ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2004 Справа N 25/256а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Продаєвич Л.В.,
судді: Бур’янової С.С.,
суддів: Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в
Центрально-міському районі м. Горлівка
на рішення господарського суду Донецької області
від 07.10.2003 та
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 02.12.2003
зі справи № 25/256а
за позовом приватного підприємця Кириченко Нелі
Вікторівни
до управління Пенсійного фонду України в
Центрально-міському районі м. Горлівка
3-тя особа на ДПІ в Центрально-міському районі м. Горлівка
стороні
відповідача
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача не з’явилися
від відповідача не з’явилися
Згідно зі ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
України учасники судового процесу належним
чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 10.03.04, надіслана 11.03.04).
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2003р. приватний підприємець Кириченко Н.В. заявив
позов до управління Пенсійного фонду України в
Центрально-міському районі м. Горлівка про визнання недійсним
повідомлення-рішення № 13/2758719046 від 24.02.2003 про
застосування сум штрафних санкцій, донарахованих сум зборів за
порушення законодавства про сплату збору, винесеного керівником
управління Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі
м. Горлівка та акту перевірки б/н від 24.02.2003, посилаючись на
невідповідність цих актів нормам пенсійного та податкового
законодавства.
В подальшому позивачем уточнені позовні вимоги, в яких останній
просить визнати недійсним повідомлення-рішення № 13/2758719046
від 24.02.2003 про застосування та стягнення сум штрафних
санкцій, донарахованих сум зборів за порушення законодавства про
сплату збору, винесеного керівником управління Пенсійного фонду
України в Центрально-міському районі м. Горлівка (а.с. 38).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.09.2003 в
якості третьої особи на стороні відповідача залучено ДПІ в
Центрально-міському районі м. Горлівка (а.с. 47).
Рішенням господарського суду Донецької області від 07.10.2003
(суддя І.Бойко) позовні вимоги приватного підприємця задоволені
частково, повідомлення управління Пенсійного фонду України в
Центрально-міському районі м. Горлівка № 13/2758719046 від
24.02.2003 про застосування сум штрафних санкцій, донарахованих
сум зборів за порушення законодавства про сплату збору на
обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3446,68 грн.
визнано недійсним, а в частині застосування та стягнення сум
штрафних санкцій в сумі 861,67 грн. - провадження у справі
припинено у зв’язку з відсутністю предмету спору. Рішення суду
мотивоване тим, що в порушення ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відповідач не довів правомірність та обгрунтованість винесеного
повідомлення про донарахування підприємцю страхового збору та
застосування до останнього штрафної (фінансової) санкції.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
02.12.2003 (судді: Р.Українська – головуючий, м. Калантай,
С.Кондратьєва) апеляційна скарга відповідача залишена без
задоволення, а рішення господарського суду без змін з тих же
підстав. (а.с.94-96).
Управління Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі
м. Горлівка, не погоджуючись з прийнятими судовими актами,
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою про їх скасування, в якій зазначає, що оскільки
визначення оподатковуваного доходу належить до компетенції
виключно податкових органів і регламентується Декретом КМУ “Про
прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
управління Пенсійного
фонду України в Центрально-міському районі м. Горлівка не в
змозі було надати витребуваний судом розрахунок заниженого
підприємцем доходу за деклараціями за 2001р., починаючи з
01.04.2001 (дати набрання чинності Закону України № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
). Орган Пенсійного фонду України згідно отриманих
результатів документальної перевірки зобов’язаний самостійно
визначити та донарахувати суму заниженого податкового
зобов’язання відповідно до п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України
№ 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України
відзначає наступне:
Судами попередніх інстанцій встановлено, що: за результатами
планової перевірки приватного підприємця Кириченко Н.В. щодо
правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності
сплати зобов’язань зі збору на обов’язкове державне пенсійне
страхування за період з 10.04.2000 по 31.12.2002, Управлінням
Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі
м. Горлівка складено акт від 24.01.03 б/н в ході перевірки
виявлено заниження зобов’язання зі сплати збору на обов’язкове
державне пенсійне страхування у сумі 3446,68 грн. (а.с. 9-11).
На підставі акта перевірки приватному підприємцю Кириченко Н.В.
повідомленням від 24.02.03 № 13/2758719046 визначено суму
податкового зобов’язання зі страхового збору в сумі 3446,68 гн.
та нарахована штрафна (фінансова) санкція в сумі 861,67 грн.
(а.с. 12). Одночасно управлінням Пенсійного фонду України в
Центрально-міському районі м. Горлівка прийнято рішення
№ 244/2758719046 про застосування штрафних санкцій,
донарахованих сум зборів за порушення законодавства про сплату
збору (яке позивачем не оскаржується). В повідомленні від
24.02.2003р. № 13/2758719046 зазначено, що останнє оформлено
згідно п. “б” п. 4.2.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000
№ 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
та ст. 5 Закону України від 26.06.97
№ 400/97-ВР “Про збір на обовЎЇязкове державне пенсійне
страхування” ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
.
Згідно зі ст. 5 Закону України від 26.06.97 № 400/97-ВР
( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
збір на обов’язкове державне пенсійне страхування
сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на
оплату праці. Частиною 3 цієї статті передбачено, що суми збору,
донараховані під час перевірок органами ДПІ та органами
контрольно-ревізійної служби, та фінансових санкцій
перераховуються до Пенсійного фонду України в повному обсязі.
Об’єктом оподаткування за цим законом є, зокрема, для платників
збору, визначених у п. 3 ст. 1 (фізичні особи – СПД, які не
використовують працю найманих працівників, яким в даному випадку
є позивач у справі) – сума оподатковуваного доходу (прибутку),
яка обчислена в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України
відповідно до законодавства України. Статтею 13 Декретом
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”
( 13-92 ) (13-92)
визначено, що оподатковуваним доходом вважається
сукупний чистий дохід як різниця між валовим доходом (виручка у
грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими
витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу,
визначення якого покладається на органи державної податкової
служби (ст. 19 Декрету КМ України).
Згідно п. 6.1 ст. 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
у разі, коли суми податкового зобов’язання
розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 цього
Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків
податкове повідомлення, в якому зазначається, зокрема, підстава
для такого нарахування.
В якості підстави у спірному повідомленні вказана ст. 5 Закону
України від 26.06.97 № 400/97-ВР та п. 4.2.2 ст. 4 Закону
України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
. Проте, докази
щодо донарахування органами державної податкової служби суми
збору приватному підприємцю Кириченко Н.В. в матеріалах справи
відсутні, як і декларації про доходи останнього, розрахунки
зобов’язання зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне
страхування за встановленою формою, додатки до акту перевірки
про співставлення звітних та фактичних даних.
В акті від 24.02.2003 зазначено, що при проведенні перевірки
використовувалися довідки ДПІ (які в матеріалах справи
відсутні), далі за із акту вбачається, що “відхилення виникли по
результатах перевірки ДПІ”, при цьому акт Управління ПФУ
будь-яких посилань на акт ДПІ від 31.05.2002 № 128/17-014-2 не
містить (про акт ДПІ зазначено в рішенні на скаргу від
24.03.03).
Вказане свідчить про те, що судові інстанції припустилися
порушень вимог ст.ст. 32, 38, ч. 1 ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно повного,
всебічного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх
обставин справи в їх сукупності.
Касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Виходячи з викладеного, при новому розгляді справи суду першої
інстанції необхідно встановити зазначені у постанові обставини.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Центрально-міському районі м. Горлівка задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 07.10.2003
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
02.12.2003 зі справи № 25/256а скасувати, справу передати на
новий розгляд до господарського суду Донецької області.