ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
23.03.2004                                      Справа N 12/265
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого-судді      Плахотнюк С.О.,
суддів:                Панченко Н.П. , Плюшка І.А.,
 
розглянувши матеріали  ВАТ “Чернігівське хімволокно”
касаційної скарги
 
на постанову           від 03.12.2003 Київського апеляційного
                       господарського суду
 
у справі               № 12/265
 
за позовом             ТОВ “ТехНова”
 
до                     ВАТ “Чернігівське хімволокно”
 
про   стягнення 2164677,93 грн.,
 
за участю представників:
 
позивача – Бурлаки П. Г., Тригубчука О.В.,
відповідача – Поліванова І.В.,
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням   від   16.09.2003  господарського  суду  Чернігівської
області (суддя Лавриненко Л.М.) у справі № 12/265 позовні вимоги
ТОВ   “ТехНова”   задоволено  повністю.  З   ВАТ   “Чернігівське
хімволокно”  стягнуто на користь ТОВ “ТехНова”  2164677,93  грн.
боргу,   1700,00  грн.  держмита  та  118,00  грн.   витрат   на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
 
Постановою від 03.12.2003 Київського апеляційного господарського
суду  у справі № 9/150 (колегія суддів у складі: Зеленіна  В.О.,
Авдеєва П. В., Коршун Н.М.) зазначене рішення залишено без змін.
 
ВАТ  “Чернігівське хімволокно”, не погоджуючись з постановою від
03.12.2003 Київського апеляційного господарського суду у  справі
№  12/265, звернулося до Вищого господарського суду з касаційною
скаргою,   у   якій  просить  скасувати  зазначені  рішення   та
постанову, а справу направити на новий розгляд. Касаційна скарга
ґрунтується  на тому, що судами першої та апеляційної  інстанцій
були  порушені  вимоги процесуального (ст.ст.  33,  34,  58  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ) права.
 
Заслухавши   доповідача,   представників   сторін,   перевіривши
правильність  застосування норм матеріального та  процесуального
права  судова колегія Вищого господарського суду України  дійшла
висновку,   що  касаційна  скарга  не  підлягає  задоволенню   з
наступних підстав.
 
Господарськими   судами   першої   та   апеляційної    інстанції
встановлено, що:
 
-     01.01.1997  між  державною акціонерною  енергопостачальною
компанією  “Чернігівобленерго” та ВАТ “Чернігівське підприємство
“Хімволокно”, правонаступником якого є відповідач) було укладено
договір № 1 “П” на постачання теплової енергії в парі та договір
№ 1 “В” на постачання теплової енергії в гарячій воді.
 
-     Правонаступником  державної акціонерної енергопостачальної
компанії    “Чернігівобленерго”    (відповідно    до     рішення
господарського  суду  Чернігівської  області  від  22.05.2003  у
справі  №  12/121,  яке  набрало  законної  сили)  є  комунальне
енергогенеруюче            підприємство            “Чернігівська
теплоелектроцентраль”,    а    правонаступником     комунального
енергогенеруючого           підприємства           “Чернігівська
теплоелектроцентраль” є ТОВ “ТехНова”.
 
-     На виконання умов договорів від 01.01.1997 № 1 “В” та №  1
“П”,  позивач  поставив відповідачу: за період з  01.03.2003  по
30.04.2003  теплової  енергії в гарячій воді  на  загальну  суму
287342,64  грн.;  за період з 01.03.2003 по 31.07.2003  теплової
енергії в парі на загальну суму 1777791,80 грн.
 
-     Відповідно до п.п. 5, 8 договору від 01.01.1997  №  1  “П”
відповідач  взяв  на  себе зобов’язання  здійснювати  повернення
позивачу  конденсату, а в разі неповернення, здійснювати  оплату
за кількість неповернутого конденсату. За період з 01.03.2003 по
31.07.2003 відповідачем було не повернуто позивачу конденсату на
суму 112441,89 грн.
 
-     Договорами  не  визначено строк оплати отриманої  теплової
енергії в гарячій воді та парі, а доказів пред’явлення позивачем
відповідачу платіжних вимог на оплату позивачем суду не  надано,
тобто сторонами в договорі не визначено кінцевий строк виконання
зобов’язань щодо здійснення оплати за спожиту теплову енергію  в
гарячій воді та парі.
 
-    Позивачем були направлені відповідачу: 29.05.2003 на оплату
рахунку  за  спожиту  теплову енергію в гарячій  воді,  парі  та
неповернення конденсату в березні 2003; 05.05.2003  –  в  квітні
2003;  04.06.2003 – в травні 2003; 02.07.2003 – в  червні  2003;
05.08.2003 – в липні 2003.
 
-     Відповідач взяті на себе зобов’язання в повному обсязі  не
виконав.  За  спожиту  теплову енергію в  парі  та  неповерненні
конденсату  сплатив лише 12898,40, що підтверджується протоколом
№  25 від 26.05.2003 про проведення взаємозаліку, заборгованість
за  спожиту теплову енергію в парі та неповерненні конденсату за
період  з 01.03.2003 по 31.07.2003 становить 1877335,29 грн.  За
спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з 01.03.2003 по
30.04.2003  відповідач оплати не здійснював,  заборгованість  за
вказаний період становить 287342,64 грн. Загальна сума боргу  за
спожиту  відповідачем теплову енергію в гарячій  воді,  парі  та
неповерненні конденсату складає 2164677,93 грн.
 
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , зобов’язання  повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок  закону, договору, а при відсутності таких  вказівок  -
відповідно  до  вимог,  що  звичайно ставляться.  Відповідно  до
ст.   216   ЦК  УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  зобов'язання  припиняється
виконанням, проведеним належним чином.
 
Ст.  165  ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         передбачено, що якщо сторонами  не
визначено  строк  виконання  зобов’язання,  кредитор  має  право
вимагати,  а  боржник зобов’язаний виконати вимогу кредитора  на
протязі  семи  днів з моменту пред’явлення вимоги кредитором.  У
даному  випадку,  такою  вимогою необхідно  вважати  рахунки  на
оплату, які були направлені позивачем відповідачу.
 
Таким  чином,  з  урахуванням  вищевикладеного,  судова  колегія
Вищого  господарського суду України дійшла  висновку,  що  судом
першої   та   апеляційної  інстанцій  вірно  застосовані   норми
матеріального  та  процесуального права та правомірно  зроблений
висновок про задоволення позовних вимог.
 
З  огляду  на  викладені обставини колегія  вважає,  що  правові
підстави  для  зміни  чи  скасування  постанови  від  03.12.2003
Київського  апеляційного  господарського  суду  та  рішення  від
16.09.2003  господарського суду Чернігівської області  у  справі
№ 12/265 відсутні.
 
Керуючись  ст.ст.  111-5, 111-7, ст.  ст.  111-9  -  111-12  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу ВАТ “Чернігівське хімволокно” на постанову  від
03.12.2003 Київського апеляційного господарського суду у  справі
№ 12/265 залишити без задоволення.
 
Постанову    в    від    03.12.2003   Київського    апеляційного
господарського суду у справі № 12/265 залишити без змін.