ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2004 Справа N 5/44-н
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув Суб’єкта підприємницької діяльності Полегової
касаційну скаргу Валентини Адольфівни, м. Хмельницький
та постанову від 18.11.03 Житомирського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/44-н господарського суду Хмельницької
області
за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності Полегової
Валентини Адольфівни, м. Хмельницький
до Виконавчого комітету Хмельницької міської
Ради
про визнання недійсним рішення
У справі взяли участь представники
позивача: не з’явилися
відповідача: Зозуля В.П. довір. у справі
До Вищого господарського суду України надійшла телеграма від
Суб’єкта підприємницької діяльності Полегової В.А. з проханням
перенести слухання справи у зв’язку з неможливістю приїзду на
судове засідання.
Розгляд справи було відкладено на 23.03.04 о 9 год.45 хв.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.06.2003
позивачу відмовлено в позові про визнання недійсним рішення
Хмельницького міськвиконкому № 1040 від 28.ХІ.2002 “Про відміну
рішення міськвиконкому № 336 від 25.04.2002” з тих підстав, що
воно прийнято в межах наданих відповідачу повноважень і з
додержанням вимог діючого законодавства (суддя І. Грамчук).
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
18.11.2003 року рішення від 12.06.2003 залишено без змін з тих
же підстав (колегія суддів у складі: А. Гулова, Г. Голубева, Л.
Шкляр).
В поданій касаційній скарзі приватний підприємець – Полегова
Валентина Адольфівна просить прийняті у справі рішення скасувати
і прийняти нове, яким позов задовольнити. Скарга мотивована тим,
що суди неправильно застосували вимоги ст. ст. 24, 59, 42 Закону
України “Про місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
,
які встановлюють обмеження в повноваженнях виконкому. Прийнявши
оспорюване рішення, відповідач обмежив інтереси громади,
оскільки у даному місті необхідна зупинка для очікування
пасажирами громадського транспорту з встановленням павільйонів
та кіосків. Право на будівництво зупинки було надано рішенням
відповідача № 336 від 25.04.2002. 14.06.2002 рішенням № 456
надається дозвіл на реконструкцію площі на розі вулиць Т.
Шевченка та І. Франка на умовах благоустрою території ВАТ готель
“Поділля”. Коли зупинка була побудована, відповідач відміняє
рішення № 336 від 25.04.2002, приймаючи до уваги рішення № 456
від 14.06.2002. Ці два рішення між собою не пов’язані. Будуючи
зупинку, ніхто не перешкоджав ВАТ готель “Поділля” проводити
благоустрій площі, оскільки будівництво велось на землях
“Хмельницькелектротранса” і вони не відведені готелю.
Судом встановлений факт будівництва не одного а двох павільйонів
по продажу продовольчих товарів, що не відповідає поданим суду
документам та проектній документації. Цей факт суд не перевіряв,
а вказав його на підставі оскаржуваного рішення.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є
також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства-позивача у справі.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Дозвіл на влаштування зупинки для очикування пасажирами
громадського транспорту з встановленням павільйону згідно з
архітектурно-планувальним завданням, техумовами, благоустроєм
прилеглої території позивач отримала по рішенню відповідача
№ 336 від 25.04.2002.
На засіданні постійної комісії Хмельницької міської Ради з
питань містобудування, архітектури та землеустрою було
встановлено, що підприємець Полегова В.А. замість одного
павільйону по продажу продовольчих товарів будує на зупинці два.
Окрім того, розпочате будівництво не відповідає плану
реконструкції площі перед готелем “Поділля” через невиконання
вимог архітектурно-планувального завдання щодо необхідності
врахування перспективи забудови місцевості та забезпечення
раціональної транспортно-пішохідної схеми зв’язку. Як наслідок,
здійснення підприємцем розташування майбутньої зупинки
перекриває пішохідний прохід та займає частину існуючого газону.
Підприємцю неодноразово пропонувалося терміново внести корективи
в проектну документацію, перепогодити її та демонтувати
побудовані на території реконструйованої площі фундаменти.
Між позивачем та Департаментом житлово-комунального господарства
Хмельницької міськради був укладений договір № 73 від
20.07.20020, по якому позивач прийняв в тимчасове користування
майно і тротуар, за адресою вул. Шевченка, 34, розташування
якого визначається актом вибору об’єкту майнового найму, під
розміщення та експлуатацію павільйону та влаштування зупинки.
Майно передавалось на підставі рішення виконкому № 336 від
25.04.2002. Термін дії договору сторони погодили по 9.10.2002
року.
Між позивачем та Управлінням “Хмельницькелектроавтотранс” був
укладений договір № 112 від 16.04.2002 по покращенню
обслуговування пасажирів громадського транспорту міста, шляхом
будівництва зупинки з встановленням павільйону для роздрібної
торгівлі та обладнання торгової точки для реалізації місячних
проїзних квитків. Строк дії договору був встановлений по
16.04.2003 року.
Рішенням виконкому № 1040 від 28.ХІ.2002 було відмінено рішення
мўськвиконкому № 336 від 25.04.2002 про дозвіл позивачу
влаштування зупинки. Рішення № 1040 обгрунтовано зверненням до
виконкому депутатської комісії з питань містобудування,
архітектури та землеустрою, де вказувалось, що павільйони
будуються незаконно, всупереч рішенню виконкому № 336 від
25.04.2002, не відповідають плану реконструкції площі, та
наявністю рішення виконкому № 456 від 14.06.2002 “Про надання
дозволу на реконструкцію площі...”.
На виниклі спірні правовідносини поширюється дія ст. ст. 14, 24,
25, 26 Закону України “Про основи містобудування” ( 2780-12 ) (2780-12)
.
До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад у сфері містобудування належать: забезпечення в
установленому законом порядку державного контролю за дотриманням
законодавства, затвердженої містобудівної документації під час
планування та забудови відповідних територій; зупинення у
випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з
порушенням містобудівної документації та проектів окремих
об'єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному
середовищу.
Державний контроль у сфері містобудівництва, відповідальність за
порушення містобудівного законодавства здійснюється органами
виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими
спеціально уповноваженими на це органами.
Відповідно до ст. 25 названого Закону ( 2780-12 ) (2780-12)
особи, винні у
недотриманні державних стандартів, норм і правил при
проектуванні і будівництві, проектуванні об’єктів з порушенням
затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації
та інш. несуть відповідальність, передбачену чинним
законодавством. Спори з питань містобудування вирішуються радами
у межах їх повноважень, а також судом відповідно до
законодавства (ст. 26 Закону).
Згідно ст. 144 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи
місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених
законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на
відповідній території.
Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх
невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у
встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
З огляду на вищенаведене, попередні судові інстанції дійшли
необґрунтованого висновку, що відповідач діяв в межах своєї
компетенції та відповідно діючому законодавству.
Відповідно до ст. 24 Закону України “Про основи містобудування”
( 2780-12 ) (2780-12)
державний контроль у сфері містобудування
здійснюється органами виконавчої влади, місцевого
самоврядування... В ст. 59 Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
зазначено, що рішення
виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної
компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані
відповідною радою.
Таким чином, оскаржуване рішення прийнято відповідачем з
перевищенням визначеної компетенції, з порушенням вимог діючого
законодавства і порушує права та охоронювані законом інтереси
позивача, які виникли у нього з прийняттям відповідачем рішення
№ 336 від 25.04.02.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення і
постанова, прийняті у даній справі, не відповідають вимогам
зазначених вище норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу приватного підприємця В.А.Полегової
задовольнити.
2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
18.11.2003 року у справі № 5/44-Н скасувати. Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення Хмельницького міськвиконкому № 1040
від 28.11.02.