ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2004 Справа N 22/260-03-7451
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
за участю представників сторін :
позивача - Б.Б.Б.,
відповідача - не з'яв.,
розглянувши касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи А.А.А., м. Н-ськ (далі - СПД А.А.А.)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
23.12.2003 p.
зі справи № 22/260-03-7451
за позовом СПД А.А.А.
до Управління Пенсійного фонду України в P-ському районі м. Одеси
(далі - Управління ПФУ)
про визнання недійсним рішень,
ВСТАНОВИВ:
СПД А.А.А. звернулася до господарського суду Одеської області з
позовом до Управління ПФУ про визнання недійсними рішень від
09.06.2003 №№ 235-253 щодо сплати СПД А.А.А. штрафних санкцій в
сумі 3230 грн. за неподання бухгалтерської звітності.
Рішенням названого суду від 06.11.2003 (суддя Торчинська Л.О.)
позов задоволено: рішення Управління ПФУ від 09.06.2003 №№ 235-253
визнано недійсними; з Управління ПФУ стягнуто на користь СПД
А.А.А. державне мито в сумі 85 грн. та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118
грн. У прийнятті відповідного рішення суд виходив з того, що: СПД
А.А.А. як фізична особа - платник єдиного податку не є платником
внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування і не
зобов'язана подавати до Пенсійного фонду України будь-які звіти;
до того ж рішенням P-ського районного суду м.Одеси встановлено, що
СПД А.А.А. не є платником збору на обов'язкове пенсійне
страхування і не зобов'язана подавати розрахунки зі сплати
зазначеного збору до Управління ПФУ.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
23.12.2003 (колегія суддів у складі: Мацюра П.Ф. - головуючий,
судді Андрєєва Е.І. і Ліпчанська Н.В.) рішення суду першої
інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті
відповідної постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що
місцевий суд, вирішуючи спір, припустився неправильного
застосування зазначених у цій постанові апеляційної інстанції норм
законодавчих актів, "які мають вищу юридичну силу".
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СПД
А.А.А. просить скасувати постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 23.12.2003 і залишити в силі рішення
господарського суду Одеської області від 06.10.2003.
Скаргу мотивовано неправильним застосуванням апеляційною
інстанцією норм матеріального і процесуального права, а саме:
статей 2 і 6 Указу Президента України від 03.07.98 № 727/98 "Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
(в редакції Указу Президента
України від 28.06.99 № 746/99 ( 746/99 ) (746/99)
, далі - Указ); статті 35
і пункту 8 статті 108 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України); пункту 8.5 Інструкції
"Про порядок обчислення та сплати підприємствами, установами,
організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування, інших платежів, а також облік та надходження
до Пенсійного фонду України" ( z0998-01 ) (z0998-01)
від 19.10.2001 № 16-6, а
також підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 і статті 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином
повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представник Управління ПФУ в судове засідання не з'явився.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що :
- А.А.А. 08.12.97 зареєстрована P-ською райдержадміністрацією
м.Одеси як суб'єкт підприємницької діяльності та є платником
єдиного податку і використовує найману працю;
- 12.06.2003 СПД А.А.А. отримано рішення Управління ПФУ від
09.06.2003 №№ 235-253 з вимогою щодо сплати 3230 грн. штрафних
санкцій на підставі підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у
зв'язку з неподанням бухгалтерської звітності;
- рішенням P-ського районного суду м.Одеси встановлено, що СПД
А.А.А. не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування і не зобов'язана подавати рахунки щодо сплати
зазначеного збору до Управління ПФУ ;
- СПД А.А.А. не подавала розрахунки зобов'язання (податкову
декларацію) зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування з другого кварталу 2001 року по квітень 2003 року.
Відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є
обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені
судом і мають значення для вирішення спору.
Наявним у матеріалах справи рішенням P-ського районного суду міста
Одеси від 16.07.2003 зі справи № 2-2765 встановлено, що СПД А.А.А.
не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування
і не зобов'язана подавати розрахунки зі сплати зазначеного збору
до Управління ПФУ.
Відтак господарський суд першої інстанції дійшов правильного
висновку щодо задоволення позову у справі, а суд апеляційної
інстанції необґрунтовано скасував відповідне рішення місцевого
господарського суду.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи А.А.А. задовольнити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
23.12.2003 p. зі справи № 22/260-03-7451 скасувати.
3. Рішення господарського суду Одеської області від 06.11.2003 p.
зі справи № 22/260-03-7451 залишити в силі.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Джунь