ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2004 Справа N 7/286-пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.
Бур’янової С.С.
розглянувши матеріали Добропільської ОДПІ
касаційної скарги
на ухвалу від 13.01.2004 р. господарського суду
Донецької області
у справі № 7/286-пд господарського суду Донецької
області
за позовом Добропільської ОДПІ
до 1. Приватного малого підприємства
“Агропроммашсервіс”, с. Святогорівка;
2. Приватного підприємства
“УкрДонецькТехноБуд”, м. Донецьк
про визнання угоди недійсною
за участю представника сторони:
від позивача – Заведій А.В., довір. від 10.01.2004 р. б/н
В С Т А Н О В И В:
17.11.2003 р. Добропільська ОДПІ звернулась до господарського
суду Донецької області з позовом до Приватного малого
підприємства “Агропроммашсервіс” та Приватного підприємства
“УкрДонецькТехноБуд” про визнання угод недійсними на підставі
ст. 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.11.2003 р.
порушено провадження у справі № 7/286-пд та зобов’язано позивача
та відповідачів у справі надати певні документи та вчинити певні
дії.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.01.2004 р.
(суддя Малашкевич С.А.) позовну заяву Добропільської ОДПІ
залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
При винесені ухвали суд першої інстанції виходив з того, що
позивачем вимоги ухвал про витребування документів виконані не в
повному обсязі, не уточнено предмет позову, як того вимагала
ухвала від 17.11.2003 р., тому без витребуваних у позивача
документів неможливо у повному обсязі встановити обставини
справи.
Не погоджуючись з даною ухвалою, Добропільська ОДПІ звернулася з
касаційної скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить скасувати оскаржуваний судовий акт і направити справу на
новий розгляд.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судом
порушено норми ст. 75 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а також у
судовому засіданні Добропільську ОДПІ, як сторону у справі, не
було ознайомлено із правами, передбаченими ст.ст. 22, 74
вказаного кодексу.
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування господарським судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну
податкову службу” державні податкові інспекції в районах, містах
без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані
державні податкові інспекції подають до судів позови до
підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод
недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за
такими угодами.
Згідно з ст. 75 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
якщо відзив на позовну
заяву і витребувані господарським судом документи не подано,
справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Положення ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачають, що
господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та
організацій незалежно від їх участі у справі документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору, якщо подані сторонами
докази є недостатніми.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції посилався на
те, що позивачем вимоги ухвали виконані не в повному обсязі:
більша частина з витребуваних судом документів надана не була.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, Добропільською ОДПІ до
позовної заяви додане рішення суду про визнання недійсними з
моменту реєстрації установчих документів другого відповідача та
визнання недійсним з моменту видачі свідоцтва платника податку
на додану вартість, завірене Добропільською ОДПІ.
Колегія суддів зазначає, що подання позивачем копії вказаного
рішення завіреної судом та з відміткою останнього про набуття
ним чинності вимагає певного часу. Крім того, в касаційній
скарзі позивач вказує на те, що запити щодо надання витребуваних
судом документів були направлені до відповідних органів, докази
яких були надані господарському суду Донецької області, але
відповіді у відповідні строки позивачем отримано не було.
Разом з тим, необґрунтованими є дії суду щодо покладання на
Добропільську ОДПІ обов‘язку надання оригіналів документів на
виконання оспорюваної угоди, або належно засвідчені копії цих
документів одним із відповідачів (особою, яка складала чи
отримувала відповідні документи і в якої знаходяться їх
оригінали), оскільки вказані документи можуть бути надані тільки
сторонами оскаржуваних угод, зокрема першим відповідачем.
Також, безпідставним є витребування у позивача відомостей про
наявність у першого відповідача товару отриманого за оспорюваною
угодою, оскільки ст. 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачає встановлення факту виконання угоди сторонами, в
даному випадку факту передачі товару, а не наявності майна,
отриманого за угодою.
Крім того, уточнення предмету позову, а саме зазначення
реквізитів договорів, які вимагалися визнати недійсними, могло
бути витребувано судом у судовому засіданні 17.12.2003 р. та
надано представником позивача.
Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу, який позивач
просив визнати недійсним вже був предметом розгляду по іншій
справі, місцевим господарським судом даний висновок не
підтверджено відповідними засобами доказування.
Більш того, висновок суду, що без витребуваних саме у позивача
документів неможливо в повному обсязі встановити обставини
справи, а саме укладання та виконання спірних угод сторонами,
оскільки у справі є лише копії документів засвідчених
Добропільською ОДПІ, яка не є стороною по угодам і відповідно до
ст. 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
такі копії не можуть бути визнані
письмовими доказами, є також неправомірним, у зв‘язку з тим, що
суд вимагає у Добропільської ОДПІ докази, що мають бути
засвідчені тією особою, яка прийняла такий документ і в якої
знаходяться оригінали.
При цьому, враховуючи нез‘явлення представників жодного з
відповідачів до суду та не надання останніми витребуваних
документів, судом не застосовані положення ст. 75 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, які передбачать, що справу може бути розглянуто за
наявними в ній матеріалами, якщо витребувані господарським судом
документи не подано.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що у
даному випадку залишення позову без розгляду є необґрунтованим
та таким, що не відповідає чинному законодавству і дійсним
обставинам справи, тому ухвала підлягає скасуванню, а справа –
направленню до розгляду до суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 38, 75, 111-5,
111-7, 111-9– 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Добропільської ОДПІ на ухвалу
господарського суду Донецької області від 13.01.2004р. у справі
№ 7/286-пд задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Донецької області від
13.01.2004р. у справі № 7/286-пд скасувати.
3. Справу № 7/286-пд передати до розгляду до господарського
суду Донецької області.