ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2004                              Справа N 2-4/11962-2003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

приватного   підприємства   "Р"   на  постанову  Севастопольського

апеляційного господарського суду  від  6  листопада  2003  року  у

справі  № 2-4/11962-2003 за позовом приватного підприємства "Р" до

Ялтинського  дитячого  лікарняно-поліклінічного   об'єднання   про

стягнення суми, -

                        В С Т А Н О В И В:

У серпні   2003  року  приватне  підприємство  "Р"  звернулось  до

господарського  суду  Автономної  Республіки  Крим  з  позовом  до

Ялтинського   дитячого   лікарняно-поліклінічного  об'єднання  про

стягнення 26690 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов

договору  підряду № 2 від 15 січня 1996 року щодо оплати виконаних

позивачем робіт за серпень-вересень 1996 року.

Разом з тим,  позивачем заявлено клопотання про відновлення строку

позовної давності.

Рішенням господарського  суду  Автономної  Республіки  Крим від 16

вересня 2003 року, залишеним без змін постановою Севастопольського

апеляційного  господарського  суду  від  6 листопада 2003 року,  в

позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені  судові

рішення та прийняти нове,  яким позов задовольнити, посилаючись на

те,  що судами попередніх інстанцій порушені  норми  матеріального

права.

Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги,

суд вважає,  що касаційна скарга не підлягає задоволенню  з  таких

підстав.

Відповідно до  ст.  71  Цивільного  кодексу  України  ( 435-15  ) (435-15)
        

загальний строк для захисту права за  позовом  особи,  право  якої

порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно ст. 76 вказаного Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
         перебіг строку позовної

давності починається з дня виникнення права  на  позов.  Право  на

позов  виникає  з  дня,  коли  особа  дізналася  або  повинна була

дізнатися про порушення свого права.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з вимог ст.

80  Цивільного  кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  якою встановлено,  що

закінчення строку  позовної  давності  до  пред'явлення  позову  є

підставою  для відмови в позові,  та того,  що позивачем пропущено

строк позовної  давності,  а  причини  такого  пропуску,  зокрема,

посилання  позивача  на  те,  що  платіжне доручення про стягнення

заборгованості на підставі визнаної претензії  до  2  квітня  2001

року  знаходилось  на  виконанні в акціонерному комерційному банку

"У", не є поважними.

Висновок суду  про  безпідставність  заявлених   позовних   вимог,

оскільки  чинним законодавством не передбачена залежність перебігу

строку позовної давності від виставлення платіжного  доручення,  є

законним,   обґрунтованим,   відповідає   нормам  матеріального  і

процесуального права,  фактичним обставинам та наявним  матеріалам

справи, а тому рішення місцевого суду правомірно залишено без змін

постановою апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку судів попередніх

інстанцій.

З огляду   на  викладене,  рішення  місцевого  суду  та  постанова

апеляційного  господарського  суду   зміні   або   скасуванню   не

підлягають.

Керуючись ст.ст.   111-5,   111-7,  111-9,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський

суд України -

                       П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу   приватного   підприємства   "Р"   залишити  без

задоволення,  а рішення господарського суду Автономної  Республіки

Крим  від  16  вересня  2003  року  та постанову Севастопольського

апеляційного господарського суду  від  6  листопада  2003  року  у

справі № 2-4/11962-2003 без змін.