Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2004 Справа N 32/144-03-5609
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Продаєвич Л.В.,
судді: Бур’янової С.С.,
суддів: Стратієнко Л.В.,
розглянувши у Управління Пенсійного фонду України в
відкритому Малиновському районі м. Одеси
судовому засіданні
касаційну скаргу
на рішення господарського суду Одеської області від
23.09.2003р. та
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 02.12.2003р.
зі справи № 32/144-03-5609
за позовом Управління Пенсійного фонду України в
Малиновському районі м. Одеси
до ВАТ “Машинобудівне виробниче об’єднання
“Оріон”, м. Одеси
про стягнення 8717,05 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Гавриленко І.О. (на підставі доручення від
16.02.2004р. № 575/07);
від відповідача: Буряк Є.А. (на підставі доручення від
22.03.2004р. № 01/68).
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 10.03.04, надіслана 11.03.04).
В С Т А Н О В И В:
Управлінням Пенсійного фонду України в Малиновському районі
м. Одеси заявлено позов до ВАТ “Машинобудівне виробниче
об’єднання “Оріон” про стягнення суми боргу за пільговими
пенсіями у розмірі 8717,05 грн. з посиланням на порушення
товариством Закону України “Про пенсійне забезпечення” та Закону
України “Про збір на обов’язкове пенсійне страхування”.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2003р.
(суддя Грабован Л.І.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що Установи Пенсійного фонду
України за приписами Закону України від 21.02.2000р. № 2181-ІІІ
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
є
контролюючими органами, а не органом стягнення, якими згідно
п. 2.3.1 цього закону є виключно податкові органи.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
02.12.2003р. (судді: Картере В.І. – головуючий, Разюк Г.П. ,
Петров м. С.) апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду
України в Малиновському районі м. Одеси залишена без
задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з тих же
підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами,
Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі
м. Одеси звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою про їх скасування та задоволення позовних
вимог, посилаючись на те, що у разі, коли борг виник до
01.10.2001р. стягнення його здійснюється у порядку, що діяв до
01.10.2001р., податкова вимога на цей борг не формується і
платнику не направляється. Відповідно до ст. 6 Закону України
від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
така процедура стала
обов’язковою лише після вступу Закону в дію з 01.10.2001р.,
проте борг, який заявлений Управлінням Пенсійного фонду України
в Малиновському районі м. Одеси до стягнення у судовому порядку
виник до вступу в дію Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, норми якого
неправомірно застосовані судом до цих правовідносин.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ “Машинобудівне виробниче
об’єднання “Оріон” заперечує проти доводів скаржника, вважає їх
безпўдставними, посилаючись на те, що Закон України № 2181-ІІІ (
2181-14 ) є спеціальним законом з питань оподаткування, який
встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або
фінансових осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами
з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на
обов’язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до цього
закону органи ПФУ визначені як контролюючі органи – стосовно
збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, компетенцію
яких чітко визначено у ст. 2.2. закону.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
правильність застосування судовими інстанціями норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України відзначає наступне:
З 01.04.2001р. набрав чинності Закон України від 21.12.2000
№ 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
п. 1.2 ст. 1 якого встановлено, що податкове зобов’язання – це
зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або
державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у
строки, визначені цим законом або іншими законами України. Звіт
за формою № 4-ПФ у розумінні Закону України № 2181-ІІІ ( 2181-14
) є податковою декларацією, з дня подання якого податкове
зобов’язання, згідно з п. 5.1 ст. 5 цього Закону вважається
узгодженим. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену
суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий
орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги
(п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Отже, зазначеним законом чітко визначений порядок погашення
зобов’язань юридичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами, перелік контролюючих органів та здійснено
розмежування сфер контролюючих органів.
Так, відповідно до п. 1.16 статті 1 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
органом стягнення є державний орган, уповноважений здійснювати
заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах
компетенції, встановленої законами.
Згідно з п. 2.3.1 статті 2.3 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення
податкового боргу (органи стягнення), є виключно податкові
органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Що стосується повноважень Пенсійного фонду України, то
відповідно до приписів названого Закону він є контролюючим
органом, до компетенції якого, згідно з п. п. 2.2.1, 2.2., ст. 2
Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, відноситься лише здійснення
перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та
сплати стосовно внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини 2 статті 1 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
до господарського суду мають право
звертатися державні та інші органи у випадках, передбачених
законодавчими актами України.
Як вже зазначалося вище, порядок погашення зобов'язань юридичних
або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими
фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) визначається
Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Таким чином, оскільки Управління Пенсійного фонду в
Малиновському районі м. Одеси не є “органом стягнення” в
розумінні Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, то відповідно воно не наділене
повноваженнями щодо стягнення податкового боргу у судовому
порядку.
Отже, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про
відмову у задоволенні позовних вимог.
Підставно з рішенням господарського суду погодився і суд
апеляційної інстанції.
В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в
Малиновському районі м. Одеси наполягає на тому, що борг
товариства в зазначеній сумі виник до 1.10.2001, проте колегія
не погоджується з таким твердженням скаржника, оскільки звіт за
ф. № 4 ПФ надано товариством 11.02.2002р., за даними звіту сума
відшкодованих пільгових пенсій станом на 1.01.2002р. складає
18663,95 грн.
Як вбачається із позовної заяви від 25.07.2003 Управління
Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси просить
стягнути з відповідача заборгованість за пільговими пенсіями у
сумі 8717,05 грн., яка обчислена виходячи із зазначеної у звіті
про нарахування збору на обов’язкове державне пенсійне
страхування за ф. № 4 ПФ товариства за 2001р. суми відшкодованих
пільгових пенсій – 18663,95 грн., із якої вирахувані суми,
стягнуті за рішеннями суду від 5.08.2002р. та 4.12.1998р.
Позивачем не доведено, що накази господарського суду Одеської
області від 5.08.2002р. та арбітражного суду Одеської області
від 4.12.1998р. про стягнення з підприємства на користь
Іллічівського райвідділу Пенсійного фонду України певних сум
мають відношення до заборгованості, яка виникла станом на
01.01.2002р.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про
неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права, яке привело чи могло привести до
неправильного вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2003р.та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
02.12.2003р. зі справи № 32/144-03-5609 залишити без змін.