ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2004                                     Справа N 46/39-03

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну

скаргу Управління комунального майна та приватизації Харківської

міської ради

на   рішення   Господарського  суду  Харківської   області   від

14.11.2003 р.

у справі № 46/39-03

за  позовом  Прокурора Київського района м. Харкова в  інтересах

держави  в  особі Управління комунального майна та  приватизації

Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Н”

про   стягнення 8195, 02 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

У  вересні  2003  р. до господарського суду Харківської  області

звернувся  Прокурор  Київського району м.  Харкова  в  інтересах

держави   в  особі  Управління  комунального  майна  Харківської

міської   ради   про   розірвання  договору  оренди   нежитлових

приміщень,  виселення відповідача - ТОВ фірма “Н” із  зазначених

приміщень  та  стягнення 8 195, 02 грн.  (із  урахуванням  пені)

заборгованості по орендній платі.

Рішенням  господарського суду Харківської області від 14.11.2003

р.  позов було задоволено з покладенням на відповідача витрат  з

державного   мита   та  на  інформаційно-технічне   забезпечення

судового процесу.

Не  погодившись  частково  з рішенням  місцевого  господарського

суду,   позивач  –  Управління  комунального  майна  Харківської

міської ради звернулось до Вищого господарського суду України із

касаційною  скаргою в якій просить змінити рішення  суду  першої

інстанції  в  частині  віднесення суми витрат  по  стягненню  на

користь   бюджету  державного  мита.  В  обгрунтування   доводів

касаційної  скарги було зроблено посилання на порушення  ст.  49

Господарсько   процесуального   кодексу   України   та   невірне

застосування п. 3 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України  “Про

державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
        , порушенням інтересів держави у  зв`язку

із ненадходженням належної до сплати суми державного мита.

Перевіривши  правильність  застосування  місцевим  господарським

судом  норм  матеріального і процесуального права при  вирішенні

питання  про  стягнення  на  користь  державного  бюджета   суми

державного  мита при задоволенні позову, колегія  суддів  Вищого

господарського  суду  прийшла до висновку, що  касаційна  скарга

Управлўння   комунального   майна  та  приватизації   Харківської

міської ради задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно  до  п. 30) ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів  України

“Про  державне  мито”  ( 7-93  ) (7-93)
          від  сплати  державного  мита

звільняюється  органи  проку ратури за позовами,  з  якими  вони

звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян

і держави.

Відповідно до ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         державне мито,  від

сплати   якого   позивач  у  встановленому  порядку   звільнений

стягується з відповідача в доход бюджету.

Як зазначено в п.п. а) п. 2 ст. ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів

України  “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
         із позовних заяв майнового

характеру,   що  подається  до  господарського  суду  стягується

державне мито у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не  менше  3

неоподаткованих  мінімумів доходів  громадян  і  не  більше  100

неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно  до  ст. 58 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         в одній  позовній

заяві  може  бути  об`єднано кілька вимог, зв`язаних  між  собою

підставою виникнення або поданими доказами.

При  цьому,  в тому разі, коли в одній позовній заяві  об`єднано

вимоги,  що  пов`язані  між собою однією  підставою  виникнення,

державне  мито сплачується як за подання однієї вимоги,  а  тому

при  задоволенні  позову  і  вирішення  питання  про  покладення

судових  витрат,  суд  першої інстанції правильно  розрахував  і

поклав на відповідача належну до сплати суму державного мита.

Одначасно  з  цим,  колегія  суддів Вищого  господарського  суду

України  вважає  за  необхідне  зазначити,  що  на  позивача   –

Управління комунального майна і приватизації Харківської міської

ради,  чинним  законодавством України  не  покладені  функції  з

контролю  за  правильністю сплати державного мита, в  силу  чого

рішення  місцевого господарського суду ніяким чином  не  порушує

його  права і охоронювані законом інтереси.   За наведених  вище

обставин підстав для скасування або зміни рішення господарського

суду  Харківської  області  від  14.11.2003  р.  в  оскаржуваній

позивачем частині не вбачається.

Враховуючи  вищевикладене  та керуючись  ст.ст.  111-9,  111-10,

111-11  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський   суд

України, -

                      П О С Т А Н О В И В:

1.   Касаційну   скаргу   Управління   комунального   майна   та

приватизації Харківської міської ради залишити без задоволення.

2.   Рішення   господарського  суду  Харківської   області   від

14.11.2003 р. зі справи № 46/39-03 залишити без змін.