ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2004 р. Справа N А-13/45-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Ч-ська
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 19.06.03
у справі господарського суду Харківського області
за позовом ПП "ХХХ", м. Ч-ськ
до 1) ДПІ у Н-ському районі м. Ч-ська
2) ВДК у Н-ському районі м. Ч-ська
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: А.А.А. - дов. № 1616/10/10-018 від 23.03.04
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 14.05.03 господарського суду Харківської області
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсними податкових
повідомлень ДПІ у Н-ському районі м. Ч-ська № 0008052330/0 від
29.12.02, №0000122610/0 від 21.01.03, № 000462610/0 від 02.04.03
та першу податкову вимогу № 1/156 від 05.02.03.
Постановою від 19.06.03 Харківського апеляційного господарського
суду рішення від 14.05.03 господарського суду Харківської області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до п. 3 ст. 18 Закону
України "Про реєстратори розрахункових операцій в сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
у разі порушення
встановленого цим Законом порядку виконання операцій з
купівлі-продажу іноземної валюти, до уповноважених банків та
суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють свою
діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками,
за рішенням відповідних органів державної податкової служби
України застосовуються фінансові санкції.
Обов'язковою ознакою фіскального звіту, а значить і порушення, яке
передбачене п. 3 ст. 18 Закону про РРО ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, є те, що він
повинен бути надрукований реєстратором розрахункових операцій.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у Н-ському районі м.
Ч-ська звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами
порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема
порушено вимоги Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
та Закону України "Про
державний бюджет на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Предметом даного спору є податкові повідомлення № 0008052330/0 від
29.12.02, № 0000122610/0 від 21.01.03, № 0000462610/0 від
02.04.03.
Відповідно п. 3 ст. 18 Закону України "Про реєстратори
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
у разі порушення встановленого цим
Законом порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної
валюти, до уповноважених банків та суб'єктів підприємницької
діяльності, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських
угод з уповноваженими банками, за рішенням відповідних органів
державної податкової служби України застосовуються фінансові
санкції у таких розмірах ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян - у разі невідповідності даних розрахункових документів,
що підтверджують здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної
валюти, даним їх других примірників та/або даним фіскального
звіту.
Стаття 2 вищевказаного Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначає:
- реєстратор розрахункових операцій - пристрій або
програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні
функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій
при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу
іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів
(наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій
відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний
контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система,
електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;
- фіскальний звіт - документ встановленої форми, надрукований
реєстратором розрахункових операцій, що застосовується для
реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, який
містить дані про виконані операції з початку робочої зміни касира;
- розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту
(касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний
документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів,
надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу
іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим
Законом ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, і зареєстрованим у встановленому порядку
реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Як встановлено господарськими судами, позивач використовує для
здійснення операцій комп'ютерну систему, видає квитанції за
здійсненими операціями. Квитанції є розрахунковим документом.
Обов'язковою ознакою фіскального звіту є те, що він повинен бути
надрукований реєстратором розрахункових операцій. Реєстри, які
податковий орган вважає фіскальним звітом отримані не у позивача,
а в банку. Сам реєстратор розрахункових операцій позивача не
перевірявся, фіскальний звіт у нього не брався, порівняння з
другими примірниками розрахункових документів не проводилося.
Штрафні санкції за даними податковими повідомленнями застосовані
на підставі п.п. "б" п. 4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Пунктом 7 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
органи державної податкової служби мають право
застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян
фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання - це
зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних
цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки,
визначені цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
або іншими законами України.
В преамбулі цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, вказано, що цей Закон є
спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів
стягнення.
Підпункт "б" п. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, на який посилається відповідач в
повідомленнях, не повинен застосовуватися з наведених підстав, а
також виходячи з положень самої статті, яка застосовується лише в
разі невідповідності декларацій даним документальних перевірок та
при арифметичних та методологічних помилках при встановленні
платником податку податкового зобов'язання. А в спірних відносинах
податкові декларації не подаються, податкове зобов'язання
платником податку не встановлюється. Зокрема ст. 4 даного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
стосується податкових зобов'язань, які встановлюють
контролюючі органи, згідно законодавчих актів та правовідносин з
оподаткування і до яких не відносяться спірні правовідносини.
Саме цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
запроваджене поняття податкового
повідомлення, як письмового повідомлення контролюючого органу про
обов'язок платника податків сплатити суму визначену контролюючим
органом.
Визначена цим Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
процедура погашення, розповсюджується на
зобов'язання саме з податків і зборів (обов'язкових платежів) та у
сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Що стосується відшкодування збитків, то згідно з положеннями ст.
59 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, рішенням Конституційного
Суду України від 16.11.00 № 13-рп/2000 ( v013p710-00 ) (v013p710-00)
та
Конвенцією про захист прав людини і основних свобод ( 475/97-ВР ) (475/97-ВР)
,
ратифікованою Верховною Радою України 17.07.97, кожен має право на
правову допомогу і є вільним у виборі захисника своїх прав, з
метою отримання правової допомоги, має право обрати захисником
своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права. За захистом своїх
порушених прав позивач звернувся за наданням правової допомоги до
приватного підприємця, основним видом діяльності якого є юридична
практика. В штатному розкладі позивача, посада юриста на
підприємстві відсутня.
Господарськими судами встановлено, що між діями (бездіяльністю)
державного органа - органу державної податкової служби і збитками,
заподіяними позивачу є безпосередній зв'язок, оскільки прийняття
незаконних податкових повідомлень та податкової вимоги, які
безпідставно зобов'язували позивача сплатити до бюджету кошти, та
передбачали заставу активів позивача (податкова вимога), чим були
порушені його законні права, це обумовило необхідність звернення
до суду, складання юридичних документів, захист у суді.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 19.06.03 Харківського апеляційного господарського
суду зі справи № А-13/45-03 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко