ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2004 Справа N 2-3/14691-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши БВП “Б”
касаційні скарги
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 04.12.2003
у справі № 2-3/14691-2003
за позовом БВП “Б”
до Закритого акціонерного товариства “К”
про стягнення 158 000, 00 грн.
В С Т А Н О В И В:
Будівельно-виробниче підприємство „Б” звернулося до
Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про
стягнення з ЗАТ „К” заборгованості у розмірі 158 000 грн. по
розрахункам за виконання будівельно-монтажні роботи по договорам
підряду від 05.07.2000 р., та № 57 від 05.09.2000 р. по
розширенню виробничих потужностей ЗАТ „К”.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
23.10.—3.11.2003 р. позов задоволено: стягнуто з ЗАТ „К”
заборгованість у розмірі 158 000 грн., та витрати по оплаті
державного мита в сумі 1580 грн. и 118 грн. витрат за
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За результатами розгляду апеляційної скарги ЗАТ „К”,
Севастопольським апеляційним господарським судом прийнято
постанову від 03.12.2003 р., якою апеляційна скарга задоволена і
рішення місцевого господарського суду скасовано.
Не погоджуючись із прийнятою апеляційною інстанцією постановою,
Будівельно-виробниче підприємство „Б” звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
03.12.2003 р. скасувати, а рішення Господарського суду
Автономної Республіки Крим від 23.10.—03.11.2003 р. залишити без
змін.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Будівельно-виробниче
підприємство „Б” посилається на неправильне застосування норм
процесуального та матеріального права, а саме: ст.ст. 84, 105
Господарсько-процесуального кодексу України, ст. 219 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та незастосування ст.ст. 151,162 цього
ж Кодексу з мотивів, викладених у касаційній сказі.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізував правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України, встановила:
В порушення ст. .105 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд апеляційної інстанції зазначивши в
мотивувальній частині своєї постанови те що апеляційна скарга
задоволенню не підлягає в резолютивній частині задовольнив її
повністю, відмовивши в позові.
Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції не скористався
також правилами ст. 89 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ознайомившись з матеріалами справи, судова колегія вважає, що
Севастопольським апеляційним господарським судом також порушенні
норми матеріального права.
Будівельно-виробниче підприємство „Б” стало законним власником
дев’яти простих векселів емітованих відповідачем - ЗАТ „К”на
загальну суму 158 000 грн.
В порушенні вимог діючого вексельного законодавства, позивач -
Будівельно-виробниче підприємство „Б” не пред’явило належним
чином к сплаті вищевказані векселі - безпосереднє передало їх
відповідачу - ЗАТ „К”. Що підтверджується актом прийому-передачи
векселів від 20.12.2000 р.
Надалі відповідач - ЗАТ „К”, неодноразово погоджувався сплатити
заборгованість у розмірі 158 000 грн. Що підтверджується актами
прийому-передачи від 18.07.2001 р., 10.12.2002 р., 21.07.2003 р.
Крім того, відповідач - ЗАТ „К” 14.06.2001 р. листом № 005\1161
надав згоду та гарантував сплатити заборгованість не пізніше
4-го кварталу 2001 року.
Таким чином, відповідач - ЗАТ „К” погодився зі своєю
заборгованістю у розмірі 158 000 грн, у зв’язку з чим вона
підлягає стягненню на підставі ст. 151, 161, 162 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
З таких обставин, судова колегія вважає, що постанова
Севастопольського апеляційного господарського суду від
03.12.2003 р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 03.11.2003 залишенню без змін, як
таке, що прийняте з правильної юридичної оцінкої обставин справи
та у відповідності з діючим законодавством.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9,111-10 Господарсько-процесуального кодексу України, Вищий
господарський суд України, -
П о с т а н о в и В:
1.Касаційну скаргу БВП “Б” задовольнити.
2.Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 04.12.2003 скасувати.
3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
03.11.2003 у справі № 2-3/14691-2003 залишити без змін.