання мирової угоди недійсною, зазначені п. 5.4
мирової угоди відповідають вимогам ст. 38 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, задоволення вимог кредитора Д.Д.Д.,
передбачено після повного задоволення вимог кредиторів четвертої
черги, тобто у п'яту чергу , відповідно до вимог ст. 31 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала
господарського суду м. Києва від 10.11.2003 р. винесена з
дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстави для її
скасування відсутні.
На підставі вищенаведеного, та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу АЕК "XXX" на ухвалу господарського суду м. Києва
від 10.11.2003 р. у справі № 10/97 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 10.11.2003 р. у справі №
10/97 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді: О.С.Удовиченко
Н.Г. Ткаченко