Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2004 Справа N 2-16/5755-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Продаєвич Л.В.,
суддів: Бур’янової С.С.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у Управління Пенсійного фонду України в
відкритому судовому Чорноморському районі Автономної
засіданні касаційну Республіки Крим
скаргу
на рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 12.05.-27.05. 2003р. та
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 25.11.2003р.
зі справи № 2-16/5755–2003
за позовом Управління Пенсійного фонду України в
Чорноморському районі Автономної
Республіки Крим
до відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних
захворювань України в смт. Роздольне
про стягнення 106319,49 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явилися;
від відповідача: Тарасов А.О. (на підставі доручення від
14.02.2003р. № 44).
Відповідно до ст. 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники
судового процесу належним чином повідомлені про час і місце
засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від
10.03.04, надіслана 11.03.04).
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2003 року Управлінням Пенсійного фонду України в
Чорноморському районі Автономної Республіки Крим заявлений позов
до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в смт. Роздольне про стягнення 102236,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ст. ст. 21, 28
Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання які спричинили втрату працездатності” Фонд
соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у
разі настання страхового випадку своєчасно та в повному обсязі
відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок
ушкодження його здоров’я або у разі його смерті, виплачуючи йому
або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по
інвалідності, пенсію у зв’язку з втратою годувальника. Згідно
Закону України від 22.02.2001р. № 2272-ІІІ ( 2272-14 ) (2272-14)
потерпілі, документи яких не передані до Фонду продовжують
отримувати відповідні виплати від ПФУ, які підлягають
відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від
нещасних випадків.
Заявою від 23.04.2003р. № 2701-6/1038 Управлінням Пенсійного
Фонду збільшені позовні вимоги відповідно до ст. 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
до
106, 319, 49 грн. (а.с. 94-95).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
12.05.-27.05.2003р. (суддя В.О. Омельченко) в позові, з
урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог,
відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що особи, які
перелічені в акті звірки особових справ пенсіонерів від
21.04.2003р. отримали ушкодження здоров’я на виробництві до
01.04.2001р., а згідно ст. 7 Закону України від 22.02.2001р.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України здійснює страхові
виплати та надає соціальні послуги працівникам та членам їх
сімей, потерпілих на виробництві до 01.04.2001р. з того часу,
коли відповідні підприємства передали у встановленому порядку до
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України документи,
підтверджуючі право цих працівників на такі страхові послуги. За
висновком суду Закон встановив обов’язок Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України виплачувати пенсії потерпілим від ушкодження
здоров’я на виробництві до 01.04.2001р. в залежності від
настання певних подій.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 25.11.2003р. (судді: Видашенко Т.С. – головуючий, Заплава
Л.Н., Лисенко В.А.) апеляційна скарга Управління Пенсійного
фонду України в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим
залишена без задоволення, а рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим - без змін.
В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в
Чорноморському районі Автономної Республіки Крим вважає, що при
прийнятті рішення та постанови у даній справі господарськими
судами неправильно застосовані норми матеріального права та
просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд
матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати судові акти,
розглянути справу по суті. Касаційна скарга містить наступні
доводи: Закон України від 23.09.99р. № 1105-ХІV ( 1105-14 ) (1105-14)
(який набрав чинності з 01.04.2001р.) закріпив за Фондом
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України (далі Фонд) статус страховика у
сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування
від нещасних випадків. Об’єктом такого страхування є страховий
випадок, з настанням якого у застрахованої особи виникає право
на отримання матеріального забезпечення і соціальних послуг,
передбачених ст. 25 Основ законодавства про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування” ( 1105-14 ) (1105-14)
від 14.01.98р.
Зазначена стаття Основ та ст. 21 Закону України № 1105-ХІV
( 1105-14 ) (1105-14)
визначають зобов’язання Фонду щодо здійснення певних
видів виплат. Право органів ПФУ на відшкодування понесених
витрат скаржник обгрунтовує приписами ст. 26 Основ та ст. 24
Закону України № 1105-ХІV ( 1105-14 ) (1105-14)
, згідно яких, у разі, якщо
після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги і
надання соціальних послуг між страховиками виникає спір відносно
понесених витрат, виплата здійснюється страховиком до якого
звернулась застрахована особа, при цьому неналежний страховик
(відповідний орган ПФУ) має право звернутися до належного
страховика (відповідний відділ виконавчої дирекції: Фонду
соціального страхування) відносно відшкодування понесених
витрат.
Управління, посилаючись на ст. 81 Закону України “Про пенсійне
забезпечення” ( 1788-12 ) (1788-12)
звертає увагу на наявну колізію між
нормами пенсійного законодавства та нормами законодавства, яке
регулює діяльність Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України, що є
підставою, як вважає скаржник, для відмови Фонду у відшкодуванні
органам ПФУ тих витрат, які пов’язані з виплатою пенсій по
інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або
професійним захворюванням.
Заслухавши пояснення представника відділення Фонду, перевіривши
правильність застосування судовими інстанціями норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню.
Ухвалюючи оскаржувані судові акти господарські суди попередніх
інстанцій виходили із приписів ст. 7 Закону України від
22.02.2001р. № 2272-ІІІ “Про страхові тарифи на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності” ( 2272-14 ) (2272-14)
, якими
встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні
послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на
виробництві до 01.04.2001р., з того, часу, коли відповідні
підприємства передали у встановленому порядку Фонду документи,
що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі
страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право
встановлено у судовому порядку. Оскільки в матеріалах справи
відсутні докази настання вищезазначених фактів відносно
працівників (членів їх сімей), які перелічені у списку, то у
Фонду відсутні зобов’язання перед цими особами, а відповідно і
перед позивачем.
Проте, з такими висновками судова колегія Вищого господарського
суду України погодитись не може, з урахуванням наступного:
Статтею 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування встановлені слідуючі види
загальнообов'язкового державного соціального страхування в
залежності від страхового випадку, а саме:
- пенсійне страхування;
- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності
та витратами, зумовленими народженням та похованням;
- медичне страхування;
- страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
- страхування на випадок безробіття;
- інші види страхування, передбачені законами України.
Відносини, що виникають за зазначеними видами
загальнообов'язкового державного соціального страхування
регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих
Основ. Законом України від 23.09.99р. № 1105-ХІV (який набув
чинності з 01.04.2001р.) “Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування” ( 1105-14 ) (1105-14)
від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності”, передбачено, що Фонд у встановленому
законодавством порядку, при настанні страхового випадку,
відшкодовує працівникові (членам його сім’ї), зокрема, пенсію по
інвалідності внаслідок нещасного випадку, пенсію у зв’язку, з
втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання (ст.ст. 21, п.п. 3,4
ст. 28).
Статтею 2 Закону України від 05.11.91р. № 1788-ХІІ “Про пенсійне
забезпечення” ( 1788-12 ) (1788-12)
, встановлено що цим Законом
призначаються трудові пенсії (за віком, по інвалідності, в разі
втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні пенсії,
виплата яких згідно ст. 8 цього Закону здійснюється з коштів
Пенсійного Фонду України, який є самостійною
фінансово-банківською системою. Відповідно до Основ
законодавства України про страхування пенсійне страхування є
одним із видів загальнообов'язкового державного соціального
страхування.
Згідно з п. 5 ст. 24 Закону від 23.09.99р. № 1105-ХІV
( 1105-14 ) (1105-14)
Фонд соціального страхування від нещасних випадків
зобов’язаний співпрацювати з фондами інших видів соціального
страхування (які поряд з ПФУ є страховиками) і у разі, якщо
після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи
надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від
нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального
страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата
здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований, при
цьому страховик має право звернутися до відповідного страховика
з інших видів соціального страхування щодо відшкодування
понесених ним витрат. Отже судами попередніх інстанцій не
з’ясовані правові відносини сторін та не враховано, що ст. 7
Закону України від22.02.2001р. № 2272-ІІІ ( 2272-14 ) (2272-14)
передбачено обов’язок Фонду щодо сплати страхових виплат
працівникам при настанні певних обставин, абз.2 п. 2 цієї статті
встановлює, що потерпілі, документи яких не передані до Фонду
продовжують отримувати належні виплати від свого роботодавця,
Пенсійного Фонду України та Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником,
зараховуються Фондом в рахунок його страхових внесків на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку..., а між страховиками з інших видів страхування і
Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Відповідно до Законів України від 23.09.99р. № 1105-ХІV “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування” ( 1105-14 ) (1105-14)
від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання які спричинили втрату працездатності”, від
22.02.2001р. № 2272-ІІІ “Про страхові тарифи на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності” ( 2272-14 ) (2272-14)
та від 05.11.91р.
№ 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” ( 1788-12 ) (1788-12)
розроблений
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України Пенсійному Фонду України витрат, пов’язаних з виплатою
пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із
втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання (затверджений
постановою Правління ПФУ, Правління Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4, зареєстрований в
Міністерстві Юстиції України 16.05.2003р. за № 376/7697). Цим
порядком визначений механізм відшкодування ПФУ на
централізованому рівні витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по
ўнвалўдностў внаслідок нещасного випадку на виробництві або
професійного захворювання. Пунктом 3 цього Порядку передбачено,
що відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до
пунктів “а”, “в”, “г” статті 26, статей 37, 38, та пенсії,
виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України “Про
пенсійне забезпечення” ( 1788-12 ) (1788-12)
в разі настання страхових
випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає
страховий випадок державного соціального страхування громадян
від нещасного випадку на виробництві, затвердженим Постановою
Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 року N 1094.
Норми зазначеного Порядку не враховані судами при вирішенні
спору.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
господарському суду Автономної Республіки Крим.
При новому розгляді справи суду слід повно та всебічно з’ясувати
всі обставини справи, надати їм належну правову оцінку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управлінням Пенсійного фонду України в
Чорноморському районі Автономної Республіки Крим задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
12.05.-27.05. 2003р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 25.11.2003р. зі справи № 2-16/5755-2003
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.