ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2004 Справа N 8/300
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черногуза Ф.Ф – головуючого,
Михайлюка М.В.,
Невдашенко Л.П.,
розглянувши у відкритому товариства з обмеженою відповідальністю
засіданні матеріали “Чернігівавтотранссервіс”, м. Чернігів
касаційних скарг (далі – ТОВ “Чернігівавтотранссервіс”),
приватного комерційно-виробничого
підприємства “Літо”, м. Чернігів
(далі – ПКВП “Літо”)
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 23.12.2003
у справі господарського суду Чернігівської
області № 8/300
за позовною заявою відкритого акціонерного товариства
“Українська страхова компанія
“Гарант-Авто”, м. Київ (далі – ВАТ “УСК
“Гарант-Авто”)
до відкритого акціонерного товариства
ВО автотранспорту “Чернігівавтотранс”,
м. Чернігів (далі – ВАТ ВО АТ
“Чернігівавтотранс”), ПКВП “Літо”,
ТОВ “Чернігівавтотранссервіс”,
за участю: комунального підприємства Чернігівського
міського бюро технічної інвентаризації,
м. Чернігів (далі – КП Чернігівського
МБТІ) – третя особа
про перевід права та обов’язків покупця та визнання недійсними
договорів купівлі-продажу
Представник позивача – Лохид Ю.О.
Представник відповідача – Роскін А.О., Федосеєнко О.О.
В С Т А Н О В И В:
В позовній заяві позивач просить визнати недійсними договори
купівлі-продажу нерухомого майна від 09.01.02 та від 11.01.02
укладених між першим та другим відповідачем та про перевід на
позивача прав і обов’язків покупця 1,5,6, 7 поверхів будинку
№ 16 по вул.Пушкіна,16 у м. Чернігові, а також про визнання
недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від
01.04.02 укладених між другим та третім відповідачем.
Позивач вважає, що він має право привілеєвої купівлі частки, що
продається і недотримання при здійсненні угод купівлі-продажу
частини спільного майна відповідачем вимог закону є підставою
для визнання цих угод недійсними подальших угод купівлі-продажу
спірного майна.
Господарський суд Чернігівської області рішенням від 21.11.2003
позов задовольнив частково.
Змінено покупця по договору купівлі-продажу нерухомого майна від
09.01.02 та від 11.01.02 ПКВП”Літо” на ВАТ Українська страхова
компанія”Гарант-авто”, переведено на нього права та обов’язки
покупця приміщення.
Стягнення з ВАТ Української страхової компанії “Гарант-авто” на
користь ВАТ ВО автотранспорту “Чернігівавтотранс” 12006 грн.
вартість приміщень.
Визнано недійсним договори купівлі-продажу нерухомого майна від
01.04.02 Укладені між ПКВП “Літо” та ТОВ
“Чернігівавтотранссервіс” і зобов’язано першого повернути
останньому кошти сплачені за адміністративні приміщення згідно
договорів б/н від 01.04.02.
Зобов’язано ТОВ ”Чернігівавтотранссервіс” повернути ПКВП”Літо”
приміщення одержані по актом прийняття-передачі основних засобів
від 01.04.02.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що договори купівлі-продажу від 09.01.09
та від 11.01.02 укладені без встановленого законом обов’язкового
повідомлення іншого учасника спільної власності про намір
продати свою частку сторонній особі з зазначенням ціни та інших
умов, на яких він продає свою частку.
Договори від 01.04.02 є недійсними, як такі, що не відповідають
вимогам закону, а саме укладені особою, що не є власником майна.
По недійсній угоді кожна із сторін зобов’язана повернути другій
стороні все одержане за угодою.
Київський апеляційний господарський суд постановою від
23.12.2003залишитив без змін рішення господарського суду
Чернігівської області від 21.11.2003.
В касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових
рішень з підстав порушення норм матеріального права.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що позивач є власником приміщень загальною площею
333,9 кв.м. на третьому поверсі будинку № 16 по вул.Пушкіна у
м. Чернігові, які ним придбані у ВАТ ВО АТ “Чернігівавтотранс”
на підставі договору купівлі - продажу від 25.11.98 і
встановлено спільне користування позивача та відповідача сходами
між поверхами цього будинку.
Адміністративний будинок по вул.Пушкіна, 16 у м. Чернігові
належав на праві спільної часткової власності позивачу та ВАТ
ВОАТ “Чернігівавтотранс” і останнє продало належні йому
приміщення ПКВП “Літо”.
Відповідно до ст. 114 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
при продажу частки в
спільній власності сторонній особі решта учасників спільної
власності має право привілеєвої купівлі частки, що продається по
ціні, за якою вона продається, і на інших рівних умовах, крім
випадку продажу з прилюдних торгів.
При продажу частки з порушенням права привілеєвої купівлі інший
учасник спільної власності має право звернутися до суду з
позовом про перехід до нього прав і обов’язків покупця.
Частина 2 ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
вказує на те, що по
недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути другій
стороні все одержане за угодою.
За викладених обставин апеляційний господарський суд
обгрунтовано дійшов висновку про те, що рішення місцевого суду
відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що постанова апеляційного суду базується на
всебічному і повному з’ясуванні всіх обставин справи, яким дана
належна юридична оцінки, а висновки суду грунтуються на
правильному застосуванні норм чинного законодавства, тому вона
підлягає залишенню без змін.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 111-5. 111-7, 111-9
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.12.2003 у справі № 8/300 залишити без змін, касаційну скаргу
без задоволення.