ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2004 Справа N 2-8/9102-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О. - головуюча,
Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
за участю представників сторін:
від позивача Подружко В.Н. дов. від 21.10.03
№ 02.9.-2/737
від відповідача Кубанцев С.І. дов. від 19.03.04
№ 215/02-14
від 3-тьої особи Бритвіна Н.В. дов. від 01.09.03 б/н
прокурора не з'явився
розглянувши матеріали Алупкінської міськради
касаційної скарги
на постанову від 27.11.03
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-8/9102-2003
господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом Прокурора м. Ялта в інтересах держави в
особі Ялтинської міськради
до Фонду комунального майна Ялтинської
міськради;
Алупкінської міськради
3-тя особа Фонд комунального майна Алупкінської
міськради
про визнання недійсним рішення
по зустрічному позову Алупкінської міськради
до Ялтинської міськради
Фонду комунального майна Ялтинської
міськради;
про визнання недійсним рішення
В С Т А Н О В И В:
По основному позову предметом позову прокурора в інтересах
держави в особі Ялтинської міськради є визначення правомірності
рішення 33 сесії 23 скликання Алупкінської міськради від
07.05.2001 № 34 “Про оформлення права власності на об’єкт,
розташований за адресою: м. Алупка, вул.Сурикова,15”.
По зустрічному позову Алупкінської міськради до Ялтинської
міськради та Фонду комунального майна Ялтинської міськради -
визнання недійсним рішення 18 сесії 21 скликання Ялтинської
міськради від 29.10.92 “Про формування комунальної власності
міста та селищ” в частині прийняття у комунальну власність
майна, розташованого на території Алупкінської міськради,
заявлено клопотання про відновлення строку позовної давності
(додаток № 1).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
08.09-12.09.03 у справі № 2-8/9102-2003 Ялтинській міськраді
відмовлено в позові (основний) щодо визнання недійсним рішення
№ 34 33-ї сесії 23 скликання Алупкінської міськради від 07.05.02
“Про формування права власності” на об’єкт, розташований за
адресою: м. Алупка, вул.Сурикова,15”;
по зустрічному позову Алупкінській міській раді поновлено
пропущений строк позовної давності та задоволено позов. Визнано
недійсним рішення Ялтинської міськради від 29.10.92 “Про
формування комунальної власності міста та селищ” в частині
прийняття у власність Ялтинської міськради майна, розташованого
на території Алупкінської міськради.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 27.11.03 зазначене рішення по основному позову скасовано.
Позов задоволено.
Визнано недійсним рішення № 34 33 сесії 23 скликання
Алупкінської міськради від 07.05.01 “Про оформлення права
власності на об’єкт, розташований за адресою: м. Алупка,
вул.Сурикова,15”.
По зустрічному позову Алупкінської міськради до Ялтинської
міськради та Фонду комунального майна Ялтинської міськради
провадження у справі припинено на підставі п. 2 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(є рішення господарського суду або іншого
органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський
спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же
підстав).
У поданій касаційній скарзі Алупкінська міська рада просить
скасувати постанову апеляційного суду та залишити без зміни
рішення суду першої інстанції. При цьому скаржник посилається на
порушення апеляційним судом норм процесуального законодавства,
зокрема, п. 2 ст. 111-10, т.я. апеляційне провадження у справі
здійснювалось без участі його представника та представника Фонду
комунального майна Алупкінської міськради; прокурора, який
заявляв основний позов.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, правильність
застосування ними норм матеріального та процесуального права,
прийшла до висновку про наявність правових підстав для
задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що спірне рішення
Алупкінської міськради, щодо включення до комунальної власності
будівлі, розташованої в м. Алупка по вул.В.Сурикова,15
відповідно до діючого на той час законодавства, зокрема ст. 26
Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
від 21.05.97 № 280/97-ВР та ст.ст. 31-33 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
від 07.07.92 № 2544-ХІІ (зі
змінами та доповненнями), яке надавало їй право вирішувати
питання про включення об’єктів до комунальної власності.
Стаття 60 Закону України № 280/97-ВР ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
від 21.05.97
в переліку цього майна визначає і нежитлові приміщення.
Судовими інстанціями встановлено, що фактично до комунальної
власності Алупкінською міськрадою було включено приміщення
магазину.
Визначаючи правомірність включення цього майна до комунальної
власності, відповідно (в залежності від змісту прийнятого
рішення) до Алупкінської чи Ялтинської міськрад судові інстанції
керувались одним і тим же нормативним актом – п. 5 Постанови
Верховної Ради АР Крим “Про розмежування майна державної
(Республіки Крим) власності і власності
адміністративно-територіальних одиниць (комунальною)” від
29.06.92 № 110-1 (а.с. 87).
Проте судовими інстанціями не досліджувалась та обставина, що
вбудовано-прибудовані та окремі будівлі (торгові) можуть бути
віднесені до комунальної власності лише в разі їх будівництва за
рахунок 6,4 – 8% відрахувань від державного житлового
будівництва (незалежно від відомчої приналежності), за
виключенням приміщень, збудованих підприємствами з іншою формою
власності за рахунок їх фондів.
Приналежність коштів, за рахунок яких будувалась будівля, на
включення якої до комунальної власності претендують Алупкінська
та Ялтинська міськради, судами не встановлювалась.
Зміст рішення Ялтинської міськради від 26.03.01 № 12 “Про
формування комунальної власності міста і селищ”, яким до її
комунальної власності включені нежитлові будівлі в м. Алупка по
вул.В.Сурикова,15, свідчить про прийняття його на виконання п. 2
рішення 18 сесії 21 скликання Ялтинської міськради від 29.10.92
“Про формування комунальної власності міста та селищ”, яким Фонд
комунального майна міськради зобов’язувався продовжити роботу по
формуванню цієї власності.
Але на цей час відбулись зміни в правовому статусі м. Алупка та
законодавстві.
Постановою Верховної Ради АР Крим від 19.02.98 № 1455-1
м. Алупка надано статус міста республіканського підпорядкування.
Прийнято Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
від 21.05.97 № 280/97-ВР п. 8 ст. 60 якого
визначає, що право комунальної власності територіальної громади
захищається законом на рівних умовах з правом власності інших
суб’єктів. Об’єкти комунальної власності не можуть бути вилучені
у територіальних громад і передані іншим суб’єктам права
власності без безпосередньої згоди територіальної громади, або
відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу.
Апеляційним судом не встановлена наявність у Ялтинської
міськради правових підстав для включення до її комунальної
власності майна (відповідно з рішенням № 12 від 20.03.01), яке
знаходиться на території Алупкінської міськради.
При розгляді зустрічного позову Алупкінської міськради
господарський суд належним чином не дослідив наявність поважних
причин пропуску Алупкінською міськрадою строку позовної давності
при заявленні вимоги про часткове скасування рішення Ялтинської
міськради від 29.10.92 “Про формування комунальної власності
міста та селищ”.
Суд, поновлюючи цей строк, обмежився лише усними поясненнями
позивача.
Зазначене свідчить про неповне з’ясування судовими інстанціями
обставин справи, що виключає правильність застосування норм
матеріального права до спірних правовідносин і є правовою
підставою для скасування прийнятих ними судових рішень.
Відповідно до п. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини справи, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
08.09.-12.09.03 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 27.11.03 у справі № 2-8/9102-2003
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.