ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2004 Справа N 9/150
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О. ,
суддів: Панченко Н.П. , Плюшка І.А.,
розглянувши матеріали ВАТ “Чернігівське хімволокно”
касаційної скарги
на постанову від 04.12.2003 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 9/150
за позовом ВАТ “Банк “Демарк”
до ВАТ “Чернігівське хімволокно”
про стягнення 388487,96 грн.,
за участю представників:
позивача – Корабельнікової І.В.,
відповідача – Поліванова І.В.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 20.10.2003 господарського суду Чернігівської
області (суддя Івченко С.М.) у справі № 9/150 позовні вимоги ВАТ
“Банк “Демарк” задоволено частково. З ВАТ “Чернігівське
хімволокно” стягнуто на користь ВАТ “Банк “Демарк” 350000,00
грн. простроченої заборгованості по кредиту, 41999,99 грн.
процентів за користуванням кредитом, 2722,22 грн. підвищених
процентів, 1342,47 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту,
900,33 грн. пені за несплачені проценти, 1700,00 грн. держмита
та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу. В решті позову відмовлено.
Постановою від 04.12.2003 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 9/150 (колегія суддів у складі: Синиця О.Ф.,
Карась О.В., Пантелієнко В.О.) зазначене рішення залишено без
змін.
ВАТ “Чернігівське хімволокно”, не погоджуючись з постановою від
04.12.2003 Київського апеляційного господарського суду у справі
№ 9/150, звернулося до Вищого господарського суду з касаційною
скаргою, у якій просить скасувати зазначені рішення та
постанову, а справу направити на новий розгляд. Касаційна скарга
ґрунтується на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій
були порушені вимоги матеріального (ст.ст. 161, 213, 214 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
) та процесуального (ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
)
права.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції
встановлено, що:
- 16.07.2002 між комерційним акціонерним банком “Демарк”,
правонаступником якого є позивач та ВАТ “Чернігівське
Хімволокно-Амтел”, правонаступником якого є відповідач був
укладений кредитний договір № 204 на видачу кредиту в сумі
350000,00 грн. на строк до 15.07.2003 зі сплатою 26% річних за
користування кредитом. П. 7.4 вказаного кредитного договору
передбачений підвищений розмір процентів (у розмірі 28% річних)
за користуванням кредитом після закінчення строку повернення
кредиту.
- Позивач виконав взяті на себе зобов’язання.
- Додатковою угодою від 13.02.2003 сторони змінили процентну
ставку за користування кредитом: з 14.02.2003 за згодою сторін
процентна ставка за користування кредитом була встановлена в
розмўрў 24% річних.
- За період користування кредитом з 16.07.2002 по 31.12.2002
відповідачем сплачені в повній сумі проценти за користування
кредитом, за період з 01.01.2003 по 31.03.2003 проценти стягнуті
за рішенням господарського суду Чернігівської області у справі
№ 12/161 від 27.05.2003. За період з 01.04.2003 по 07.10.2003
позивачем нараховано 50866,67 грн. процентів за користування
кредитом, причому за період з 15.07.2003 нараховано підвищений
розмір процентів.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов’язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок -
відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до
ст. 216 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання припиняється
виконанням, проведеним належним чином. Як вже було зазначено,
відповідач у порушення вимог договору у визначений строк не
повернув кредит та не сплатив проценти за користування кредитом
за період з 01.04.2003, тому господарський суд Чернігівської
області вірно прийняв рішення щодо стягнення з ВАТ “Чернігівське
хімволокно” на користь ВАТ “Банк “Демарк” суми неповерненого
кредиту та процентів за користування ним.
Також господарським судом першої інстанції було встановлено, що
ухвалою від 17.06.2003 стосовно відповідача була порушена справа
про банкрутство № 9/110-б, цією ж ухвалою було введено мораторій
на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою від 17.07.2003 залишено
без розгляду заяву про порушення справи про банкрутство. Ухвалою
від 28.07.2003 стосовно відповідача порушено іншу справу про
банкрутство - № 9/133-б та введено мораторій на задоволення
вимог кредиторів.
У відповідності до ст. 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію не нараховується неустойка
(штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи
неналежне виконання грошових зобов’язань. Господарський суд
Чернігівської області вірно зазначив, що оскільки підвищені
проценти за користування кредитом є санкцією, то на час дії
мораторію на задоволення вимог кредиторів, з 17.06.2003 по
17.07.2003, а також за період з 28.07.2003 по 07.10.2003
підвищені проценти не повинні бути нараховані. За період, коли
не діяв мораторій, тобто з 18.07.2003 по 27.07 2003 за
невиконання зобов’язань відповідач має сплатити підвищені
проценти як вид відповідальності, передбачений договором, а
також пеню за неповернення кредиту та несвоєчасну сплату
процентів.
Відповідно до п. 2 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський
суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних
вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів
позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет
спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Рішенням
від 20.10.2003 господарського суду Чернігівської області у
справі № 9/150 зазначено, що письмовою заявою від 07.10.2003
позивач збільшив позовні вимоги у зв’язку з нарахуванням
процентів та пені станом на 07.10.2003. Тому посилання скаржника
на те, що господарським судом Чернігівської області були
порушені вимоги ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, щодо збільшення
суми позовних вимог, є необґрунтованими.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судова колегія
Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судом
першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми
матеріального та процесуального права та правомірно зроблений
висновок про часткове задоволення позовних вимог.
З огляду на викладені обставини колегія вважає, що правові
підстави для зміни чи скасування постанови від 04.12.2003
Київського апеляційного господарського суду та рішення від
20.10.2003 господарського суду Чернігівської області у справі
№ 9/150 відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. ст. 111-9 - 111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Чернігівське хімволокно” на постанову від
04.12.2003 Київського апеляційного господарського суду у справі
№ 9/150 залишити без задоволення.
Постанову від 04.12.2003 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 9/150 залишити без змін.