ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2004 Справа N 6/212
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна – головуючого
Є. Чернова
В. Цвігун
за участю представників:
- позивача
- відповідача
розглянув касаційну каргу
(подання) Ленінської МДПІ у м. Луганськ
на постанову від 02.12.2003
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 6/212
за позовом ТОВ “Авеста”
до 1. Ленінської МДПІ у м. Луганськ
2. ВДК у Ленінському районі м. Луганськ
про стягнення 28 760 грн.
В С Т А Н О В И В:
27.08.2003р. до господарського суду Луганської області надійшла
позовна заява ТОВ “Авеста” до Ленінської МДПІ у м. Луганську та
ВДК у Ленінському районі м. Луганськ про стягнення з Державного
бюджету заборгованості з податку на додану вартість відповідно
до даних податкової декларації на червень 2002 р.
Рішенням господарського суду Луганської області від 06.10.2003р.
(суддя Іноземцева Л. В.) позовні вимоги задоволені частково, а
саме з Державного бюджету України стягнуто 20 760 грн. на
користь ТОВ “Авеста”. У стягненні решти суми суд відмовив,
оскільки вона заявлена безпідставно.
Таке рішення суд прийняв з наступних міркувань.
Як свідчать матеріали справи, позивачем сума бюджетного
відшкодування за червень 2002р. визначена правильно, але
бюджетне відшкодування проведено частково в сумі 8 000 грн. за
заявою позивача від 06.02.2003р.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює операції
з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України (експорт) і подає розрахунок експортного
вўдшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з
дня подання такого розрахунку.
Згідно п.п. 7.7.3. п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми, не відшкодовані платнику
податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною
заборгованістю.
У відповідності до п. 4 Порядку відшкодування податку на додану
вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
, територіальні органи держказначейства
здійснюють бюджетне відшкодування на підставі висновків
податкових органів, або за рішенням суду.
Господарський суд Луганської області виніс окрему ухвалу по цій
справі від 06.10.2003р., якою зобов’язав керівника Ленінської
МДПІ у м. Луганську вжити заходи для усунення недоліків,
встановлених при розгляді справи.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
02.12.03р. (судді – Українська Р. м. , Калантай м. В.,
Кондратьєва С. І.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а
рішення господарського суду Луганської області від 06.10.03р.
без змін.
До винесення такого рішення апеляційний суд прийшов з тих же
підстав, що були зазначені при винесенні рішення судом першої
інстанції.
Позивач в касаційній скарзі просить постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 02.12.2003р. по справі
№ 6/212 скасувати на підставі того, що апеляційним судом
неправильно застосовані норми матеріального права, а саме.
Частиною 5 п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що платник
податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів
з бюджету. Даною нормою Закону визначений спосіб, яким платник
податків може звернутися до суду за захистом свого порушеного
права.
Таким чином, з моменту, коли сума ПДВ стала бюджетною
заборгованістю, у платника податків виникають правовідносини з
органом Держкакзначейства у відношенні одержання суми бюджетної
заборгованості.
З цього випливає, що Ленінська МДПІ в м. Луганську має право і
можливість тільки підтвердити суму фактичної заборгованості
Державного бюджету перед платником податків, як при наявності
декларації по ПДВ, так і при вирішенні спору даної категорії і
не повинна виступати в якості I відповідача, оскільки податкова
не є належним відповідачем по справі.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, судом першої та апеляційної
ўнстанцўї сума бюджетного відшкодування податку на додану
вартість, яка була зайво сплачена ТОВ “Авеста” при експортуванні
товарів за межі митної території України, визначена правильно і
складає на час розгляду касаційної скарги 20 760 грн.
Згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають
сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом
звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до п. п 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з
підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На
суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні
120 відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює операції
з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з
дня подання такого розрахунку.
Твердження податкової про те, що вона не є належним відповідачем
по справі суд спростовує з наступних підстав.
Платник податку на додану вартість подає розрахунок експортного
відшкодування до податкових органів за місцем реєстрації, як
платника податку на додану вартість для отримання відшкодування
зайве сплаченого податку при експортуванні продукції за межі
України, відповідно до Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Платник податку має право на на
отримання відшкодування протягом 30 календарних днів. Суми не
відшкодовані платнику податку протягом цього строку вважаються
бюджетною заборгованістю.
Відповідно до матеріалів справи з вини Ленінської МДПІ в
м. Луганськ було не відшкодовано зайве сплачені ТОВ “Авеста”
суми з податку на додану вартість при експортуванні товару за
межі території України, оскільки податкова не надала висновок до
вўддўлу державного казначейства у Ленінському районі м. Луганськ
для бюджетного відшкодування останнім позивачу зайво сплаченого
податку на додану вартість.
Так як територіальні органи держказначейства здійснюють бюджетне
відшкодування виключно на підставі висновків податкових органів
або за рішенням суду, відповідно до п. 4 Порядку відшкодування
податку на додану вартість, відділ державного казначейства у
Ленінському районі м. Луганськ не мав змоги розрахуватися з ТОВ
“Авеста”.
Підсумовуючи викладене можна зробити висновок про те, що
Ленінська МДПІ в м. Луганськ є належним відповідачем по справі.
Виходячи з викладеного, керуючись вимогами ст. Ст. 107, п. 3
ст. 111-9, 111-11, 111-12, 111-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
П О С Т А Н О В И Л И:
1. У задоволенні касаційної скарги відмовити.
2. Рішення господарського суду Луганської області від
06.10.2003р. та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 02.12.2003р. по справі № 6/212 залишити без змін.