Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2004 року
Вищий господарський суд України у складі суддів:
головуючого судді,
суддів;
За участю представників сторін:
від позивача - присутній,
від відповідача - присутній;
розглянувши
касаційну скаргу ПП "ХХХ"
на постанову від ХХ.10.2003 р. Н-ського апеляційного
господарського суду
у справі № Х3
за позовом ПП "ХХХ"
до Ч-ської регіональної митниці
про визнання недійсним талону відмови.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Ч-ської обл. від ХХ-ХХ.09.2003 (суддя
А.А.А.) позовні вимоги задоволені - визнаний недійсним талон
відмови у здійсненні митного оформлення № ХХ0 від ХХ.08.2003 р.
Додатковим рішенням у справі від ХХ.09.2003 р. суд зобов'язав
Ч-ську регіональну митницю здійснити пропуск на митну територію та
здійснити митне оформлення вантажу, що надійшов по ВМД № ХХ3 від
ХХ.08.2003 р.
Рішення мотивовано тим, що зміст листа, яким керувався відповідач
у справі відмовляючи позивачеві у митному оформленні, протирічить
чинному митному законодавству. Отже застосуванню підлягає лише
Митний кодекс України ( 92-15 ) (92-15)
, посилання на який в талоні
відмови відсутні. При таких обставинах суд дійшов висновку щодо
відсутності невідповідності заявленої митної вартості фактичній
вартості вантажу.
Колегія суддів Н-ського апеляційного господарського суду (у складі
головуючої - Б.Б.Б., суддів Г.Г.Г., В.В.В.) здійснюючи перевірку в
зв'язку зі с каргою відповідача, постановою від ХХ.10.2003 р.
рішення у справі скасувала, в задоволенні позовних вимог
відмовила.
Постанова у справі мотивована тим, що порядок визначення митної
вартості передбачений чинним митним законодавством, зокрема
статтею 16 Закону України "Про єдиний митний тариф" ( 2097-12 ) (2097-12)
,
отже лист Державної митної служби України № 11/6-13-12655-ЕП від
28.08.2003 р. відповідає Закону України "Про єдиний митний тариф"
( 2097-12 ) (2097-12)
, Постанові КМ України № 1598 від 05.10.98 р. "Про
затвердження Порядку визначення митної вартості товарів та інших
предметів у разі переміщення їх через митний кордон України"
( 1598-98-п ) (1598-98-п)
. Отже митниця, відмовляючи позивачу у митному
оформленні вантажу діяла в межах чинного митного законодавства, що
обумовлює безпідставність позовних вимог.
Колегія суддів перевірила матеріали справи у відкритому судовому
засіданні і зазначає таке.
Предметом спору у справі є правомірність дій Ч-ської регіональної
митниці по відмові у здійсненні митного оформлення вантажу, що
надійшов по ВМД № ХХ3 від ХХ.08.2003 р.
Для правильного вирішення спору слід визначити наявність чи
відсутність у відповідача обґрунтованих вимог відмовляти ПП "ХХХ"
у здійсненні митного оформлення.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для такої відмови
став сумнів Ч-ської регіональної митниці стосовно відповідності
заявленої митної вартості фактичній вартості вантажу. При цьому
судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено що саме
спричинило такий сумнів, адже судами достеменно встановлено, що
такі данні позивач підтвердив контрактом від ХХ.01.2003 р.,
укладеним між ПП "ХХХ" та фірмою "YYY" США, інвойс № Х6 від
ХХ.08.2003 р. При цьому судами першої та апеляційної інстанцій не
дана оцінка положенням цього контракту, не вивчені питання щодо
можливості прийняття до уваги положень названих документів, їх
достовірності та відповідності положенням чинного законодавства.
Колегія суддів констатує, що Постанова КМ України № 1598 від
05.10.98 р. "Про затвердження Порядку визначення митної вартості
товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний
кордон України" ( 1598-98-п ) (1598-98-п)
, на яку посилається суд апеляційної
інстанції, втратила чинність згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 28 серпня 2003 року N 1375 ( 1375-2003-п ) (1375-2003-п)
.
Зазначені обставини не були встановлені і вивчені судами першої та
апеляційної інстанцій підчас розгляду справи, але це може бути
зроблено підчас нового розгляду справи.
При таких обставинах колегія суддів дійшла висновку що рішення і
постанова у справі прийняті внаслідок неповного з'ясування всіх
обставин справи, що мають істотне значення для правильного
вирішення спору, внаслідок чого вони підлягають скасуванню, а
справа - направленню на новий розгляд. Враховуючи наведене та
керуючись положеннями статтями 108, 111-5, 111-7 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ПП "ХХХ" задовольнити частково.
2. Рішення від ХХ - ХХ.09.2003 р., додаткове рішення від ХХ.
09.2003 р. та постанову від ХХ.10.2003 р. у справі господарського
суду Ч-ської обл. № Х3- скасувати.
3. Справу господарського суду Ч-ської обл. № Х3 направити на новий
розгляд до господарського суду Ч-ської обл.