ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
23.03.2004                                   Справа N 8/840
 
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
 
Головуючого судді
суддів
 
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного  товариства
“Металургійний комбінат “А” на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 04.11.2003р.
 
у справі № 8/840 господарського суду Донецької області
 
за позовом Закритого акціонерного товариства “Т”
 
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Металургійний
комбінат “А”
 
про   стягнення 159 735,10грн.
 
                    за участю представників:
 
ЗАТ “Т”
ВАТ “МК “А”
 
                      в с т а н о в и л а :
 
Закрите  акціонерне товариство “Т” звернулося до  господарського
суду   Донецької  області  з  позовом  та  просило  стягнути   з
Відкритого  акціонерного товариства “Металургійний комбінат  “А”
159735,10грн. заборгованості за договорами № 579  рт/4403  та  №
578  рк/4402,  у т.ч. 150 473,30грн. основної заборгованості  за
виконані роботи з урахуванням індексу інфляції та 9 261,8грн.  в
рахунок трьох процентів річних. В обґрунтування заявлених вимог,
позивач  посилався на те, що відповідач в установлений договором
строк  не  виконав  взятих  на  себе  зобов’язань  за  вказаними
договорами (т.1 а.с.6-10).
 
Відповідач у справі – ВАТ “Металургійний комбінат “А” у  відзиві
на позов заявлені вимоги відхилив, вказуючи на те, що:
 
-    відсутній предмет спору, оскільки заборгованість у сумі 198
992,74грн. була визнана відповідачем у відповіді на претензію;
 
-     не підлягає застосуванню відповідальність, передбачена ст.
214  ЦК  УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , оскільки зобов’язання ВАТ “МК “А”  за
договором не є грошовим;
 
-     ухвалами господарського суду у справі про банкрутство  ВАТ
“МК  “А”  неодноразово вводився мораторій на  задоволення  вимог
кредиторів,  у  період  дії  якого  не  нараховуються  фінансові
санкції за невиконання або неналежне виконання зобов’язань;
 
-     за  частиною  вимог  позивачем  пропущено  строк  позовної
давності (т.1 а.с.93-95, 110).
 
Рішенням  господарського суду Донецької області від 19.02.2003р.
позов   задоволено  частково.  Відповідно  до  рішення  суду   з
відповідача на користь позивача стягнуто 128 014,81грн., у  т.ч.
115  773  основної  заборгованості, 11  461,53грн.  збитків  від
інфляції та 780,28грн. в рахунок трьох процентів річних; в решті
позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.137-138).
 
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того,
що:
 
-      відповідач  після  закінчення  строку  дії  договору   не
розрахувався   за   виконані   позивачем   роботи,    допустивши
заборгованість у сумі 115773грн.;
 
-     позов  в  частині  стягнення фінансових  санкцій  підлягає
задоволенню лише в частині нарахувань, які здійснені поза межами
дії мораторію;
 
-     позов  подано з дотриманням встановленого строку  позовної
давності.
 
Постановою  Донецького  апеляційного  господарського  суду   від
04.11.203р.  рішення господарського суду Донецької  області  від
19.02.2003р. залишено без змін (т.2 а.с.66-67).
 
Не  погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ  “МК
“А”   звернулося  до  Вищого  господарського  суду   України   з
касаційною  скаргою  та  просить їх  скасувати,  прийнявши  нове
рішення  щодо  відмови у задоволенні позову в частині  стягнення
137 333,29грн.
 
На  думку  скаржника, судами порушені ст.ст.  71,75,79,80,84  ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         та ст.ст. 101, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Колегія  суддів,  приймаючи до уваги  межі  перегляду  справи  у
касаційній  інстанції,  проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права   при   винесенні  оспорюваних  судових  актів,  знаходить
касаційну  скаргу  такою, що підлягає частковому  задоволенню  з
наступних підстав.
 
Згідно  ст.  4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         (чинній на момент  виникнення
правовідносин), цивільні права і обов'язки виникають з  підстав,
передбачених   законодавством,  а  також  з   дій   громадян   і
організацій,  які  хоч  і не передбачені  законом,  але  в  силу
загальних  начал  і  змісту цивільного законодавства  породжують
цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і
обов'язки  виникають, зокрема, з угод, передбачених  законом,  а
також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать.
 
Відповідно   до   ст.   151  ЦК  УРСР  ( 1540-06   ) (1540-06)
        ,   договір
(багатостороння   угода)   є   однією   з   підстав   виникнення
зобов’язань.
 
Як  встановлено  судами  першої  та  апеляційної  інстанції,  за
умовами  укладених  сторонами  договорів  №  579рт/4403   та   №
578рк/4402  від  14.01.99р. позивачем – ЗАТ  “Т”  за  дорученням
позивача – ВАТ “МК “А” виконані роботи, заборгованість з  оплати
яких складає 115 773грн.
 
Відповідно  до ст.ст. 161,162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  зобов'язання
повинні  виконуватися  належним чином  і  в  установлений  строк
відповідно до вказівок, зокрема, договору; одностороння  відмова
від   виконання   зобов'язання   за   загальним   правилом    не
допускається.
 
Вирішуючи  даний  спір по суті заявлених вимог  та  переглядаючи
прийняте   рішення  в  апеляційному  порядку,  суди  першої   та
апеляційної  інстанції дійшли висновку про те, що  сторонами  не
встановлено  строк виконання зобов’язань щодо  оплати  виконаних
робіт за договорами.
 
Між  тим,  такого  висновку суди дійшли неповно  дослідивши  всі
обставини справи.
 
Так,  судом  першої інстанції не дано оцінку п.  5.1  договорів,
відповідно до яких, розрахунки за виконані роботи щодо поточного
ремонту  здійснюються один раз на місяць на підставі актів  Ф-2,
платіжної  вимоги-доручення  або видачею  векселів.  При  цьому,
строк  виконання  зобов’язання щодо оплати  виконаних  робіт  не
співпадає  у  часі  з днем закінчення строку  дії  договору,  як
помилково вважають суди.
 
Таким  чином, суду першої інстанції для правильного встановлення
моменту  настання  строку  виконання  зобов’язання  щодо  оплати
виконаних робіт необхідно було з’ясувати коли: складені акти Ф-2
та  направлені  відповідачу платіжні  вимоги-доручення,  які  за
своїм змістом є вимогою щодо оплати виконаних робіт.
 
Неповне  встановлення  обставин, що мають  значення  для  справи
судом  першої інстанції, є порушенням вимог: ст. 4-7 ГПК України
( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  яка визначає, що судові рішення  приймаються  за
результатами  обговорення  усіх  обставин  справи;  ст.  38  ГПК
України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        , яка зобов’язує суд у разі,  якщо  подані
сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств  та
організацій  незалежно  від  їх  участі  у  справі  документи  і
матеріали, необхідні для вирішення спору.
 
Вказані   порушення  норм  процесуального  права  судом   першої
інстанції,   які  не  усунуті  у  подальшому  судом  апеляційної
інстанції, призвели до неповного з’ясування обставин  справи,  в
зв’язку  з  чим  відсутні  підстави  вважати,  що  судами   дана
правильна  юридична оцінка спірним правовідносинам та  зроблений
відповідаючий  чинним нормам матеріального права  висновок  щодо
прав і обов’язків сторін.
 
Допущені  порушення норм процесуального права,  що  призвели  до
неповного  з’ясування обставин справи, не  можуть  бути  усунуті
судом касаційної інстанції.
 
Так,  відповідно  до  ст.  111  7  ГПК  України  ( 1798-12   ) (1798-12)
        ,
переглядаючи  у  касаційному порядку судові  рішення,  касаційна
ўнстанцўя  на  підставі  встановлених фактичних  обставин  справи
перевіряє  застосування  судом першої чи  апеляційної  інстанції
норм  матеріального і процесуального права. Касаційна  інстанція
не  має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не  були встановлені у рішенні або постанові господарського суду
чи  відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того  чи
іншого  доказу,  про перевагу одних доказів над іншими,  збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
 
Враховуючи   наведене,   прийняті  судові   рішення   підлягають
скасуванню,  а справа передачі на новий розгляд до  суду  першої
інстанції.
 
При новому розгляді справи, судам необхідно також звернути увагу
на наступне.
 
Загальний строк, протягом якого особа, право якої порушено, може
звернутися   до   суду  за  захистом  свого   порушеного   права
встановлений в три роки (ст. 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ), норми якого
були  чинними на момент звернення до суду з даним позовом),  при
цьому  позовна давність застосовується судом незалежно від заяви
сторін (ст. 75 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ).
 
За  змістом положень ст. 76 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         перебіг строку
позовної  давності починається з дня виникнення права на  позов,
тобто з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про
порушення свого права.
 
Відповідно  до  ст.  80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         закінчення  строку
позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови
в позові.
 
На  підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , колегія суддів
 
                     П О С Т А Н О В И Л А :
 
1.     Касаційну   скаргу  Відкритого  акціонерного   товариства
“Металургійний комбінат “А” задовольнити частково.
 
2.    Постанову Донецького апеляційного господарського суду  від
04.11.2003р.  та  рішення господарського суду Донецької  області
від 19.02.2003р. скасувати.
 
3.    Справу  передати  на новий розгляд до господарського  суду
Донецької області.