ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2004 Справа N 5/170
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув Акціонерного комерційного
касаційну скаргу промислово-інвестиційного банку (закрите
акціонерне товариство), від імені якого діє
філія “Кіровоградське Центральне відділення
Промінвестбанку”, м. Кіровоград
на постанову від 04.12.03 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/170 господарського суду Кіровоградської
області
за позовом Акціонерного комерційного
промислово-інвестиційного банку (закрите
акціонерне товариство), від імені якого діє
філія “Кіровоградське Центральне відділення
Промінвестбанку”, м. Кіровоград
до Національного банку України, від імені якого
діє філія Національного банку України в
Кіровоградської області
про визнання недійсним рішення
У справі взяли участь представники
позивача: Ткаченко Н.В., довір. ВВА № 799278 від 10.01.03
відповідача: Колтуцький М.П. , довір. АЕЕ № 276109 від 16.10.01
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
30.09.2003 позовні вимоги задоволено. Постанову Управління
Національного банку України в Кіровоградській області
№ 13-ІІ/2363БТ від 13.06.2003 про притягнення до
відповідальності за порушення валютного законодавства визнано
недійсною з тих підстав, що дії позивача були правомірними.
В задоволенні зустрічного позову про стягнення 27377 грн. 50
коп. штрафних санкцій судом відмовлено (суддя О. Змеул).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 4.12.2003 року рішення місцевого суду скасовано, в позові
відмовлено. Зустрійний позов задоволено. На користь державного
бюджету України стягнуто 27377 грн. 50 коп. штрафу за порушення
валютного законодавства. Постанова мотивована тим, що
застосування Управлінням НБУ в Кіровоградській області штрафних
санкцій до позивача за порушення валютного законодавства є
правомірним (колегія суддів у складі: В. Белінська, А.
Логвиненко, П. Павловський).
В поданій касаційній скарзі філія “Кіровоградське Центральне
відділення Промінвестбанку” просить скасувати постанову
апеляційної інстанції та провадження у справі припинити.
Вважає, що судом неправильно застосований Закон України “Про
інвестиційну діяльність” ( 1560-12 ) (1560-12)
та Інструкція Правління НБУ
від 16.03.1999 № 122 “Про порядок видачі індивідуальних ліцензій
на здійснення інвестицій за кордон” ( z0259-99 ) (z0259-99)
.
По зустрічному позову сума штрафу стягнута з рахунку філії яка
не є юридичною особою. У виданих наказах неправильно вказані
реквізити, на які підлягає перерахування штрафних санкцій.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є
також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства-позивача у справі.
Суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Відповідно договору купівлі-продажу № 1 від 15.10.2000 ТОВ
“Агроінвест” с. Бережинка Кіровоградського району придбало у ТОВ
“Бегон” м. Бєлгород, Росія нежитлові приміщення – їдальню № 2
площе. 1088,1 кв. м. вартістю 629187,07 російських рублів,
розташоване за адресою: Росія, м. Бєлгород, 1-й Заводський
провулок, 4 ”Б”.
За платіжним дорученням ТОВ “Агроінвест” № 1 від 17.10.2000
філія відділення ПІБ перерахувала на користь нерезидента, тобто
ТОВ “Бегон” м. Бєлгород кошти в розмірі 629187,07 російських
рублів.
13.06.2003 відповідачем була винесена постанова про притягнення
позивача до відповідальності за порушення валютного
законодавства у вигляді штрафу в сумі 27377 грн. 50
коп. Відповідач вважає, що операція вчинена позивачем щодо
перерахування на користь нерезидента 629187,7 російських рублів
передбачає придбання основних фондів за межами України, що є
інвестицією за кордон і згідно п. 4 (е) ст. 5 Декрету КМУ від
19.02.1993 “Про систему валютного регулювання і валютного
контролю” ( 15-93 ) (15-93)
потребує отримання індивідуальної ліцензії
НБУ на здійснення інвестиції.
На правовідносини, що склалися поширюється дія Закону України
“Про інвестиційну діяльність” ( 1560-12 ) (1560-12)
де в ст. 1 визначений
термін “інвестиція”. “Інвестиціями є всі види майнових та
інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти
підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої
створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Такими
цінностями можуть бути кошти... рухоме та нерухоме майно
(будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності)”.
Термін “інвестиція за кордон” визначений в Інструкції про
порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій
за кордон”, затвердженої постановою правління НБУ від 16.03.1999
№ 122 і зареєстрованої в Мінюсті України 26.04.1999.
Інвестиція за кордон – це господарська операція, яка передбачає
придбання суб’єктами інвестицій основних фондів... в обмін на
валютні цінності з метою отримання прибутку або досягнення
соціального ефекту. Не є інвестиціями операції резидентів із
перерахування коштів для утримання власних представництв за
кордоном згідно з їх кошторисом витрат (за винятком придбання за
кордоном нерухомого майна). Здійснення інвестиції за кордон
потребує індивідуальної ліцензії НБУ згідно п. 4 (е) ст. 5
Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 “Про систему валютного
регулювання і валютного контролю” ( 15-93 ) (15-93)
.
Згідно ст. 13 цього Декрету ( 15-93 ) (15-93)
головним органом валютного
контролю є Національний банк України, що здійснює контроль за
виконанням правил регулювання валютних операцій на території
України.
На підставі вказаних нормативних актів та з огляду на
встановленў апеляційним судом обставини справи, касаційна
інстанція дійшла висновку, що апеляційний суд правильно
застосував норми матеріального права і встановив, що спірна
операція була інвестицією за кордон, що потребує для
перерахування коштів за кордон індивідуальної ліцензії НБУ.
Доводи позивача про те, що йому не відомо було для яких цілей
ТОВ “Агроінвест” придбаває майно і яким чином у подальшому буде
його використовувати, колегією до уваги не приймаються.
Судами не встановлено, що кошти перераховувалися згідно з
кошторисом витрат на утримання власного представництва (філії).
Зі змісту ч. 1 та 2 п. 1.1 Інструкції ( z0259-99 ) (z0259-99)
слідує, що
придбання основних фондів (нерухомості) взагалі і для
представництв за кордоном – є господарською операцією
“інвестиція за кордон”. Твердження, що спірна операція не мала
на меті отримання прибутку також до уваги не приймається.
Апеляційний суд правильно зазначив, що метою створення
господарського товариства ТОВ “Агроінвест” є господарська
діяльність з одержанням прибутку. Судом встановлено, що куплену
за кордоном їдальню позивач здав в оренду декільком
орендаторам. До складу прибутку підприємства відноситься і
прибуток від орендних операцій.
Таким чином, оскаржувана постанова прийнята відповідачем в межах
його повноважень і відповідно вимогам діючого законодавства.
Що стосується реквізитів виданих наказів, то видати накази було
доручено господарському суду Кіровоградської області відповідно
до вимог ст. 117 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, В разі якщо видані накази неможливо виконати з-за
неправильного їх змісту, питання про повернення наказу для
усунення порушень повинно вирішуватися у відповідності зі ст. 27
Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
.
На підставі викладеного касаційна інстанція дійшла висновку, що
підстава для скасування постанови апеляційної інстанції
відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу АК Промінвестбанку від імені якого діє філія
“Кіровоградське Центральне відділення Промінвестбанку”
м. Кіровоград залишити без задоволення, а постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
4.12.2003 у справі № 5/170 без змін.