ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2004 Справа N 11/932
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач) і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в
Н-ському районі м. Ч-ськ (далі - управління ПФУ в Н-ському районі
м. Ч-ськ)
на рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2003
зі справи № 11/932
за позовом управління ПФУ в Н-ському районі м. Ч-ськ
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи А.А.А., м.
Ч-ськ (далі - СПД А.А.А.),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, -
Державна податкова інспекція в Н-ському районі м. Ч-ськ
про стягнення 3418,30 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Управління ПФУ в Н-ському районі м. Ч-ськ звернулося до
господарського суду Запорізької області з позовом до СПД А.А.А.
про стягнення недоїмки зі збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування в сумі 3418,30 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.12.2003 у
задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано посиланням на
те, що Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено порядок звернення стягнення на
активи платника податку за узгодженими податковими зобов'язаннями
за рішенням органу стягнення, яким відповідно до підпункту 2.3.1
пункту 2.3 статті 2 названого Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
є виключно
податкові органи, а також державні виконавці в межах їх
компетенції. Примусове стягнення податкового боргу у судовому
порядку, що утворився внаслідок попереднього узгодження податкових
зобов'язань Законом (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3
( 2181-14 ) (2181-14)
) не передбачено.
Управління ПФУ в Н-ському районі м. Ч-ськ звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення місцевого господарського суду скасувати і прийняти рішення
про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано посиланням на те, що місцевим
господарським судом неправильно застосовано норми Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо
стягнення податковими органами заборгованості зі збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування в позасудовому порядку,
а також на те, що позасудове врегулювання спорів виключає
можливість здійснення правосуддя, порушує конституційне право
скаржника на судовий захист.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- СПД А.А.А. є платником збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування;
- підприємець самостійно, в установлені строки, зобов'язання зі
сплати збору на обов'язкове державне страхування в сумі 3418,30
грн. не виконав;
- управління ПФУ в Н-ському районі м. Ч-ськ надіслало до державної
податкової інспекції в Н-ському районі м. Ч-ськ подання для
здійснення заходів з погашення податкового боргу СПД А.А.А. (від
02.02.2003 №131, від 02.04.2003 №141, від 30.05.2003 №№ 147,153).
Причиною спору зі справи стало питання про наявність чи
відсутність в управління ПФУ в Н-ському районі м. Ч-ськ права
вживати заходів щодо погашення податкового боргу шляхом звернення
до господарського суду з відповідним позовом.
Згідно зі статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи
державної влади (отже, й орган Пенсійного фонду України), їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Згідно з частиною другою статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
державні
органи мають право звертатися до господарського суду у випадках,
передбачених законодавчими актами України.
Абзацом першим преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон), зокрема, визначено,
що цей Закон ( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальним законом з питань
оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та
внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з пунктом 1.16 статті 1 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
органом
стягнення податкового боргу є державний орган, уповноважений
здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у
межах компетенції, встановленої законом.
Пунктом 2.1 статті 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено перелік
контролюючих органів. Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2
статті 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючі органи мають право
здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти
нарахування та сплати стосовно тих податків і зборів (обов'язкових
платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.
Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з
погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також
державні виконавці у межах їх компетенції.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає
такому платнику податків податкову вимогу. Якщо контролюючий
орган, що провів процедуру узгодження суми податкового
зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий
контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу
подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу
платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі
якого податковий орган надсилає відповідному податковому органу
подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу
платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі
якого податковий орган надсилає податкові вимоги (підпункт 6.2.1
пункту 6.2 статті 6 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 № 1387 "Про
затвердження порядку надіслання органам державної податкової
служби подання про здійснення заходів з погашення податкового
боргу платника податку та інформації про скасування або зміну суми
нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду
(господарського суду) від інших контролюючих органів"
( 1387-2001-п ) (1387-2001-п)
визначено, зокрема, правовий механізм надсилання
контролюючим органом, який не є органом державної податкової
служби, подання про здійснення заходів з погашення податкового
боргу платника податків. На підставі зазначеного подання
податковий орган здійснює передбачені законодавством заходи з
погашення податкового боргу платника податків.
Наведені законодавчі приписи цілком стосуються правовідносин, що
виникли між сторонами у даній справі, тим більше, що, як
встановлено місцевим господарським судом, управлінням ПФУ в
Н-ському районі м. Ч-ськ надсилалися повідомлення до податкового
органу про наявність у СПД А.А.А. податкового боргу.
Посилання скаржника в обґрунтування своїх вимог на те, що
позасудове врегулювання спорів виключає можливість здійснення
правосуддя і порушує конституційне право скаржника на судовий
захист, не може бути взято до уваги. У пункті 61 роз'яснення
президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.95 № 02-5/451
"Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів
державної податкової служби" ( v_451800-95 ) (v_451800-95)
(в редакції
рекомендацій президії Вищого господарського суду України від
17.11.2003 № 04-5/1430 ( v1430600-03 ) (v1430600-03)
) зазначено, що у разі
звернення контролюючих органів, крім податкових, до господарського
суду з позовом про стягнення з платників податків податкового
боргу господарському суду слід відмовляти у задоволенні
відповідних позовних вимог.
Таким чином, суд першої інстанції у розгляді справи правильно
застосував норми матеріального і процесуального права і
обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського Запорізької області від 29.12.2003 зі
справи № 11/932 залишити без змін, а касаційну скаргу управління
Пенсійного фонду України в Н-ському районі м. Ч-ськ - без
задоволення.