ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2004 Справа N 10/155-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Полякова Б.М.,
суддів Бур'янової С.С. (доповідач у справі), Ткаченко Н.Г.,
розглянувши
касаційну скаргу АКБ "XXX" в особі Н-ської дирекції банку "XXX"
на постанову від 02.12.2003 року Житомирського
апеляційного господарського суду
у справі № 10/155-03
за заявою АКБ "XXX" в особі Н-ської дирекції банку "XXX"
до ВАТ "YYY"
про банкрутство,
За участю представників сторін
від кредитора А.А.А. довір. від 10.03.2004 р. № 43,
від боржника Б.Б.Б. витяг з загальних зборів від 22.08.2003 р.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.07.2003 року
зобов'язано ініціюючого кредитора АК АПБ "XXX" в особі Н-ської
дирекції банку "XXX" подати оголошення про порушення провадження
справи про банкрутство та зобов'язано розпорядника майна боржника
скласти реєстр вимог кредиторів.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
02.12.2003 року зазначену ухвалу скасовано, а провадження по
справі припинено з посиланням на те, що у суду першої інстанції
були відсутні підстави для порушення справи про банкрутство.
В обгрунтування касаційної скарги заявник посилається на
неправильне застосування судом першої інстанції п.3 ст. 6 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) та просить скасувати
постанову апеляційного суду, а ухвалу господарського суду
Вінницької області від 11.07.2003 року залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування господарськими судами
при прийнятті судових рішень норм матеріального і процесуального
права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
В силу ч.3 ст. 6 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
справа про банкрутство
порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора
(кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот
мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені
боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх
погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Згідно з ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
безспірними вимогами кредиторів
вважаються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги
кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими
документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється
списання коштів з рахунків боржника.
Також, положення ч. 8 ст. 7 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачають, що до
заяви кредитора додаються відповідні документи, зокрема, рішення
суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до
боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким
відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з
рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника
про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати
прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис
нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання
боржником вимог кредиторів.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі визнаної претензії
кредитором виставлено в банк, обслуговуючий боржника платіжні
вимоги на загальну суму боргу, які 05.04.2001 року АК "ZZZ"
повернув без виконання на підставі ст. 19 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
15.04.2002 року була винесена постанова про відкриття виконавчого
провадження по примусовому виконанню платіжних вимог АК АПБ "XXX"
на суму 207037,86 грн., яка була скасована рішенням Р-ського
районного суду від 25.07.2002 року.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов
правильного висновку про те, що після повернення платіжних вимог
установою банку стягувач на протязі довгого часу не вживав
передбачених Законом України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
заходів для їх примусового виконання і на час звернення
кредитора із заявою про порушення провадження у справі виконавчі
документи на стягнення з боржника боргу за визнаною претензією не
знаходились на виконанні у виконавчій службі.
За таких обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави
для порушення провадження по справі про банкрутство ВАТ "YYY",
оскільки кредитор не надав господарському суду докази, передбачені
ч.8 ст.7 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, які свідчать про незадоволення його
вимог протягом більш як три місяці.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія
суддів не вбачає підстав для скасування постанови Житомирського
апеляційного господарського суду.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
02.12.2003 року залишити без змін.
Головуючий, суддя Поляков Б.М.
Суддя Бур'янова С.С.
Суддя Ткаченко Н.Г.