ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2004 Справка N 5/9-140б/46б/28б/94б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.
Бур’янової С.С.
розглянувши матеріали Арбітражного керуючого Махоткіної Т.М.
касаційної скарги
на постанову від 11.02.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/9-140б/46б/28б/94б господарського суду
Чернігівської області
за заявою боржника ВАТ “Будкомплект”, м. Чернігів
про банкрутство
за участю арбітражних керуючих:
– Козубова В.Ф.; – Махоткіної Т.М.; – Кравчук Н.Є.
та представників:
від арбітражного керуючого Махоткіної Т.М. – Батюк П. В., довір
від 15.03.2004р.;
від арбітражного керуючого Кравчук Н.Є. – Бабич В.І., довір.
від 19.03.2004р.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою арбітражного суду Чернігівської області (суддя – Івченко
С.М.) від 30.06.2000р. за заявою боржника було порушено
провадження у справі № 9-140б про банкрутство ВАТ “Будкомплект”.
Ухвалою арбітражного суду Чернігівської області від 02.11.2000р.
затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ВАТ “Будкомплект”.
Ухвалою арбітражного суду Чернігівської області від 03.05.2001р.
введено процедуру санації боржника ВАТ “Будкомплект” та
призначено керуючим санацією Голову правління ВАТ “Будкомплект”
Козубова В.Ф.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від
18.09.2001р. затверджено схвалений комітетом кредиторів план
санації, що передбачав відновлення платоспроможності до.05.2002
р.
Постановою господарського суду Чернігівської області від
29.05.2002р. ВАТ “Будкомплект” було визнано банкрутом та
призначено ліквідатором Махоткіну Т.М.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
15-17.04.2003р., залишеною без змін постановою Вищого
господарського суду України від 25.06.2003 р., оскаржувану
постанову господарського суду Чернігівської області від
29.05.2002 р. скасовано частково, в частині призначення
ліквідатором ВАТ “Будкомплект” Махоткіної Т.М.; справу
№ 5/9-140б/46б/28б/94б передано до господарського суду
Чернігівської області для вирішення питання про призначення
іншого ліквідатора у встановленому законом порядку.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від
31.07.2003р. (судді: Соломатін В.Д. – головуючий, Пашкіна С.А.,
Книш Н.Ю.) призначено ліквідатором ВАТ “Будкомплект” Махоткіну
Т.М.
При винесені ухвали суд першої інстанції виходив з того, що на
день судового засідання Махоткіна Т.М. не позбавлена ліцензії
арбітражного керуючого, комітет кредиторів двічі приймав рішення
щодо призначення Махоткіної Т.М. ліквідатором банкрута та
призначення іншого ліквідатора призведе до порушення майнових
прав кредиторів.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
11.02.2004р. (судді: Кондес Л.О. – головуючий, Верховець А.А.,
Куровський С.В.) ухвалу господарського суду Чернігівської
області від 31.07.2003р. скасовано та ліквідатором ВАТ
“Будкомплект” призначено Кравчук Н.Є.
Постанова мотивована тим, що факт зацікавленості Махоткіної Т.М.
по відношенню до ВАТ “Будкомплект” унеможливлює призначення її
ліквідатором цього товариства незалежно від наявності клопотання
з цього приводу комітету кредиторів. Суд апеляційної інстанції
вважав за можливе призначити ліквідатором банкрута кандидатуру,
запропонованому державним органом з питань банкрутства.
Не погоджуючись з винесеною постановою, арбітражний керуючий
Махоткіна Т.М. звернулася з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить скасувати постанову
суду апеляційної інстанції від 11.02.2004р., залишивши в силі
ухвалу місцевого господарського суду від 31.07.2003р.
На думку скаржника, судом, зокрема, порушені права кредиторів
ВАТ “Будкомплект” на погодження кандидатури ліквідатора та
передбачений ст.ст. 17, 24 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
порядок призначення ліквідатора. Також, висновки
суду протирічать ст. 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
, яка надає визначення заінтересованої особи.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до відсилочної норми ст. 24 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі – Закон) при винесені постанови про
визнання боржника банкрутом та відкритті ліквідаційної процедури
господарський суд призначає ліквідатора в порядку, передбаченому
для призначення керуючого санацією.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
господарський суд за
клопотанням комітету кредиторів виносить ухвалу про проведення
санації боржника та призначення керуючого санацією. Частиною 2
зазначеної статті передбачено, що комітет кредиторів приймає
рішення про погодження кандидатури керуючого санацією.
Відповідно норми ч. 8 ст. 16 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
визначають, що
до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення
про звернення до господарського суду з клопотанням про
призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна,
керуючого санацією, ліквідатора).
В силу ч. 2 ст. 17 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
кандидатура керуючого
санацією може бути запропонована комітету кредиторів будь-яким
із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти
майном боржника. Керуючим санацією може бути запропоновано
особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або
керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та
(або) інвесторів.
Скасовуючи постанову про визнання боржника банкрутом та
відкриття ліквідаційної процедури від 29.05.2002р. в частині
призначення ліквідатором Махоткіну Т.М., Київський апеляційний
господарський суд обґрунтовано посилався на те, що суд першої
інстанції, в порушення вставленого законом порядку призначення
ліквідатора, призначив ліквідатором Махоткіну Т.М. за власною
ініціативою без клопотання комітету кредиторів.
Недоліки, які мали місце при першому призначені ліквідатора
боржника та на які було вказано судом апеляційної інстанції,
були усунуті судом при повторному розгляді справи в частині
призначення ліквідатора боржника. В установленому законом
порядку за клопотанням комітету кредиторів ухвалою від
31.07.2003р. ліквідатором боржника було призначено Махоткіну
Т.М.
Однак, Київський апеляційний господарський суд в оскаржуваній
постанові від 11.02.2004 р. виходив з того, що арбітражний
керуючий Махоткіна Т.М. є заінтересованою особою по відношенню
до боржника та не може бути ліквідатором ВАТ “Будкомплект”.
Колегія суддів зазначає, що стаття 31 Закону встановлює
обставини, які перешкоджають призначенню арбітражного керуючого
та виконанню ним покладених на нього обов’язків у певній справі.
До таких обставин Закон відносить випадки, коли особи, які
згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які
здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою,
за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від
управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років,
якщо інше не встановлено цим Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
; особи, яким
заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або
займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення
корисливих злочинів (ч. 3 ст. 3-1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
).
Положення статті 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
містять перелік осіб, які
є заінтересованими особами стосовно боржника, відповідно це
юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника,
особи, що входять до складу органів управління боржника,
головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і
звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про
банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках
із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) -
боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри,
онуки. Для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно
керуючого санацією чи кредиторів визнаються особи в такому ж
переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
Проте, суд апеляційної інстанції, зазначаючи, що арбітражний
керуючий Махоткіна Т.М. є заінтересованою особою по відношенню
до боржника, не вказав до якої з перелічених категорії осіб
належить Махоткіна Т.М.
Таким чином, застосовуючи положення Закону, суд апеляційної
інстанції не визначив ознак, за умови наявності яких діють
заборонючи норми вказаної статті, та не обґрунтував такий
висновок відповідними доказами.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 3-1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
якщо
інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на
підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим
органом у порядку, встановленому законом.
Тому, відповідно до приписів Закону порушення ліцензійних умов
арбітражним керуючим не є обставиною, що перешкоджає призначенню
арбітражного керуючого та здійсненню покладених на нього
функцій. Такою обставиною є анулювання ліцензії арбітражного
керуючого.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що при
винесені постанови суд апеляційної інстанції дійшов
необґрунтованих та таких, що не відповідають вимогам чинного
законодавства висновків, які покладені в основу прийнятого
судового рішення.
Крім того, згідно з ст. 4-1 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди розглядають справи
про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим
Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
справи про
банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними
за місцезнаходженням боржника. Отже, основне провадження у
справі про банкрутство здійснюється місцевим господарським судом
та лише він наділений виключною компетенцією, зокрема щодо
призначення арбітражних керуючих, оскільки він не вирішує спір
по суті, а розглядає справу.
Повноваження суду апеляційної інстанції у справі про банкрутство
зводяться до перевірки законності та обгрунтованності
оскаржуваного судового акту вимогам чинного законодавства, у
випадку невідповідності судового акту нормам права, він підлягає
скасуванню, а справа – передачі до суду першої інстанції для
подальшого розгляду справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, самостійно призначаючи
нового арбітражного керуючого у справі про банкрутство,
перевищив повноваження, передбачені ст.ст. 99, 101, 103 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі зазначеного, оскаржувана постанова підлягає
скасуванню, а ухвала господарського суду Чернігівської області
від 31.07.2003 р. – залишенню без змін.
Враховуючи вказане та керуючись ст. ст. 1, 31, 16, 17, 24 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Махоткіної Т.М. на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.02.2004 р. у справі № 5/9-140б/46б/28б/94б задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.02.2004 р. у справі № 5/9-140б/46б/28б/94б скасувати.
3. Ухвалу господарського суду Чернігівської області від
31.07.2003 р. у справі № 5/9-140б/46б/28б/94б залишити без змін.