ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2004 Справа N 2-14/5022-2003
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув Головного управління юстиції Міністерства
касаційну скаргу юстиції України в АР Крим
на постанову від 22.09.03 Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-14/5022-2003 господарського суду АР Крим
за позовом Управління Державної служби охорони при ГУ
МВС України в АР Крим
до - Головного управління юстиції Міністерства
юстиції України в АР Крим;
- Управління державної судової адміністрації
в АР Крим
3-тя особа: Управління Державного казначейства в АР Крим
про стягнення 13 875,90 грн.
У справі взяли участь представники
позивача: Затолокін Р.С., довір. у справі
1-го відповідача: Чистова В.С., довір. у справі
2-го відповідача та 3-тої особи - не з’явилися
Рішенням господарського суду АР Крим від 05.05.03 задоволено
позов прокурора Київського району м. Сімферополя в інт. держави
в особі Управління державної служби охорони про ДУМВС України в
АР Крим до Головного управління юстиції Мінюсту України в АР
Крим, Управлінню державної судової адміністрації в АР Крим про
стягнення 13875,9 грн.(суддя З.Курапова).
Постановою Севасопольського апеляційного господарського суду від
22.09.03 рішення господарського суду залишено без змін. (колегія
суддів у складі: Г.Прокопаніч- головуючий, суддів Н.Горошко,
В.Плут).
В поданій касаційній скарзі Головне управління юстиції
Міністерства юстиції України в АР Крим просить прийняту у справі
постанову скасувати. Скарга мотивована тим, що позов подано до
неналежного відповідача, оскільки відповідно до спільного наказу
Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР
Крим та Управлінням Державної судової адміністрації України в АР
Крим від 29.12.02 № 419/01-9 та акту приймання-передачі від
31.01.03 Управлінню Державної судової адміністрації України в АР
Крим було передано всю бухгалтерську документацію з питань
матеріально-технічного та кадрового забезпечення діяльності
місцевих районних(міських) судів АР Крим. Скаржник також
зазначає про порушення судом норм процесуального права та
вважає, що прокурор Київського району м. Сімферополя не мав
права звертатися до господарського суду не обґрунтувавши у
позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин згідно з вимогами
ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, заслухавши присутніх у засіданні представників
сторін, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями було встановлено наступне.
Предметом спору є заборгованість по сплаті за послуги охорони в
період з.11.2001 по 21.11.2002 по договору № ЕПС 09-0014 від
01.11.01.
Відповідно до ст.ст. 122,125,126,127 та п.п. 20 п. 2 розділу VІІ
“Заключні та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій
України” ( 3018-14 ) (3018-14)
від 07.02.02 функції щодо організаційного
та матеріально-технічного забезпечення суддів з 01.01.03
покладені на Державну судову адміністрацію України.
Однак, як вірно зазначено попередніми судовими інстанціями,
Державна судова адміністрація України не є правонаступником
Міністерства юстиції України в частині здійснення функцій
органўзацўйного забезпечення діяльності судів. Тому посилання
скаржника на ст. 37 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
щодо переходу прав та
обв”язків до новостворених юридичних осіб є недоречним.
Відповідно до ст. 161, 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк.
Одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння
зміна умов договору не допускається. за винятком випадків,
передбачених законом.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, розмір
заборгованості підтверджується розрахунком, представленим
позивачем та актом звірки, підписаним сторонами.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Щодо подання позову прокурором Київського району м. Сімферополя
слід зазначити наступне.
Згідно з ст. 18 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
до складу учасників
судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші
особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим
Кодексом.
У відповідності з ст. 37 Закону України “Про прокуратуру”
( 1789-12 ) (1789-12)
та ст. 29 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
прокурор може
вступити у справу на будь-якій стадії розгляду справи для
представництва інтересів громадянина або держави, подати
касаційне подання.
Касаційне подання було подано прокурором Київського району АР
Крим в інтересах держави в особі органу, уповноваженого
здійснювати функції держави у спірних правовідносинах
(відповідно до Положення УДСО при ДУМВС України в АР Крим).
Управління Державної служби охорони про ДУМВС України в АР Крим
є органом управління в системі Державної служби охорони при МВС
України. Прокурор самостійно визначає підстави для
представництва в судах.
Приймаючи до уваги викладене, касаційна інстанція дійшла
висновку, що підстави для скасування постанови апеляційної
інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління юстиції Міністерства
юстиції України в АР Крим залишити без задоволення, постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.09.03
у справі № 2-14/5022-2003 господарського суду АР Крим - без
змін.