ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.05.2004 Справа N 15/656
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Відділу Державної виконавчої служби
судовому засіданні Шполянського районного управління
касаційну скаргу юстиції, м. Шпола
на постанову від 18.12.2003
Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 15/656
господарського суду Черкаської області
за позовом Фермерського господарства “С”,
с. Скотарево
до Відділу Державної виконавчої служби
Шполянського районного управління
юстиції, м. Шпола
про відшкодування шкоди
В С Т А Н О В И В:
Заявлено вимогу про стягнення з відповідача 55366 грн. у
відшкодування шкоди.
У процесі судового розгляду справи позивач подав письмові
уточнення заявлених ним позовних вимог, в яких просить стягнути
з відповідача на користь позивача 26 866 грн. збитків, завданих
реалізацією його майна за невідповідними цінами, 800 грн. витрат
за проведення судової експертизи. 3 270 грн. витрат на юридичну
допомогу та 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.10.2003
відмовлено в позові Фермерському господарству “С” до Відділу
Державної виконавчої служби Шполянського районного управління
юстиції про відшкодування шкоди заподіяної в результаті
неправильної оцінки майна позивача.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 33
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не подано жодного доказу в підтвердження заподіяної
шкоди в результаті неправильної оцінки його майна.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
18.12.2003 скасовано рішення господарського суду Черкаської
області від 16.10.2003 і прийнято нове рішення, яким позовні
вимоги задоволено частково; стягнуто з Відділу Державної
виконавчої служби Шполянського районного управління юстиції на
користь Фермерського господарства “С” 26 866 грн. відшкодування
шкоди, 402,99 грн. сплаченого мита, 800 грн. витрат за
проведення судово - товарознавчої експертизи, 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій
частині позовних вимог Фермерському господарству “С” відмовлено.
Мотивуючи постанову апеляційний суд послався на те, що оскільки
відповідачем при вчиненні виконавчих дій порушено вимоги
ст.ст. 7, 14, 17, 24, 30, 56, 57, 61 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, то відповідно до вимог ч. 2
ст. 86 зазначеного Закону та ч. 2 ст. 11 Закону України “Про
державну виконавчу службу” та на підставі ст. 440 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, виконавча служба має відшкодувати
позивачу завдані збитки, що складаються із різниці дійсної та
зниженої відповідачем вартості описаного і реалізованого майна
позивача.
Відшкодуванню також підлягають понесені позивачем судові
витрати, які складаються із сплаченого державного мита в розмірі
пропорційному від задоволеного позову та повернення витрат за
проведення судового – товарознавчої експертизи та витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позву апеляційна інстанція відмовила, оскільки
позивач не довів наявність завданої йому моральної шкоди, а
витрати за надання юридичної допомоги не мають обов’язкового
характеру і факт їх наявності не знаходиться у необхідному
зв'язку з оспорюваною шкодою.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її
скасувати, а рішення господарського суду Черкаської області
залишити без змін посилаючись на те, що при винесенні постанови
апеляційний суд не врахував той факт, що апеляційна скарга
позивача складена з урахуванням змін, внесених до Закону України
“Про державну виконавчу службу” та Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
№ 1095-ІУ від 10.07.2003. Самі ж
виконавчі дії були проведені виконавчою службою в серпні-вересні
2002 року.
Скаржник зазначає, що апеляційний суд надав перевагу одному
висновку експерту перед висновком іншого, чим порушив вимоги
п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від
30.05.97.
Апеляційний суд не врахував той факт, що повторна експертиза
проводилася майже через рік після вилучення техніки у боржника,
і фактично оцінювалося майно, якому проведено капітальний
ремонт.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
На виконання рішення господарського суду Черкаської області від
16.04.2002 у справі № 09/1527 Відділом державної виконавчої
служби Шполянського районного управління юстиції 20.05.2002
винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Державним виконавцем описано та арештовано майно боржника та
постановою призначено експерта для визначення стартової ціни
реалізації арештованого майна.
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
для з’ясування та роз’яснення питань, що виникають
при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних
знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою
сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста.
Скасовуючи рішення господарського суду Черкаської області від
16.10.2003, апеляційний суд зазначив, що копія постанови про
призначення експерта повинна надсилатися сторонам, які в свою
чергу мають право заявити відвів призначеному експерту чи
спеціалісту, але зазначене твердження спростовується тим, що
виконавчі дії були проведені виконавчою службою в серпні-вересні
2002 року, а зміни до Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
внесені 10.07.2003 року.
На час здійснення виконавчого провадження діяв Закон України
“Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
із змінами та
доповненнями в редакції від 07.02.2002 р.
Рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 у справі
9 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-
правових актів зазначено, що за загальновизнаним принципом права
закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в
часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, за якою дію нормативно-
правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з
моменту набрання цим актом чинності і припинення з втратою ним
чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або
інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали
або мали місце.
В таких обставин колегія суддів вважає, що постанова Київського
апеляційного господарського суду від 18.12.2003 є помилковою і
підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст.ст. 440, 442 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
відповідальність виконавчої служби по відшкодуванню
збитків може наступити лише тобі, коли є вина в невиконанні
рішення господарського суду, а бездіяльність знаходиться в
прямому причинному зв'язку з завданням збитків.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду
Черкаської області про те, що Відділом державної виконавчої
служби Шполянського районного управління юстиції було дотримано
всіх вимог Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
щодо своєчасного, повного, неупередженого виконання вимог
позивача.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.12.2003 скасувати, рішення господарського суду Черкаської
області від 16.10.2003 у справі № 15/656 залишити без змін.